Дискусії навколо закону про регіональні мови гостро торкнулися нашого суспільства викликавши хвилю протестів, непорозумінь та нових протиставлень Сходу і Заходу України. Портал КІРІОС попросив Архиєпископа УАПЦ Ігоря (Ісіченка) висловити власну думку про причини та доцільність підняття владою цього питання:

- У країні, де панує право сильного, прийняття будь-якого закону має суто символічне значення. Тим більше, в такій ірраціональній сфері, як мовна політика. Адже реальна мовна практика майже не корелюється з передвиборчими постулатами політичних партій. Гасло захисту російської мови від утисків на сході України виглядає цілком фантастично за умови цілковитого панування російської мови в державній адміністрації, силових структурах, освітній мережі, засобах масової комунікації.

Інша річ, що ця російська мова далека від літературної норми, фонетично чужа для етнічного росіянина. Але, очевидно, народним депутатам не йдеться про підвищення власної мовної культури, збагачення словника, звільнення мови від ненормативної лексики.

Нав’язування суспільству дискусії про мови, вельми болючої для україномовної частини суспільства, яка переживає постколоніальний синдром і зазнає реальної дискримінації в сфері мови, може мати лише одну реальну мету: спровокувати протистояння суспільних середовищ за етнокультурними орієнтаціями. Але можлива і ще одна прихована мета: перенести центр дискусій в ірраціональну мовну сферу, захистившись від справедливої критики за економічні прорахунки. Напевне, провладні сили влаштовувало б, аби мешканці Донбасу та Галичини обмінювалися взаємними обрáзами з приводу  етнічних стереотипів, а не намагалися з’ясувати, скажімо, чому зруйновано систему соціального забезпечення й залізничного сполучення, куди ділися кошти, призначені на «Євро-2012», що діється з оподаткуванням. Та хіба мало таких дражливих питань могло б виникнути в згуртованому й свідомому спільності своїх інтересів суспільстві!

Задум ініціаторів сумнівних законодавчих ініціатив про реґіональні мови буде реалізовано, якщо патріотичні сили дозволять втягти себе в непристойну сварку про мовні пріоритети. Така небезпека є, про що свідчать емоційні коментарі на блоґах або в «Фейсбуку». Дозволю собі нагадати нам усім чудові настанови апостола Якова: «...Де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава» (Як. 3:16-17). Найкраща зброя проти провокаторів – спокій, витримка, передбачливість, мудрість. Рівень патріотизму вимірюється не гостротою дотепів на адресу носіїв російської мови, а вмінням переконати цю суспільну верству в необхідності солідарної протидії безчинству олігархічних кланів, скоординованого захисту громадянських прав. Вмінням у хвилину випробувань бути разом.

Архиєпископ Ігор (Ісіченко), для християнського порталу КІРІОС