Дбання про спільний дім. Папа Франциск«Чому у цей документ, звернений до всіх людей доброї волі, вставлено розділ, який стосується постулатів віри?» – цим запитанням розпочинається другий розділ енцикліки «Славен будь» Папи Франциска, який має назву «Євангеліє створіння».

Автор відразу визнає, що усвідомлює той факт, що у сфері політики та мислення дехто «рішуче відкидає думку про Творця, або вважає її неістотною» до такої міри, що пов’язує із «сферою ірраціональності» багатий внесок, «який релігії можуть запропонувати для цілісної екології». Інші ж вважають, що ці переконання є «субкультурою», і яких вистачить лише толерувати. «Однак, наука та релігія, які пропонують відмінні підходи до дійсності, можуть входити у інтенсивний діалог, продуктивний для обох сторін» (62).

У цьому контексті Святіший Отець пропонує, насамперед, застановитися над світлом, яке може запропонувати віра. «Якщо візьмемо до уваги складність екологічної кризи та її різноманітні причини, то мусимо визнати, що розв’язка не може бути знайдена у єдиному способі інтерпретації та перетворення дійсності. Необхідно також вдатися до різноманіття культурного багатства народів, мистецтва і поезії, внутрішнього життя й духовності», – пише він, додаючи, що «якщо ми по-справжньому бажаємо» будувати екологію, здатну «виправити все, що ми знищили», то не можемо ігнорувати «жодної наукової галузі і жодної форми мудрості», включаючи й релігійну. Папа також підкреслив, що Католицька Церква «відкрита на діалог з філософським мисленням», завдяки чому можливе поєднання віри і розуму, а щодо соціальних питань зауважуємо «розвиток соціальної доктрини Церкви, яка покликана дедалі більше збагачуватися з огляду на нові виклики» (63).

«З іншого боку, хоч ця енцикліка відкрита на діалог з усіма, щоби спільно шукати шляхи визволення, вже від самого початку я хочу показати, яким чином постулати віри надають християнам, а частково також й іншим віруючим, високі спонуки для того, аби заопікуватися природою та найслабшими братами і сестрами», – пише Глава Католицької Церкви, підкреслюючи, що «буде добром для людства і світу те, що ми, віруючі, краще пізнаємо екологічні зобов’язання, які випливають з наших переконань» (64).

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами Радіо Ватикан

Бюро УГКЦ з питань екології закликає до молитви за збереження створіння Божого під час війниВже більше десяти років міжнародна спільнота відзначає 6 листопада як «Міжнародний день попередження експлуатації навколишнього природного середовища під час війни та воєнних конфліктів».

Рішення про встановлення цього дня було прийняте на основі фахових висновків про те, що шкода, яка заподіюється навколишньому середовищу під час збройних конфліктів, призводить до погіршення стану екосистем та природних ресурсів на тривалий період після припинення конфліктів і часто торкається не тільки однієї держави і не тільки нинішнього покоління.

Нещодавно українські екологи оприлюднили дані про те, що внаслідок воєнної агресії завдано непоправної шкоди природі України. Приблизна сума збитків, нанесених лиш окремим заповідним територіям, становить близько 14 мільярдів гривень. Однак, згідно із твердженням екологів, загальні еколого-економічні збитки становлять суми більші в десятки разів. Тільки під час боїв за Слов’янськ близько 1000 гектарів національного природного парку «Святі гори» було пошкоджено вогнем внаслідок обстрілів ГРАДами.

Ще більш трагічними є біль та страждання всіх тих, кого війна торкнулася своїм смертельним крилом, а це тисячі передчасно втрачених життів, знедолені вдови і сироти та сотні тисяч тих, хто змушений залишити рідні домівки.

Всі страждаючі від воєнного лихоліття потребують нашої щирої молитви. Особливо також військові та добровольці, які в нерівній боротьбі героїчно захищають Богом благословенну українську землю, окрім всебічної допомоги, потребують постійної молитовної підтримки, щоб могти здолати руйнівника, який з жадобою влади та ненаситним бажанням посідати знищує життя та даровану нам Творцем природну спадщину нашої країни.

Бюро УГКЦ з питань екології закликає духовенство, вірних та всіх людей доброї волі до поглибленого моління за припинення воєн у всьому світі, а особливо за припинення збройної агресії зі сторони північного сусіда. Особливо звертаємося до священиків, щоб в часі Богослужінь на Сугубій ектенії долучили наступні прохання:

«Господи Боже, Творче наш, в час, коли ворог хоче поневолити нас і загарбати нашу Землю, яку Ти щедро обдарував природними багатствами, молимо і благаємо: стань на захист свого створіння і не допусти, щоби споконвічний ворог-руйнівник, який знайшов собі оселю в серцях тих, хто нападає на нас, розділяв народи і ставив під загрозу мирне співіснування між націями, молимось Тобі, вислухай і милостиво помилуй».

Всемогутній і всемилостивий Боже, Ти довго терпиш наші провини і щедро виливаєш своє милосердя на тих, хто покірно прибігає до Тебе, з скрушеним серцем благаємо Тебе: дозволь, щоб перед Тобою, Володарем Миру, замовкла всяка зброя, яка нищить життя і руйнує створений у Твоєму Сині світ і щоб у світі залишилась лише одна-єдина «зброя» – Любов до Тебе, до наших ближніх і до цілого створіння – природи, молимось Тобі, вислухай і помилуй.


Висловлюємо глибоке переконання, що, підносячи наші палкі молитви до Творця, який є Володарем миру, за збереження створеного Ним світу, ми стаємо справжніми миротворцями і робимо цим свій посильний внесок у відновлення миру між різними народами та встановлення гармонійних відносин між цілим створінням Божим. На превеликий жаль вже не історичні події, а реальна війна у рідному домі заставляють нас відчути та побачити всю огидність і руйнівну дію війни та її постійну загрозу для всього живого.

Коли здається, що вже всі засоби для відвернення війни вичерпані та коли більше немає переконливих аргументів для зупинення воєнної агресії, залишається лише одна-єдина ефективна зброя – з довірою звернутись у молитві до Вседержителя та Справедливого Судді, Який завжди бореться на стороні скривджених.

д-р Володимир Шеремета,

керівник Бюро УГКЦ з питань екології


Християнський портал КІРІОС за матеріалами Інформаційної служби Бюро УГКЦ з питань екології.

Звернення Бюро УГКЦ з питань екології з приводу Великопосної ініціативи«Екологічне навернення для порятунку створіння» 2014 р.

Дорогі у Христі!

Вже традиційно, в часі Великого посту, Бюро УГКЦ з питань екології проводить ініціативу «Екологічне навернення для порятунку створіння», що має за мету допомогти глибше і повніше пережити процес покаяння і навернення до Бога, завдяки поглибленню свідомості щодо відповідальності за створений Богом світ та шляхів її здійснення у повсякденному житті кожної людини.

Відчуження людини від Бога і бажання поставити на Його місце себе чи якесь інше створене добро призводить до важкого захворювання особи – гріховного рабства, яке становить загрозу не лише для її життя, але рівно ж і для людської спільноти та всього створіння.

Дійсність гріха починається з кризи стосунків з Богом і веде до кризи екології спільноти, порушення суспільного миру, чисельних суспільно-політичних та економічних криз і екологічних проблем. Будь-який гріх становить загрозу для життя і несе з собою руйнування та смерть, особливо це стосується головних гріхів.

Відповідно, особливим завданням цьогорічної Великопосної екологічної ініціативи є звернути увагу віруючих людей на універсальний згубний вплив гріхів гордості, жадібності, нечистоти, заздрості, непоміркованості, гніву та лінивства на людину та всю створену Богом дійсність. Для цього на кожен тиждень Святої Чотиридесятниці будуть запропоновані спеціальні катехитично-екологічні роздуми на тему одного з основних гріхів, які можна буде знайти на сайті Бюро УГКЦ з питань екології – ecoburougcc.org.ua.

Просимо душпастирів звертати увагу в свої проповідях, катехитичних науках та підготовці вірних до святої тайни Сповіді у часі Великого посту на цілісний характер християнського покликання, з особливим акцентом на відповідальності за природу як невід’ємній складовій християнського способу життя і поведінки. Просимо пояснювати поняття екологічного виміру гріха і його згубних наслідків на людину і весь створений світ, а також вказувати на шляхи навернення до Бога, завдяки яким починаємо бути вповні собою і по Божому ставитись не лише до своїх ближніх, але й до всього створеного у Христі світу – природи. Детальніше про можливості Божого ставлення і діла милосердя до природи можна дізнатися у буклетах про ініціативу, які можна отримати в єпархіального референта Бюро УГКЦ з питань екології або безпосередньо на нашому сайті.

Звертаємось до всіх із проханням з максимальною користю використати великопісний час, зробивши цілісну ревізію свого життя на його відповідність нашому божественному покликанню. При цьому просимо зробити також своєрідний екологічний іспит сумління і навернення до Бога, завдяки боротьбі з головними гріхами, що включає в себе також і відмову від різних шкідливих для природи звичок.

Нехай наш шлях покаяння, молитви та діл милосердя у Великому пості, спричиниться до відновлення втраченої гармонії стосунків з нашим Творцем і Спасителем, щоб Його спасаючу любов могли відчути наші ближні і все створіння Боже – природа.

Д-р Володимир Шеремета

Керівник Бюро Києво-Галицького Верховного Архієпископства УГКЦ з питань екології


Увага! Просимо душпастирів долучати до Сугубої єктенії під час Великого посту прохання:
Господи Вседержителю, подай нам ласку покаяння і навернення, щоб ми побачили в оточуючій природі Тебе Самого – Творця та Доброго Батька і з любов’ю доглядали створений Тобою світ, молимось Тобі, вислухай і помилуй.


 Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Інформаційну службу Бюро УГКЦ з питань екології.

Зверенння Блаженнішого Святослава з нагоди Дня Бога-ТворцяОтець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) звернувся до вірян та людей доброї волі з нагоди Дня молитви за збереження природного довкілля та всього створеного Богом світу.

Голова Церкви нагадав, що цього дня християни різних конфесій в усьому світі дякують Богові за дари створіння, просять вибачення за шкоду, яку свідомо чи несвідомо завдають природі, та молять про захист і спасіння всього світу.

«Сучасна екологічна криза закорінена, передусім, у кризі екології людини, тобто її віри, духовності та моральності. Опанована духом егоїзму та споживацтва людина перетворюється з мудрого і відповідального домоуправителя створеного Богом світу на бездумного користувача та експлуататора, який загрожує всьому створінню, а, рівно ж, і руйнує передумови власного існування», - каже Блаженніший Святослав.

За словами Предстоятеля УГКЦ, подолати екологічну кризу можна через глибоке та цілісне навернення до Бога, свідченням якого має стати відповідальне ставлення до довкілля.

Ювілей 1025-річчя Хрещення Русі-України пропонує вірянам чудову нагоду усвідомити, що правдиве життя в Христі передбачає відповідальне ставлення до всього світу, - каже Глава Церкви.

«Віра без діл мертва», - зауважив Блаженніший Святослав і закликав усіх віруючих людей до дієвої християнської любові, яка виражається в бережливому та відповідальному ставленні до створеного Богом світу.

«Також закликаємо тих, кому довірена влада та відповідальність за нашу країну, без зволікання зробити все, що необхідне для охорони та збереження її унікального природного світу і ґарантування екологічної безпеки суспільства», - додав Глава Церкви.

Блаженніший Святослав просить Господа Бога вберегти усіх віруючих від екологічних гріхів та допомігтиїм бути відповідальними управителями створеного світу.

День Бога-Творця християни різних конфесій в усьому світі відзначають 14 вересня. Цей день припадає на перший день Нового церковного року.

 Додаток:

ЗВЕРНЕННЯ 

Блаженнішого Святослава

з нагоди Дня Бога-Творця

«Бо створіння очікує нетерпляче
виявлення синів Божих» (Рим. 8, 19).

Дорогі брати і сестри!

 

У перший день Нового церковного року, 1/14 вересня, християни різних конфесій в усьому світі відзначають День молитви за збереження природного довкілля та всього створеного Богом світу.

Цього дня пригадуємо своє величне покликання «порати і доглядати» (Бут. 2, 15) Землю, молитовно єднаємось і прославляємо єдиного в Пресвятій Тройці Бога – Творця і Спасителя, висловлюємо вдячність за дари створіння, просимо вибачення за шкоду, яку свідомо чи несвідомо завдаємо природі, та молимо про захист і спасіння всього світу.

Сучасна екологічна криза закорінена, передусім, у кризі екології людини, тобто її віри, духовності та моральності. Опанована духом егоїзму та споживацтва людина перетворюється з мудрого і відповідального домоуправителя створеного Богом світу на бездумного користувача та експлуататора, який загрожує всьому створінню, а, рівно ж, і руйнує передумови власного існування. Тому основним чинником подолання екологічної кризи є глибоке та цілісне навернення до Бога, свідченням якого має стати також якісно нове та відповідальне ставлення до нашого природного довкілля.

Ювілей 1025-річчя Хрещення Русі-України пропонує нам чудову нагоду замислитися над питанням глибинного та цілісного характеру християнської віри в Бога – Отця, Сина і Святого Духа, а також усвідомити, що правдиве життя в Христі передбачає відповідальне ставлення до всього світу, створеного в Ньому (див. Кол. 1, 15–17).

«Віра без діл мертва» (Як. 2, 26), і лише віра, чинна любов’ю, провадить до спасіння (див. Гал. 5, 6). У цьому зверненні закликаємо всіх віруючих людей до дієвої християнської любові, яка виражається в бережливому та відповідальному ставленні до створеного Богом світу, а також закликаємо тих, кому довірена влада та відповідальність за нашу країну, без зволікання зробити все, що необхідне для охорони та збереження її унікального природного світу і гарантування екологічної безпеки суспільства.

На завершення, ми просимо Господа Бога, нашого Творця і Спасителя, щоб у своїй всемогутності та милосерді вберіг нас від екологічних гріхів і допоміг бути добрими та відповідальними управителями створеного світу.

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
14 вересня 2013 року Божого


Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.

Священики Бродівського протопресвітерства Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ під час пресвітерських зборів, які проходили 2 вересня 2013 року підписали спеціальне екологічне звернення до жителів Брідщини.

В цьому зверненні духовенство просить вірних не купувати пластикових вінків та квітів і не приносити їх на похоронні процесії та гроби. Священики звертають увагу на велику шкоду для природи і здоров’я людства від таких штучних «прикрас», а також заявляють, що пластиковим квітам не місце на похороні чи цвинтарі.

 


 

ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕНИКІВ БРОДІВСЬКОГО ПРОТОПРЕСВІТЕРСТВА СОКАЛЬСЬКО-ЖОВКІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ДО ВІРНИХ ТА ВСІХ ЛЮДЕЙ ДОБРОЇ ВОЛІ

Дорогі в Христі брати і сестри! Все частіше на цвинтарях Бродівського району можна побачити безліч штучних квітів та вінків, які разять око неприродно яскравими кольорами фарб. Також у наш з Вами час вже майже неможливо побачити похоронної процесії, на якій не було би пластмасових вінків. Ці пластикові вироби не мають жодної духовної чи сакральної цінності, але все більше переходять у звичку, немовби являючи собою невід’ємний атрибут оздоби гробу на похороні чи могили на кладовищі.

Проте мало хто задумувався про подальшу долю таких «прикрас», адже коли вони втрачають свій колір і форму, їх просто викидають на смітник, який здебільшого знаходиться поряд із кладовищем. Такі гори пластикового сміття більшість з нас мали нагоду бачити перед святом Воскресіння, коли на зміну старим люди приносять нові, штучні квіти та вінки, а сміття зазвичай підпалюють, а в кращому випадку вивозять на сміттєзвалище. При згорянні пластику в повітря, яким ми з вами дихаємо, виділяються дуже шкідливі викиди: оксиди азоту, сірка, феноли, канцерогенні діоксини, які можуть впливати на спадковість, не кажучи про сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Відомі випадки отруєння шкідливими речовинами, що виділяються при спалюванні пластикового сміття. Серед них дуже сильна отрута, створена людиною – діоксин, який може накопичуватись в організмі людини, постійно отруюючи та вбиваючи організм. За даними організації Greenpeace, від наслідків дії діоксину щорічно вмирає 20 000 людей.

Через спалювання пластику виникають важкі захворювання, в тому числі такі як астма, інфаркт, цироз печінки, рак. А така свідома шкода своєму здоров’ю і здоров’ю ближніх є гріхом проти Господньої заповіді «Не вбий».

Окремої уваги заслуговує тема похорону, адже часто, починаючи від кімнати де лежить новопреставлена людина і до її покладення у землю, її супроводжують «пластикові дарунки» – штучні вінки. Давайте задумаємося: чи приносять вони якусь користь для покійного? Ні! Чи може вони є підтримкою для родини? Знову – ні! На цих виробах переважно пише від кого вони, немовби підкреслюючи особу тих, хто дарує. Чи для цього ми йдемо на похорон, – щоб нагадати про себе?

Святі Отці Церкви навчають, що єдиною допомогою для душі померлої людини є молитва і милостиня. Тому, ідучи на похорон, замість того, щоб купувати дорогі вінки, краще ці кошти передати родині померлого. Похорон – це молитва за душу новопреставленої людини, а тому кожен, хто приходить на нього, повинен принести з собою свою молитву, а не сміття, яким є штучний вінок чи штучна квітка.

Сьогодні виробництво і реалізація штучних квітів та вінків набуло розмаху справжнього чорного бізнесу, який наче зашморг на шиї свого здоров’я затягує кожен, хто купує цю пластикову продукцію.

Дорогі в Христі брати і сестри, а також усі люди доброї волі, ми, нижче підписані, священики Бродівського протопресвітерства Української Греко-Католицької Церкви закликаємо не купувати і не розповсюджувати пластикових квітів та вінків на цвинтарях, не приносити штучних вінків на похорони, а творити щиру молитву. Адже душа померлої людини потребує тільки молитви і лише молитва та діла милосердя можуть наблизити її до зустрічі з Богом.

Пам’ятаймо, що Господь Бог Творець саме людям заповів «порати і доглядати» землю, а отже ми, люди, відповідаємо за стан нашого з Вами спільного дому – Землі. Відповідаємо перед своєю совістю, перед нашими дітьми та нащадками, а головне перед Господом Богом.

Звернення підготував голова екологічної комісії Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ о. Тарас Дзьоба

Підписане протопресвітером о.Богданом Вихором та священиками Бродівського протопресвітерства

Незабаром Церква святкуватиме Початок церковного року. Також цей день називають Днем Бога-Творця. З нагоди цього дня Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з питань екології звернулося до мирян та духовенства зі спеціальним посланням.


Дорогі брати і сестри!

Українська Греко-Католицька Церква відзначає на початку церковного року (1/14 вересня) – День Бога Творця, який християни різних конфесій по всьому світі святкують як день молитви та відповідальності за природне довкілля.

В цей день виражаємо Богові свою вдячність за дар життя і наш дім – Землю, даровану нам, щоб ми могли знайти тут все необхідне для дочасного життя, краще пізнати свого Творця і наблизитись до нього. Вшановуючи та прославляючи Творця пригадуємо своє покликання бути відповідальними домоуправителями світу Божого і застановляємося як можемо краще реалізувати його сьогодні, в час безпрецедентних екологічних викликів та загроз.

Детальніше...

Бюро УГКЦ з питань екології розпочинає в часі Великого посту ініціативу під назвою «Екологічне навернення для порятунку створіння», яка покликана допомогти повніше і глибше пережити процес покаяння, і здійснити цілісне навернення до Бога, що також передбачає по божому ставитись до своїх ближніх та всього створіння.

Детальніше...

День Творця

Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології з нагоди дня Бога Творця (2011 р. Б.)

Дорогі брати і сестри!

Відповідно до доручення Синоду єпископів, Українська Греко-Католицька Церква відзначає в перший день нового церковного року – День Бога Творця (1/14 вересня). Прославляючи Бога Творця всесвіту, переосмислюємо своє християнське покликання до мудрого управління Божими дарами видимого світу та до їх відповідального використання.

Генеральна Асамблея ООН проголосила 2011 рік Міжнародним роком лісів, щоб підвищити рівень обізнаності громадськості про проблеми збереження лісів та про їх важливість для забезпечення людської життєдіяльності, а також, щоб нагадати, що саме люди відповідальні за раціональне використання і збереження лісів.

Детальніше...

ДЕКЛАРАЦІЯ

Єпископів і делегатів Єпископських Конференцій Європи,

які брали участь у

ПАЛОМНИЦТВІ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ СТВОРІННЯ

1-5 вересня 2010 р.

Церкво в Європі, віднови свою діяльність для збереження створеного світу!

 

Благословенний Ти, Господи, Боже всього сущого: паломництво надії для Європи

Близько 50 делегатів Єпископських Конференцій Європи, з понад 15 країн, вирушили 1 вересня 2010 р. у паломництво надії для всього створіння від базиліки м. Естергом (Угорщина) до Святині Маріяцель (Австрія), пройшовши через Словаччину, де відбулась зустріч із архієпископом Братислави Станіславом Зволенским. Дана ініціатива була інспірована Посланням Папи Венедикта XVI з нагоди Всесвітнього дня миру в 2010 р. на тему: „Хочеш плекати мир – оберігай створіння”.

Концепція паломництва була обрана в якості заходу, який символізує іспит сумління, виховання і навернення, які є необхідними, якщо хочемо серйозно відповісти на екологічний виклик у всій його комплексності. Паломництво є виявом віри та, одночасно, зобов’язанням змінитися. Воно розпочалося благословенням і окропленням свяченою водою учасників кардиналом Петером Ердьо, нагадуючи, що в Хрещенні, через Божий дар води ми стаємо частиною Церкви, яка сама є паломником.

Детальніше...

Звернення
Блаженнішого Любомира,
Верховного Архиєпископа Києво-Галицького,
до вірних Української Греко-Католицької Церкви
та людей доброї волі з нагоди дня Бога Творця (2010 р. Б.)

«Яка їх, Твоїх діл, Господи сила! У премудрості все Ти створив, -

повна земля Твоїх створінь!»

Пс. 103, 24

Дорогі у Христі!

Починаючи новий Церковний рік, ми знову задумуємось над питанням свого християнського покликання у створеному Богом світі. Це питання стає все більш актуальним в контексті важкого захворювання нашої планети, яке науковці називають екологічною кризою. Симптоми даного явища є дуже різнорідними і загрозливими. Виснаження природних ресурсів, забруднення повітря, води і землі; знищення багатьох видів життя; дисбаланс кліматичної системи, що призводить до різноманітних природних катаклізмів – це тільки деякі із довгого переліку наслідків безвідповідального господарювання людини у світі. Спостерігаючи за все новими температурними рекордами, неприродно затяжними хвилями спеки та масовими лісовими пожежами, які чергуються з надмірним випаданням опадів та повенями, що призводять до катастрофічних наслідків для людей та їх природного довкілля, з тривогою запитуємо себе: чи можемо якимось чином спричинитися до оздоровлення планети?

Звісно, окрема людина не може розв’язати назрілі екологічні проблеми самостійно – це спільне завдання, яке можна ефективно здійснити тільки завдяки різного роду екологічно орієнтованих політичних, економічних та технічних програм, координованих на державному та міжнародному рівнях. Однак, всі ці програми можуть бути дієвими лише за умови активної участі всіх людей.

“Екологія довкілля” суттєво визначається “екологією людини”, тобто її вірою, духовністю та моральністю. В цьому сенсі, Церква має великий потенціал для охорони та збереження створеного Богом світу. Природоохоронна місія Церкви полягає насамперед у відновленні стосунку людини до Бога, що має за наслідок переміну способу мислення та поведінки згідно зі своїм християнським покликанням. Результатом життя відповідно до вимог християнської віри безумовно має стати також і бережливе ставлення до природи.

Згідно з дорученням Синоду Єпископів, Українська Греко-Католицька Церква цього року вже вдруге відзначає 14-е вересня (1-е – за Григоріанським календарем) – День Бога Творця. Таким чином, ми долучаємось до Всесвітньої християнскої ініціативи, яка має за мету пригадати віруючим людям, що світ, в якому живемо, це не просто довкілля, матерія, чи випадковий продукт еволюції, але прекрасний та неповторний Твір Бога, довірений нам на відповідальне управління, охорону та збереження для майбутніх поколінь.

В цей день ми спільно звернемось з молитвою до Бога Творця, щоб висловити свою вдячність за Його щедрі дари створеного світу, а особливо – за багатство, різноманітність та красу природи нашої країни. Ми маємо визнати свої провини за невідповідальне управління дарами природи і просити прощення і ласку зміни свідомості, щоби насправді бути добрими управителями Божого світу. Ми будемо також спільно просити Бога про захист багатства та різноманіття життя, гармонії екологічних систем та збереження всієї планети.

Щиро сподіваюся, що День Бога Творця стане доброю нагодою для кожної віруючої людини, щоб переосмилити свою особисту відповідальність за наше природне середовище і почати ставитись до нього з належною пошаною та бережливістю в межах своєї повсякденної життєдіяльності, зокрема, завдяки більш раціональному використанню природніх ресурсів та технічних засобів, більш поміркованому споживанню, зменшенню витрат електроенергії, тепла, тощо. Сьогодні молимо Господа, щоб дав нам світло ума це все зрозуміти ти силу духа в щоденному житті Божі дари шанувати та використовувати на загальне благо – нас, наших дітей та внуків.

Благословення Господнє на Вас!

+ ЛЮБОМИР

 

Дано у Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

дня 14 вересня 2010 року Божого

Слово Блаженнішого Любомира,
Верховного Архиєпископа Києво-Галицького
Української Греко-Католицької Церкви,
стосовно часу літніх відпусток

 

Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все,
що робили й чого навчали. 
Він їм і каже: „Ідіть самі-одні осторонь, десь на самоту, 
тай відпочиньте трохи”.

 

(Марко 6, 30-31)

 

Дорогі у Христі!

Починається час, коли багато з нас вибирається на відпочинок. Це дуже важливий період року, під час якого можна відновити сили, тілесну та душевну рівновагу. Мешканці міст їдуть на моря чи озера, в гори чи ліси, або ж просто в села, щоб, змінивши обставини та ритм життя, зблизитися із природою і дати нагоду відпочити своєму тілу. Це надзвичайно корисно для нашого здоров’я, для відродження працездатності, і стосується як молодих, так і старших людей.

Можливість побути на природі має також позитивний вплив на наше психічне здоров’я. Бо живемо у напружений час, самі розмови про різні кризи тривожать наше серце. І на жаль, життєві обставини не обмежуються розмовами. Все, що відбувається довкола, до краю нас виснажує. Внаслідок такого, майже безперервного, напруження ми розгублюємося, піддаємося негативним зовнішнім впливам. У такій ситуації немає нічого більш доречного, як відпочинок на лоні природи. Милуючись красою природи, приглядаючись до її внутрішнього порядку, ми позбуваємося тривоги, невпевненості, замішання і страху, що характеризують наше щоденне життя, і водночас починаємо бачити й розуміти, яким повинно бути наше життя – спокійним, розміреним, яке зберігає творчі ритми. Таким чином ми входимо у благодатний стан, який є безцінним ліком для душі. Мудро проведена відпустка, так само як і у випадку з нашим фізичним здоров’ям, має неабияку користь для нашого душевного стану, є немовби якимсь відродженням, відновленням життєвих сил. Це дозволяє нам повернутися додому скріпленими у надії, внутрішньо переконаними, що ми не повинні бути невільниками обставин, а можемо бути справді собою, гідними своєї людської природи, якою нас обдаровує наш Небесний Отець.

Є ще один, не менш важливий вимір нашого відпочинку. Впродовж цього благословенного часу ми маємо нагоду замислитися і над своїм духовним станом, над нашими стосунками з Богом і ближніми. Можливо, невипадково на ці літні місяці, липень і серпень, припадає багато релігійних свят – Рівноапостольних Володимира та Ольги, Мучеників Бориса і Гліба, а вже найважливішим є відзначення Хрещення народу та землі, якого ми є синами і дочками. Вшанування пам’яті наших святих предків, як і початку нашого релігійного життя на рідних землях – Хрещення Русі-України – це не тільки згадування певних історичних моментів, це щось дуже важливе сьогодні для кожного з нас. Принагідно зазначимо, що вже кілька років поспіль на свято Рівноапостольного князя Володимира ми відновлюємо свої обітниці, які ми склали у день особистого хрещення. Літній відпочинок, який має стати докорінним оновленням нашого єства, повинен включати також і релігійне відродження, – відродження душі. Вищезгадані святкування, а, може, навіть проща до святих місць – це нагода подивитися на себе іншими очима, щоб зректися того, що в нас не цілком відповідає Божому Закону, і навпаки – зміцнити й підсилити те, що нас освячує і робить близькими до Бога.

Дорогі у Христі! Користаймо з цього благословенного часу відпочинку, такої цінної нагоди оновити себе, щоб з новими силами, очищеними і зміцненими тілесно, душевно і духовно повернутися до дальшого щоденного життя. Нехай милостивий наш Господь Ісус Христос, який своїм учням, співпрацівникам, апостолам після виснажливого труду радив відпочивати, благословить вас усіх  у цей час літніх відпусток.

+ ЛЮБОМИР

 

 

Дано у Києві,
при Патріаршому соборі
Воскресіння Христового,
1 липня 2010 року Божого

 

Офіційний сайт УГКЦ

Якраз напередодні Різдва у столиці Данії, Копенгагені, відбулася всесвітня конференція, присвячена проблемі зміни клімату. У цьому заході взяли участь делегати майже всіх країн земної кулі, щоб спільно вирішити, як можна уникнути великої катастрофи, що сьогодні загрожує людству. Зібрані в Копенгагені науковці ще раз ствердили, що цю загрозу спричинило самолюбне і нерозважливе ставлення людей до свого довкілля. Упродовж багатьох десятиліть чи, навіть, століть люди поводилися як творці і повноправні власники навколишнього світу, нещадно експлуатуючи та руйнуючи природу. І сьогодні, після такого «господарювання», людство, нарешті, усвідомило, що наразило себе на велику небезпеку. Багато з нас зрозуміли, що людина не є справжнім власником, паном природи і що природа – це Божий дар для людини, який треба шанувати і розумно вживати. Про це нас так навчає Святе Письмо: «Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його» (Бут. 2, 15).

Дорогі брати і сестри, вже більше ніж дві тисячі років тому у селищі Вифлеємі, що у Палестині, народився Господь, Бог і Спас наш Ісус Христос. Це була надзвичайна подія, бо сам Бог – Творець і Володар Всесвіту – воплотився, прийняв людську природу, став одним із нас. Його народження показало, що людська природа і все, що довкола неї, є настільки добрими, що Божий Син, через якого все сталося і без якого ніщо не сталося (пор. Ів. 1, 5), своїм приходом ще раз підтвердив, що все, що Бог сотворив, є добрим, навіть, дуже добрим (пор. Бут. 1, 4. 12. 18. 31). Своїм хрещенням Він освятив води і весь світ, а своєю смертю подолав смерть, – те, чого всі люди найбільше бояться. Своїм життям, своїм навчанням і своєю діяльністю Він показав, хто насправді є Паном і Володарем Всесвіту, «все бо від Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки» (Рим. 11, 36). Ми, дорогі у Христі, стоячи біля Ісусових ясел у цей святковий час, повинні скласти Богові велику подяку, бо все, що ми маємо – життя, довкілля, наше спасіння – є Божим даром для нас.

Вітаю вас із цим великим святом і бажаю, щоб ми раз і назавжди зрозуміли, ким ми є в Божих очах. Ми – улюблені діти, щедро обдаровані, які, зі свого боку, повинні своєму Творцеві, своєму Небесному Отцеві і новонародженому Ісусові, нашому Господеві і Спасителеві, повсякчасно дякувати і прагнути шанувати все те, що предобрий Бог для нас чинить. У цей святий час стараймося збагнути, що усвідомлення правди, що все, що від Бога походить, є добрим, є вже саме в собі ще одним великим даром Пресвятого Всевишнього Бога.

З Різдвом Христовим щиро вас вітаю, бути свідомими Божої любові й вдячними за неї від душі бажаю!

+ ЛЮБОМИР



Дано у Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, дня 11 грудня 2009 року

Венедикт XVI: «Спосіб, у який людина трактує довкілля, впливає на те, як вона трактує саму себе, і навпаки».

(Із Енцикліки «Любов у правді», № 48-52)

48. Питання розвитку в даний час є сильно пов’язано з обов'язками, що випливають із зв’язку людини з природнім довкіллям. Бог дарував його всім. Ставлення до довкілля є частиною нашої відповідальності стосовно бідних верств населення, майбутніх поколінь і всього людства. Якщо трактувати природу і, насамперед, людину як плід випадку або еволюційного детермінізму, то, таким чином, зменшується свідомість відповідальності в нашому сумлінні. Натомість, віруючий вбачає у природі чудесний твір Бога Творця, яким людина сміє відповідально користуватися, щоб з пошануванням внутрішньої гармонії створіння, задовольнити свої оправдані матеріальні та духовні потреби. Якщо ж таке бачення зникає, то це веде, в кінці кінців, до того, що людина починає вважати природу недоторканим табу, або навпаки - предметом для експлуатації. Обидві ці позиції не відповідають християнському розумінню природи, яка є плодом Божого творіння.

Природа є вираженням плану любові і правди. Вона була перед нами і є дарована нам Богом як середовище для життя. Вона розповідає нам про Творця (пор. Рим 1, 20) і про його любов до людей. Вона є призначена для того, щоб в кінці часів бути «об’єднаною» (пор. Єф. 1, 9-10; Кол. 1, 19-20) у Христі. Вона є також своєрідним «покликанням» [Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 1990, 6]. Природа не є нам дана як «сукупність випадково розкиданого сміття» [Геракліт Ефеський, (535 - 475 до Хр.), Фрагмент 22B124, у: H. Diels – W. Kranz, Die Fragmente der Vorsokratiker, Weidmann, Berlin 1952], але як дар Творця, який визначив її внутрішні закони, щоб людина, керуючись ними, «порала [її] і доглядала» (Бут 2, 15).  Необхідно також підкреслити, що вважати природу важливішою від людської особи суперечить правдивому розвитку. Така настанова веде до неопоганських позицій або нового пантеїзму: спасіння людини не може походити з самої тільки природи, яка розуміється в чисто натуралістичному сенсі. З іншого боку, потрібно відхилити протилежну позицію, направлену на цілковиту технологізацію природи, оскільки природне довкілля – це не просто матерія, якою ми можемо свавільно розпоряджатися, але величний твір Бога Творця, що містить в собі певну «граматику», яка вказує на цілі та критерії для мудрого, а не інструменталізованого та свавільного користуванням ним. Такі викривлені концепції приносять сьогодні багато шкоди для розвитку. Цілковите зведення природи до сукупності матеріальних речей стає джерелом насильства над довкіллям та спонукає до дій, які зневажають природу самої людини. Вона ж бо, складаючись не тільки з матерії, але й з духу, і будучи такою багатою на значення та трасцендентні цілі, які необхідно осягнути, має також нормативний характер для культури. Людина інтерпретує і формує природне довкілля завдяки культурі, яка визначається відповідальною свободою, що зважає на заповіді морального закону. Відповідно, проекти спрямовані на забезпечення цілісного людського розвитку не можуть ігнорувати благо наступних поколінь, але зобов’язані характеризуватися солідарністю та справедливістю між поколіннями, враховуючи різноманітні сфери: екологічну, правову, економічну, політичну і культурну [Папська Рада "IUSTITIA ET PAX", Компендіум соціального вчення Церкви, 451-487].

49. Питання, пов’язані з піклуванням про захист довкілля, змушують належним чином взяти до уваги енергетичну проблематику. Видобування невідновлювальних джерел енергії деякими державами, впливовими групами та підприємствами становить власне вагому перешкоду для розвитку бідних країн, які не мають ані економічних ресурсів для отримання доступу до існуючих невідновлювальних джерел енергії, ані можливостей фінансувати пошук за новими альтернативними джерелами. Заготівля природніх ресурсів, які часто знаходяться саме в бідних країнах, веде до експлуатації і конфліктів між державами та в межах самих країн. Дані конфлікти часто відбуваються на території цих країн, спричиняючи вражаючі наслідки смерті, руйнування і подальшої деградації. Міжнародне співтовариство має невідкладне завдання віднайти інституційні шляхи для того, щоб зупинити виснаження невідновлювальних ресурсів, залучаючи для цього також бідні країни, щоб спільно планувати майбутнє.

На цьому полі також існує термінова моральна необхідність оновленої солідарності, особливо у стосунках між країнами, що знаходяться на шляху розвитку і високоіндустріальними країнами [Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 1990]. Технологічно передові суспільства можуть і повинні зменшити своє споживання енергії, не тільки тому, що все далі розвивається виробництво переробної промисловості, але також тому, що між їх громадянами поширюється більша чуйність до проблем довкілля. Необхідно, крім того, додати, що сьогодні є можливим покращення енергоефективності, а також досягнення успіху в пошуку альтернативних джерел енергії. Все ж, потрібен і глобальний перерозподіл енергетичних ресурсів, щоб також уможливити доступ до них країн, які ними не володіють. Їхня доля не може бути передана в руки того, хто першим дістався (до ресурсів, - пер.) чи вирішена згідно логіки сильнішого. Йдеться про важливі проблеми, для вирішення яких належним чином, вимагають від всіх відповідального усвідомлення наслідків, що спіткають майбутні покоління, а особливо багатьох молодих людей із бідних країн, які «домагаються своєї участі в будуванні кращого світу» [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 65].

50. Ця відповідальність має глобальний характер, оскільки стосується не тільки енергії, але всього створіння, яке не сміємо виснаженим передати майбутнім поколінням. Людині дозволено здійснювати відповідальне управління природою, для того, щоб її берегти, отримувати з неї вигоди, а також, у нових формах та завдяки передовим технологіям, культивувати, щоб вона могла гідно прийняти та прохарчувати проживаюче в ній населення. Для всіх є достатньо місця на нашій Землі: на ній вся людська сім’я має знайти необхідні ресурси, щоб з допомогою самої природи, яка є даром Бога для його дітей і, завдяки своїй праці та винахідливості, провадити гідне життя. Мусимо, однак, вказати на дуже серйозний обов’язок, передати землю наступним поколінням в такому стані, щоб і вони могли гідно на ній проживати і далі її обробляти. Це включає “зобов’язання спільно вирішувати, після відповідального обдумування, яку вибрати дорогу, ставлячи собі за мету зміцнити союз між людиною і довкіллям, який повинен бути відображенням творчої любові Бога, від якого ми походимо і до якого прямуємо» [Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2008, 7].  Бажано, щоб міжнародне співтовариство і окремі уряди зуміли дієво запобігати, при використанні довкілля, нанесення йому шкоди. Так само є необхідно, щоб компетентні органи приклали всі належні зусилля для забезпечення прозорості економічних та суспільних витрат, що виникають при користуванні спільними природніми ресурсами, а також, щоб ці витрати відшкодовувались саме користувачами, а не іншими народами чи майбутніми поколіннями: збереження довкілля, ресурсів і клімату вимагає, щоб усі відповідальні в міжнародному масштабі діяли колективно і виявили готовність до праці з добрими намірами, шануючи закон із солідарністю до найслабших регіонів планети [пор. Бенедикт XVI, Промова до учасників Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (18.04.2008): Insegnamenti IV, 1 (2008), 618-626]. Одним із найбільших завдань економіки є саме максимально ефективне споживання ресурсів, а не марнотратство, беручи до уваги, що поняття ефективності не є аксіологічно нейтральним.

51. Спосіб, у який людина трактує довкілля, впливає на те, як вона трактує саму себе, і навпаки. Це є викликом для сучасного суспільства – серйозно переглянути свій стиль життя, який в багатьох частинах світу схиляється до гедонізму і конзумізму, залишаючись байдужим до шкоди, яка з цього виникає [пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 1990, 13]. Необхідною є ефективна зміна способу думання, яка схилить нас до прийняття нових стилів життя, «у яких пошук за правдою, красою і добром, а також спільнота з іншими людьми, які прагнуть спільного розвитку, мають бути критеріями, що визначають рішення щодо споживання, ощадливості та інвестицій» [Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 36]. Будь-яке порушення громадянської солідарності та дружби спричиняє екологічну шкоду, як зі свого боку, руйнування довкілля має негативний вплив на суспільні відносини. Природа, особливо в наші часи, є настільки інтегрoваною у динаміку соціальних та культурних процесів, що вже майже не являє собою незалежну величину. Прогресуюче опустелювання землі і виснаження деяких сільськогосподарських регіонів є також результатом зубожіння населення, яке там мешкає, та його відсталості. Сприяючи економічному та культурному розвитку цього населення, оберігаємо рівночано і природу. Крім того, скільки ж природних ресурсів знищили війни! Мир народів і між народами став би запорукою більш дієвого захисту довкілля. Захоплення ресурсів, особливо води, може викликати серйозні конфлікти посеред населення, якого це стосується. Мирна угода щодо використання ресурсів може забезпечити збереження природи і, водночас, добробут зацікавлених суспільств.

Церква є відповідальною за створіння і зобов’язана дану відповідальність засвідчити також перед громадськістю. Роблячи це, вона повинна не тільки захищати землю, воду і повітря як дари створіння, які належать всім, але, насамперед, вона покликана оберігати людину від самознищення. Необхідною є правдива екологія людини. Пошкодження природи є власне тісно пов’язанe з культурою, яка формує людське співжиття. Якщо в суспільстві поважають «екологію людини» [пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 38; Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2007, 8], то з цього користає також екологія довкілля. Подібно, як тісно є між собою пов’язані людські чесноти – так, що ослаблення однієї загрожує іншим, - так і екологічна система базується на дотриманні плану, який стосується і здорового співжиття у суспільстві, і добрих відносин із природою.

Для того щоб вберегти природу, не вистачає здійснювати спонукальні чи обмежуючі заходи, недостатнім є лиш відповідне навчання. Все це важливі допоміжні засоби, однак вирішальною проблемою є цілісна моральна позиція суспільства. Якщо не поважається право на життя і на природну смерть, якщо зачаття, вагітність і народження відбуваються штучним способом, якщо ембріони приносять в жертву для досліджень - суспільна свідомість втрачає зрештою поняття екології людини, а разом із ним – поняття екології довкілля. Є протиріччям закликати нові покоління шанувати довкілля, тоді як виховання і законодавство не допомагають їм поважати самих себе. Книга природи є одна і нероздільна у тому, що стосується як довкілля, так і сфери життя, сексуальності, подружжя, сім’ї, суспільних відносин, одним словом – цілісного людського розвитку. Наші обов’язки, які ми маємо щодо довкілля, сполучаються з обов’язками, які ми маємо стосовно людини як такої і всіх з ким творимо зв’язки. Не можна вимагати дотримання одних обов’язків, порушуючи інші. Це є серйозне протиріччя сучасної ментальності та практики, яке принижує людину, руйнує довкілля і шкодить суспільству.

52. Правду і любов, яка її відкриває, не можна продукувати, можна тільки прийняти. Їхнім остаточним джерелом не є і не може бути людина, але Бог, тобто Той, хто є Правдою і Любов’ю. Ця засада є дуже важливою для суспільства і для розвитку, які не можуть бути тільки людськими витворами; так само покликання до розвитку людей і народів не грунтується лиш на людському рішенні, але воно є вписане в початковий план щодо нас і є для нас обов’язком, який має бути добровільно прийнятий. Те, що йде попереду нас і що є для нас визначальним – Любов і Правда – вказують нам, що є добре і в чому полягає наше щастя. Таким чином,вони вказують нам дорогу до справжнього розвитку.

Папа Венедикт XVI: заперечення Бога руйнує створіння

 

«Заперечення Бога руйнує створіння», - про це наголосив папа Венедикт XVI  в своїй промові до дипломатичних представників із 178 країн, в межах зустрічі, яка вже традиційно відбувається у Ватикані на початку кожного року.

«Егоїстична і матеріалістична ментальність спричинює шкоду, яка загрожує навколишньому середовищу і всьому світу», заявив Святіший Отець і тим самим в черговий раз підкреслив, що коріння екологічної кризи лежать у релігійно-моральній площині. Згідно з думкою папи: «Заперечення Бога не тільки спотворює особисту свободу, але й також руйнує створіння». Папа переконаний, що свобода не сміє бути направлена на самознищення та зруйнування всього світу. Свобода має бути відповідальною, шлях людини не може визначатися «свавіллям та пристрастю, але має відповідати Божій волі».

Детальніше...

ПОСЛАННЯ ЙОГО СВЯТОСТІ
ПАПИ ВЕНЕДИКТА XVI

з нагоди
ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ МИРУ

1 січня 2010 року

ХОЧЕШ ПЛЕКАТИ МИР – ОБЕРІГАЙ СТВОРІННЯ

Послання Його Святості Папи Венедикта XVI з нагоди Всесвітнього дня миру

1. На початку Нового року я хочу від усього серця побажати миру всім християнським спільнотам, лідерам держав і людям доброї волі у всьому світі. Для 43-го Всесвітнього дня миру я вибрав девіз: Хочеш плекати мир – оберігай створіння. Вшанування створіння має дуже важливе значення також тому, що «створіння – це початок та основа всіх Божих діл»[1], і його захист є сьогодні дуже важливим для мирного співжиття людства. Через жорстокість людини стосовно інших людей, мають місце чисельні небезпеки, які загрожують миру і автентичному цілісному розвитку людини, як наприклад: війни, міжнародні та регіональні конфлікти, терористичні акти та порушення людських прав. Не менше занепокоєння викликають небезпеки, які виникають в результаті недбалого, а то і злочинного ставлення до Землі та скарбів природи, дарованих нам Богом. Тому людство мaє неодмінно «оновити і зміцнити союз між людиною та природою, який повинен бути відображенням творчої любові Бога, від якого ми походимо і до якого прямуємо» [2].

2. В енцикліці Любов у правді я підкреслив, що цілісний розвиток людини перебуває в тісному зв’язку з обов’язками, які випливають із ставлення людини до довкілля та природи. Довкілля має трактуватися як дар Божий для всіх і його використання накладає відповідальність стосовно всього людства, а особливо - бідних і майбутніх поколінь. Я вказав також, що сумлінню людей загрожує зменшення усвідомлення відповідальності, якщо природа і, насамперед, сама людина трактується як результат випадку чи еволюційного детермінізму [3]. Натомість, якщо ми вбачаємо у створінні дар Божий для людства, то це дозволяє нам зрозуміти покликання та цінність людини. Разом із псалмопівцем ми можемо справді вигукнути, переповнені подиву: «Коли на небеса спогляну, твір твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш?» (Пс. 8,4-5). Споглядання краси створіння спонукає усвідомити любов Творця, ту любов, яка «урухомлює сонце та інші зорі» [4].

Детальніше...

Всечесні  отці-декани, отці-парохи, адміністратори та завідателі парохій Івано-Франківської єпархії УГКЦ

ЗВЕРНЕННЯ

Стихійне лихо, яке спіткало Прикарпаття призвело до значних жертв — на сьогодні маємо більше 22 загиблих людей. Багато тисяч наших земляків залишилися без даху над головою та засобів до існування. Повінь зруйнувала шляхи, забрала свійську худобу і птицю, затоплено майже 23 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь.

В цей нелегкий час ми — душпастирі — маємо обов’язок підтримати духовно, а також і матеріально всіх потребуючих і простягнути руку допомоги постраждалим.

Звертаюся до Вас, всечесні отці, і до Ваших парафіян, яких оминула ця біда. Оголосіть в повірених Вам парафіях збірки для потерпілих.

 

З  Архиєрейським Благословенням,

† Преосвященний Владика
Кир Володимир Війтишин
Правлячий Архиєрей
Івано-Франківської Єпархії УГКЦ

Дорогі у Христі! В цей тяжкий для всіх західних регіонів України час, звертаюся до вас, як Архіпастир Коломийсько-Чернівецької єпархії, яка напевно, найбільше постраждала від руйнівної повені 23-27 липня 2008 р.

На Івано-Франківщині залишаються підтопленими 398 населених пунктів. Сотні будинків в наших містах і селах знищено повністю. Тисячі людей залишилися без даху над головою. 24 251 житловий будинок є частково затоплено. Знищено 22 556 га сільськогосподарських угідь. В селах змито практично всі городи, а те, що залишилося, зогниє від надлишку вологи. Люди не мають елементарних речей, які знищила підступна вода: одягу, харчів, засобів особистої гігієни. Не краща ситуація і в Чернівецькій області.

До такої жахливої ситуації привели ряд факторів. Це, звичайно, і недостатня увага урядів всіх часів і кольорів протипаводковим заходам, і безжальне та бездумне вирубування лісів в Карпатах, і загальна бідність наших людей, які не могли дозволити собі застрахувати своє майно, і, не в останню чергу, гріхи перед Богом та суспільством кожної людини, що потягує на землю Божі кари-попередження.

 

Детальніше...

Всесвітлішим отцям деканам, отцям парохам, отцям адміністраторам, вірним Коломийсько-Чернівецької єпархії: дітям, молоді, вчителям і вихователям, християнській державній владі.

Дорогі у Христі брати і сестри!

З історії людства пересвідчуємось про те, що всі народи, навіть у найдавніші часи, дбали про поховання своїх померлих. Ця турбота проявлялась у дуже різноманітних формах і свідчила про віру у продовження життя людини після смерті.

Християни шанують тіла померлих, тому що вірять, що вони колись воскреснуть. Апостол Павло нас навчає у 1 листі до Коринтян: „Христос Воскрес із мертвих, первісток померлих. Тому що через чоловіка – смерть, через чоловіка – й воскресіння мертвих. Бо як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть.” (І Кор. 15, 20-22).

Зрештою, усі таїнства християнського втаємничення мають на меті останню Пасху Дитини Божої, Пасху, що через смерть приводить її до життя в Царстві. Тоді сповняється те, що визнаємо у вірі і надії: “Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку”. Християнин, який умирає в Христі Ісусі, “виходить з тіла, щоб жити біля Господа.” (Католицький Катехизм Церкви, Арт.2., Християнський похорон). Саме тому Церква запровадила урочистий обряд поховання.

Детальніше...

Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді

порати його й доглядати його.

Бут. 2, 15

Дорогі у Христі!

Упродовж останніх років ми спостерігаємо великі зміни у порах року: немає прекрасної, лагідної, запашної весни; літо стало нестерпно спекотним, а осінь та зима такі нестабільні, що годі передбачити, коли буде тепло, а коли – холодно. Вчені кажуть, що це не випадково і спричинено поганим ставленням людства до свого довкілля. Стан нашого середовища такий загрозливий, що вже щонайменше двадцять років віруючі люди дедалі частіше замислюються над своїм поводженням із природою, яку Господь Бог сотворив і передав людям, щоб вони з неї користали.

А задуматися є над чим: забруднене повітря, яким ми дихаємо, отруєна різними шкідливими речовинами вода і їжа, яку ми вживаємо, є наслідком нашого безглуздого, недбалого і гріховного ставлення до тих дарів, що ними нас наділив наш Творець. За цю гріховність ми вже сьогодні платимо велику ціну і ще не відомо, які лиха завтра спіткають людський рід.

Детальніше...

Преосвященним Владикам,

Шановним представникам державної обласної, районної та місцевої влади,

Всесвітлішим душпастирям,

Преподобним монахам і монахиням,

Дорогим мирянам!

Дорогі в Христі!

За Божим допустом велике лихо навідало деякі наші області: ріки вийшли з берегів і накоїли дуже багато шкоди, навіть спричинили смерть кількох десятків людей. Також дуже великою, хоча навіть ще не зроблено остаточних обрахунків, про що детально повідомляють засоби масової інформації, є матеріальна шкода. Ми від усього серця співпереживаємо з родинами потерпілих та висловлюємо їм наше щире співчуття.

Детальніше...

Дорогі брати і сестри!

1. Відзначаючи сумнозвісну 20-ту річницю чорнобильської катастрофи, подумки повертаємося до 26 квітня 1986 року, коли на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) сталася аварія, яка спричинила найбільшу в світі техногенну катастрофу. Вибух на ЧАЕС не тільки став сумною віхою в історії використання “мирного атому”, зруйнувавши міф про безпечність атомної енергетики, але й зруйнував життя та здоров'я, душевний мир та соціальний спокій багатьох людей як в Україні, так і поза її межами.

Аварія на ЧАЕС актуалізувала велетенський потенціал ризику використання атомної енергетики, який щомиті може виявитися як життєва трагедія для мільйонів людей. Особливо постраждали жителі України, Білорусії та Росії, територія різного ступеню радіоактивного забруднення яких становить біля 150 тисяч км 2 . Найбільшого лиха зазнала наша батьківщина, де під сумнозвісним саркофагом знаходиться зруйнована атомна електростанція, від ще актуальної загрози якої необхідно вберегти сучасників та майбутні покоління.

Детальніше...

Дорогі у Христі брати і сестри!

З 7 по 18 грудня цього року в Копенгагені (Данія) буде проходити Конференція Організації Об’єднаних Націй з питань змін клімату, на якій мають бути прийняті рішення, доленосні для всього людства та цілої планети. Саме тут і зараз, Урядові делегації провідних держав світу мають узгодити стратегію і тактику екологічного порятунку людства після закінчення дії Кіотського протоколу (діє до 2012 року), а зокрема, взяти на себе необхідні зобов’язання по зменшенню викидів парникових газів, які впливають на підвищенння температури, дизбаланс кліматичної системи, посилення руйнівної сили та частоти природніх катаклізмів.

Детальніше...