Духовно-екологічні роздуми над Страхом Божим як даром Святого ДухаСтрах Божий – це дар Святого Духа, який вливає в серце людини відчуття синівської любові до Бога

Роздуми над дарами Святого Духа на завершення Великого Посту підводять нас до розуміння того, що правдивий зміст має лише те життя, у якому хрест Христовий як вияв любові Отця Небесного до Свого Створіння є єдиним дороговказом, а Третя Особа Божа на шляху повернення до Дому Отця є надійним провідником. Лише те серце, у якому вирує Життя Пресвятої Тройці, дароване Духом Животворящим, здатне зрозуміти слова Спасителя: «Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові» (Ів 15, 9). Таке серце втілює цю заповідь любові вже «тут і тепер», щоби, пришвидшуючи прихід обіцяного Царства Месії, разом із усім Божим Створінням відчути ту невимовну обіцяну радість (пор. Ів 15, 11).

Роздуми над значенням Страху Божого спонукають до думки, що правдивий страх перед Богом, з одного боку, є запорукою щасливого і успішного життя (пор. Пс 33-34), а з іншого цей особливий дар Святого Духа допомагає, за прикладом праведного Йова, гідно, без нарікання, витримати в часі випробувань, спокус чи переслідування (пор. Йов 2, 1-10).

Святий Дух даром Страху Божого об’єднує всі Свої дари в єдине ціле

і дарує повноту життя у Христі

Цей сьомий дар Святого Духа дає розуміння, що Страх Божий є доповненням не лише дару Побожності, але довершенням інших дарів. І хоч у переліку дарів Святого Духа цей дар перебуває на останньому місці, він, однак, дуже тісно пов’язаний з усіма іншими: він є початком і кульмінацією для дару мудрості та надійним гарантом і промотором для інших дарів. Іншими словами, Страх Божий, як початок мудрості (пор. Прип 1, 7; Прип 9, 10), замикає коло, підтверджуючи цілісність усіх Дарів Святого Духа. Саме цей дар показує, що для правдивого життя у Бозі слід посідати усі дари, які сукупно свідчать про «нове життя» у «новому Створінні».

Страх Божий – це дар Святого Духа, який допомагає здійснити

переоцінку цінностей, щоби, навчившись дивитись на світ очима самого Творця,

у Дусі Святому полюбити усе Створіння Боже любов’ю Сина Божого

Особливістю цього дару Святого Духа, який розвивається і починає діяти в житті розкаяної людини, є те, що саме завдяки йому людина стає здатною зробити перші та впевнені кроки на шляху правдивого і щирого покаяння та навернення. Кожна дитина Божа, яка втомилась від суєти і знесилилася у пошуках правдивого щастя, завдяки цьому дару починає чудово розуміти, що ні правдивого життя, ні щастя поза Богом їй не знайти. Святий Дух Своїми дарами допомагає ще глибше усвідомити, ким є людина перед ликом Всевишнього і яке місце займає у Його творчому задумі.

Можна без перебільшення вважати, що присутність цього дару в людському житті дає здатність бути за зразком Творця відповідальним і люблячим управителем Божого Створіння. Страх Божий чітко сигналізує про те, що інші дари Святого Духа – цей потужний творчий потенціал – почали ефективно працювати на розбудову Царства Божого посеред нас.

Суспільство, в якому Страх Божий як дар Святого Духа не є у «тренді», – жорстоке і несправедливе

Сучасний світ, який живе за своїми «цінностями» (інколи такими, що кардинально суперечать цінностям Царства Небесного), має власне бачення, розуміння і сприйняття довколишнього світу. Ненаситне прагнення накопичувати різні матеріальні блага, бажання посідати владу і користуватись різними привілеями, мати визнання та втішатися славою стають для багатьох синів і дочок Божих у цілому світі єдиним сенсом життя. Споживацький світ по-різному нашіптує людині, що правдиве щастя виглядає саме так, а не інакше. Але насправді це все стає солодким обманом і золотою пасткою, у яку від початку історії людства споконвічний ворог Бога, батько брехні і вишуканий руйнівник закладеної у світі Творцем гармонії, намагається впіймати дітей Божих, щоби завдати екзистенційного страждання усьому Божому Створінню.

Роздумуючи над цим даром Святого Духа завдяки прислів’ю «святе місце порожнім не буває» (пор. Мт 12, 43-45) і всесвітньо відомому вислову св. Августина про прагнення людського серця, можна краще зрозуміти глибинні прагнення людини, її призначення і місце посеред Божого Створіння. Кожна людина, яка дозволила вірусу споживацтва інфікувати свій спосіб мислення і стиль життя, воднораз дала змогу проникнути у своє життя такому демонському винаходу як страх. Саме це почуття, яке не має нічого спільного зі Страхом Божим, перетворює людину на хижака й руйнівника. Страх втратити багатство, владу і славу роблять людину безжалісним і жорстоким інструментом у руках диявола, який всіма способами, інколи дуже підступними і вишуканими, намагається понівечити Боже Створіння. Але воднораз сатана прагне, щоби, кривдячи вдів і сиріт, убиваючи беззахисних і невинних та завдаючи шкоди довкіллю, зробити серце людини більш заскорузлим. Обтяжене гріхами, воно, за його злим умислом, стане нездатним відкритись на Божу ласку і Його милосердя. Іншими словами, диявол намагається жорстоко і нахабно, руками самої ж людини зруйнувати її теперішнє, земне життя, та викрасти в неї Життя Вічне.

На християнські спільноти покладено особливий обов’язок:

просити в Бога про цей дар Святого Духа і ласку покаяння для тих,

хто перебуває при владі, і для усіх тих,

хто важко грішить «гріхами, які кличуть про помсту до неба»

Жага посідати і володіти, підживлена людським страхом втратити усе, спричиняється до глибокої духовної (екзистенційної) кризи людини. Така особа, хоч ніби і починає усвідомлювати власні гріхи, які дуже часто є гріхами, що «кличуть про помсту до неба», не є здатною перепросити Бога за спричинену шкоду. А злий дух, підливаючи масла у вогонь, намагається поставити під сумнів Боже милосердя, нашіптуючи, що провина перед Справедливим Суддею є надто великою, щоби Він міг її простити. І саме Страх Божий та усильна молитва спільноти вірних, разом із постом і ділами милосердя, може допомогти уникнути цього підступного обману і не втратити Життя Вічне через «гріхи проти Святого Духа».

Саме тому, в такому суспільстві як українське, корупція і хижацьке привласнення та виснаження природних ресурсів плавно переходять у гріхи найвищої категорії. Бачачи існуючу несправедливість щодо теперішніх і прийдешніх поколінь, християнські спільноти в особливий спосіб повинні безнастанно благати у Всемилостивого Бога про особливу ласку покаяння для цих грішних дітей Божих. Однак задля ефективності й переконливості цієї молитви слід супроводити її як щиросердним прощенням кривдників, так і благочестивим життям, вільним від усіх тих гріхів, якими інші прогрішились проти нас і проти Божого Створіння.

Цей дар сприяє тому, що людина, яка визнає Бога за свого Отця, перестає витрачати власне буття і життєву енергію для накопичення матеріальних благ і не переймається надмірно дочасними речами. Зростаючи в синівській любові і довір’ї до Господа, вона починає глибше розуміти, що Всемогутній Творець, який є її Батьком, є воднораз і Володарем усього сущого, тому Він точно не ігноруватиме потреби своїх улюблених дітей.

Страх Божий – це дар Святого Духа, який показує: навіть так звані «легкі» чи «повсякденні» гріхи – це також образа люблячого Бога

Джерелом, об’єктом і метою Страху Божого, як і дару Побожності, є сам Бог – не стільки як Творець і Вседержитель Всесвіту, скільки як безконечно добрий і люблячий Батько. Роздумуючи над цим даром Святого Духа, розуміємо, чому найбільші святі й богобоязливі чоловіки й жінки, живучи побожним, святим і праведним життям у гармонії з усім Божим Створінням, називали себе найбільшими грішниками.

Цей дар Святого Духа показує, що дрібна брехня чи осуд, непослух батькам, занедбання своїх професійних чи сімейних обов’язків – це теж провини проти гармонійних відносин з нашими ближніми. Зірвані навесні первоцвіти, зрубані напередодні різдвяних свят ялинки, принесені на цвинтар перед Пасхою пластикові квіти, викинуте будь-де сміття, змарнована вода чи енергоносії, залишені напризволяще собака чи котик, жорстокість у ставленні до домашніх тварин, використання фосфатовмісних пральних засобів, застосування заборонених отруто-хімікатів у сільському господарстві та багато інших повсякденних речей, на які дехто навіть ціле своє життя не звертає уваги, у контексті Страху Божого стають вчинками, які противляться цінностям Царства Небесного.

Святий Дух робить нас тими синами і дочками Всевишнього,

на яких із нетерпінням очікує все Боже Створіння (пор. Рим 8, 19)

Усі дари Святого Духа взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності роблять людину «новим створінням», яке прагне жити в гармонії як зі своїм Творцем, так і з усім довкіллям. Страх Божий – це дар, яким Святий Дух береже людину від гріхів і допомагає впевнено та із синівським довір’ям до Бога йти по життю так, щоби, не зважаючи на жодні проблеми і випробування у враженому і пошматованому гріхом світі, в місцях присутності християнських громад проростали оазиси Божого Створіння. Кожен, хто посідає цей дар, є завжди впевненим, постійним і послідовним у своїх вчинках.

Страх Божий – це синівські почуття любові до Бога, які Господь дарує справді розкаяному, покірному і люблячому усе Створіння серцю. Завдяки цьому дару Господь береже християн перед поверховим віруванням і чинить християнську віру по-справжньому живою і дієвою. Присутність цього дару в житті людини і християнських спільнот можна по праву назвати чітким критерієм на визначення правдивої віри в Бога. Цей дар викликає бажання не лише відчувати завжди й усюди Божу присутність, а прагне робити її відчутною для інших – потребуючого ближнього і скривдженого Божого Створіння. Страх образити вселюблячого і всемилостивого Бога, на відміну від людського страху, не паралізує людину, а навпаки, мобілізує усі зусилля, щоби, уникаючи навіть найменшої образи Бога, усім єством дати Божому Створінню відчуття того, що ми є дітьми Божими і носіями Його Животворящого Духа.

Страх Божий – особливий подарунок від Бога,

яким Святий Дух готує людину до зустрічі з Воскреслим Христом

Виходячи на фінішну пряму, яка веде до Воскресіння Христового, саме цей особливий дар Святого Духа дарує християнській душі відчуття трепетного очікування зустрічі зі своїм Творцем і Спасителем. Разом з іншими дарами Святого Духа Страх Божий спонукає християн жити так, щоби на Страшному Суді в присутності усього Божого Створіння без страху можна було зустріти сповнений ніжності й любові погляд Воскреслого Ісуса та, розпізнаючи в Ньому Царя Всесвіту, почути: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від сотворення світу» (Мт 25, 34).

 

Біблійні тексти для поглиблених роздумів

Бут 22, 11-14 «Обіцянка благословення»;

Іс 11, 1-9 «Загальне й мирне Царство Месії»;

Пс 111,10; Йов 28, 28; Прип 1, 7; Прип 9, 10 «Страх Божий – початок мудрості»;

Прип 16, 6 «Острахом Господнім відвертається зло»;

2 Сам 23, 1-7 «Останні слова Давида»;

Фил 2, 12-13 «Апостол закликає працювати над спасінням в страсі Божому»;

Бут 26, 24; Лк 2, 10; Лк 12, 32; Ді 27, 24; Од 1, 17 «Господь сам каже, щоби не боятись Його».

Молитва

Всемогутній Боже, Творче Вселенної,

від початку сотворення світу

Ти ні на мить не покидав Своє Створіння.

А після гріхопадіння

Ти послав у світ Свого Сина Єдинородного, Спасителя нашого,

щоби Його стражданнями, хресною смертю та Воскресінням

вчинити нас у Христі «новим Створінням».

Молимо Тебе і усердно благаємо:

веди нас через ціле життя Духом Своїм Святим,

щоби перед кінцем віків, коли усе Створіння

постане перед Тобою як перед Справедливим Суддею,

ми не злякались Твого ніжного погляду Отця. Амінь.

 

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи не ставився легковажно до виконання своїх щоденних обов’язків? Чи визнавав у таїнстві Покаяння повсякденні гріхи щодо природи? Чи не марнував природних ресурсів і чи не грішив надмірністю у їжі, напоях, одязі та прагненні надмірного комфорту?

Акт дияконії: у цей Страсний тиждень постановляю в дусі дару Страху Божого підготуватись до святкування Воскресіння Христового, уникаючи надмірності в покупках і приготуванні святкової трапези. І обіцяю щедро поділитись зі святкового столу з потребуючими ближніми – бездомними, біженцями та захисниками рідного краю.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017


Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ecoburougcc.org.ua

Духовно-екологічні роздуми над Побожністю як даром Святого ДухаДар побожності – це дар, яким Святий Дух втілює

відчуття присутності Царства Небесного посеред нас

Очистивши внутрішній погляд через покаяння і навернення, скріпивши розум і волю завдяки молитві, посту і чиненню діл милосердя, починаємо ще глибше розуміти, що Царство Небесне, про яке говорив Спаситель (пор. Мт 4, 17) і Його Предтеча (пор. Мт 3, 2), уже дуже близько, а його проблиски вже видно в реальному часі.

Дар побожності немовби синтезує здобуток усіх попередніх дарів Святого Духа і надає їм особливого значення. Якщо дар мудрості, розуму, знання привідкрили мудрий задум Творця, дали змогу заглянути у таїнство Божої любові до Створіння, то дар побожності дає змогу всім єством відчути невидимий для людського ока зв’язок, який існує між Творцем і Його Створінням.

Дар побожності спонукає до благочестивого життя

Завдяки побожності як дару Святого Духа ми з синівською вдячністю приймаємо Божий дар Життя, навколишнього світу та кожної створеної істоти. Він постійно мобілізує розум і концентрує увагу на сутності нашої божественної природи та покликання.

Побожність – не лише наш природний стан, який виявляється у молитві подяки та прослави свого Творця і Спасителя, - це передусім саме наше морально якісне та благочестиве життя у відповідності до честі та гідності Божого образу (пор. Бут 1, 26-27).

Святий Дух даром побожності стирає межу

між земною і надприродною дійсністю

У спотвореному і понівеченому гріхом світі саме дар побожності особливим способом допомагає дітям Божим постійно відчувати ніжну опіку і присутність Отця Небесного і ділитися цим відчуттям з іншими. Попри різні випробування і проблеми, цей дар повертає впевненість у тому, що Господь у своєму Провидінні пам’ятає про кожне Створіння і піклується про нього. Святий Дух цим особливим даром чітко дає зрозуміти, що про своїх потребуючих, скривджених, бідних чи знедолених дітей і ціле Створіння Господь піклується руками як християнських громад, так і поодиноких християн.

Цей дар Святого Духа сприяє тому, що людині вдається у сукупності з іншими дарами мобілізувати закладений Богом у кожному Божественний потенціал, використовуючи його для побудови Царства Небесного. Дар побожності спричиняється до того, що покірна душа дуже добре розуміє слова Ісуса «тягар міг легкий» і з радістю бере на себе відповідальність як за власне життя, так і за реалізацію свого покликання. Побожність очищає та загострює розум і дарує ще глибші знання, які стосуються Творчого Божого задуму. Іншими словами, цей дар показує, що через взаємну любов між дітьми Божими і через їхнє трепетне ставлення до Божого Створіння – природи обіцяне Спасителем Царство починає бути істинно присутнім у реальному часі. Цей дар Святого Духа показує: кожне добре діло, кожна використана нагода – це не що інше, як чергова цеглинка в побудові Божого Царства.

Святий Дух дає змогу побачити Бога не лише як Творця,

але як люблячого Батька, якому кожне Його Створіння є дуже дорогим

Наблизившись до Воскресіння Христового, покірне й очищене від гріхів у таїнстві Покаяння серце, вдивляючись у Хрест Христовий, починає глибше розуміти, що істиною суттю Божої природи є любов. Інтенсивні роздуми над стражданнями і хресною смертю Ісуса дають змогу трішки відчути і засмакувати того життя, яке існує в Пресвятій Тройці. Побожність як дар Святого Духа сприяє тому, що, вдивляючись в обличчя страждаючого Спасителя, ми помічаємо Творця, Який з любові покликав усе до існування. Вдивляючись у Його закривавлене обличчя, воднораз помічаємо сповнений ніжності та любові до Свого Створіння лик Отця Небесного, який стражданнями і смертю Свого Улюбленого Сина зупиняє хаос і руйнування у світі. Кожна крапля Пресвятої Крові Ісуса, яка падає на сотворену Ним землю, у світлі дару побожності набирає всесвітнього значення і в Дусі Святому оцінюється як творення «нового створіння». Саме завдяки цьому дару Святого Духа по-справжньому побожна людина сприймає природу не лише як осередок земного життя, а як частку у спадкоємстві Отця Небесного.

Святий Дух даром побожності робить християнську віру цілісною та дієвою,

а християн береже від поверхової та вибіркової віри в Бога

Можна без перебільшення сказати, що дар побожності разом зі страхом Божим сприяють якомога кращій реалізації Божественного потенціалу, дарованого Богом людині в таїнствах Церкви. Дар побожності допомагає зорієнтуватись у часі і просторі настільки добре, що, використовуючи здобутки інших дарів, не лише надає значення кожному вчинку людини, а перетворює їх на суцільну прославу Отця Небесного.

Святий Дух даром побожності постійно тримає християнську віру в тонусі. Побожність – це щось набагато більше, ніж просте виконання релігійних приписів і церковних норм. Цей дар випливає з глибоких відносин з Богом. Побожність – це дар Святого Духа, який береже поодиноких християн і християнські громади від фальшивого вірування. Цей дар допомагає трансформувати дотримання Божих і церковних заповідей із обов’язку в миле їх виконання. Кожна дитина Божа, яка посідає цей дар Святого Духа, виконує Божі заповіді і послушна Божій Волі не з корисливих мотивів чи страху перед покаранням чи осудом, а з вдячності своєму Творцю та Спасителю.

Кожна людина, яка добровільно й усвідомлено запросила Бога у власне життя, не лише неустанно шукає усього, що Йому подобається, але, ведена Духом Святим, старається не втратити навіть найменшої нагоди для того, щоби конкретними вчинками засвідчити вірність Господові. Побожність спонукає через активацію і розвиток дарів розуму, знання і ради до постійного пошуку нових виявів заповіді любові, а Вчення Церкви перетворює їх на видиму реальність, яка воплочується у люблячих відносинах між усім Божим Створінням. Саме дар побожності на основі Писання, Святоотцівської традиції й Учительського уряду Церкви допомагає недвозначно зрозуміти і сприйняти правду, що природне довкілля є тим простором любові для реалізації людини як «Вінця» Божого Створіння, у якому бере початок Життя Вічне. Тому завдяки дару побожності такі дії, як заощадження і збереження енергії, різні «еконовинки», які допомагають суттєво зменшити негативний вплив на довкілля, стають виявом синівської вдячності Богові як Творцеві і доброму Батькові.

Побожність як дар Святого Духа робить християн завзятими працівниками

в Божому винограднику на повну зайнятість

Цей дар Святого Духа є наслідком щирого покаяння і глибокого навернення та воднораз життєдайною силою для живої віри в Бога. Преображена Святим Духом людина стає у Христі «новим створінням», яке дивиться на довколишню дійсність люблячими очима Творця і зауважує, скільки можливостей для здійснення діл милосердя як щодо потребуючих ближніх, так і щодо зневаженого і скривдженого Створіння дарує кожен день. Воістину побожна людина під проводом Святого Духа трансформує свій життєвий простір, робить власне помешкання максимально дружнім до довкілля, таким місцем праці та дозвілля, де немає місця марнуванню природніх ресурсів, здійснюючи таким чином наказ апостола: «Плекайте ті самі думки в собі, які були в Христі Ісусі» (Фл 2, 5). Дар побожності по-особливому спричиняється до того, що людина, яка дивиться на природу, бачить Боже Створіння, яке має власну, дану самим Творцем цінність.

Саме цей дар не дозволяє справжнім християнам бути байдужими пройти повз потребуючого і навіть у люті морози дає змогу знайти способи допомоги потребуючому: чи то бездомному, чи птахам і звірам, які теж прагнуть відчути тепло й опіку від своїх управителів. Дар спричиняється до того, що людина чує крик скривджених, благання вдів і сиріт, а її серце стає жалісливим і співчутливим до «стогону і страждання Божого створіння» (пор. Рим 8, 22), яке в такій чуйній дитині Божій віднаходить свого захисника й охоронця, бо розуміє, що на таке здатні лише ті сини чи дочки Всевишнього, яких водить Дух Господній (пор. Рим 8, 14).

Побожність – джерело і сила для якісно нової солідарності та її глобалізації

Дар побожності спричиняється до того, що зібрані різними організаціями й інституціями дані про страждання мільйонів людей у цілому світі не перетворюються на суху статистику, а мобілізують найвищі і найвпливовіші уми до конкретних дій заради їх порятунку. Брак їжі чи питної води, численні захворювання і втрата невинних життів, спричинені виснаженням природніх ресурсів, забрудненням природного довкілля, техногенними чи природними катастрофами, викликають у серці побожної людини сильний біль, співчуття і породжують стійке бажання докласти максимум зусиль, щоби полегшити страждання і зупинити несправедливість.

Побожність береже від суб’єктивних оцінок і не дозволяє виправдовуватись перед власним сумлінням, перекладаючи відповідальність чи вину на когось іншого. Побожне і покірне серце ніколи не наважується когось осуджувати - навіть тих, хто, занедбавши власні обов’язки чи нехтуючи відповідальністю, спричинився до руйнування закладеного Богом порядку. Така людина завжди готова оплакувати співвідповідальність за стан суспільства і природного довкілля і, перепрошуючи за завдану кривду, готова належно надолужити все та засвідчити свою переміну, розпочавши «нове життя».

Завдяки цьому дару людина, усвідомивши, що вона є храмом Святого Духа, намагається докласти усіх зусиль для того, щоби  її життєвий простір, включно з ближчим чи дальшим довкіллям, завжди залишався простором Духа Животворящого.

Через присутність природи Святий Дух Своїм даром викликає в серці людини трепетні відчуття вдячності та прослави Творця, бо у глибинах єства кожна дитина Божа відчуває: Боже Створіння – увесь Всесвіт – це «Святиня» Творця, сповнена Його Животворящим Духом. Саме завдяки побожності як дару Святого Духа вона здатна від імені цілого Створіння взивати до Бога: «Авва Отче! Нехай буде воля Твоя!

 

Біблійні тексти для поглиблених роздумів

Іс 11,1-9 «Загальне й мирне царство Месії»;

Іс 66,12-13 «Господь обіцяє втішити Своїх дітей»;

Пс 103,8-14 «Господнє милосердя безмежне»;

Еф 3,14-21 «Апостол молиться за народи»;

1 Ів 4,17-21 «Ознаки любові»;

Рим 8,12-17 «Боже усиновлення».

Молитва

Боже Всемогутній, перед Тобою як Вседержителем

тремтить та з трепетом Тобі служить

усе небесне воїнство

і Тебе славить увесь світ, видимий і невидимий.

Із синівською любов’ю і пошаною

прибігаємо до Тебе і просимо:

вчини так, щоби дар побожності

у нас був плідним і щоби ми були здатними

завжди віддавати кожному створінню Твоєму все те,

що йому належить: ближнім – любов,

а природі – належну пошану. Амінь.

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи завжди віддавав природі належну пошану як Створінню Божому? Чи не забував дякувати Творцеві за Його дари, а, прогрішаючись проти природи, чи визнавав «екологічні гріхи» у таїнстві Сповіді і намагався надолужити заподіяну шкоду?

 

Акт дияконії: У шостий тиждень Святої Чотиридесятниці постановляю: упорядковуючи могили рідних та близьких, відмовитися від пластмасових вінків та квітів, які є шкідливими для природи, а значить, і для живих людей. Обіцяю молитися за душі померлих і скласти пожертву для потребуючих у їх наміренні.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ecoburougccorgua.

Духовно-екологічні роздуми над Знаннями як даром Святого ДухаЗнання – це дар Святого Духа, який допомагає ще більше заглибитись у таємницю Божої любові до Свого Створіння

На дорозі слідування за Ісусом покірне і сумирне серце перестає відчувати втому, стає по-справжньому вільним, спокійним, перестає відчувати страх і неспокій через житейські клопоти і суєту світу. Через покаяння і навернення, перебуваючи у посиленій молитві і пості, людина починає дуже добре усвідомлювати, що правдивого життя поза Богом їй не знайти, бо поза Ним його просто немає. Вдивляючись у Хрест Христовий і роздумуючи над ділом Відкуплення, людина помічає, як Господь Духом Своїм Животворящим ніжно очищає її серце, вливаючи в нього ті таємничі знання, які допомагають заглянути у таїнство безмежної Божої любові до Свого Створіння.

 

Даром знання Святий Дух робить людину здатною

прославляти Бога як Творця Вселенної

Коли мова іде про знання, які походять від Святого Духа, то слід зауважити, що це щось набагато більше, ніж просто людські знання, тому що вони допомагають у природньому довкіллі побачити не лише взаємозв’язок між Творцем і Його створінням, але через створіння побачити Його велич і всемогутність. Людина, яка перебуває у Дусі Святому, також дуже чітко помічає і те, що стан її душі залишає відображення в ближчому і дальшому довкіллі.

Знання, які походять від Святого Духа, викликають у людському серці невимовну радість, бо дарують внутрішнє розуміння того, що Отець Небесний кров’ю Свого Сина очистив «вінець» Свого Створіння, щоби повернути Йому первозданну красу, а разом із ним і красу й гідність усьому сотворінню. Це переростає у ще більшу синівську любов до Бога і виливається у суцільну прославу Творця цілим власним життям та діяльністю.

Роздуми над цим даром спонукають до висновку, що мова іде про особливу здатність людини краще пізнавати оточуючу реальність, помічати і розуміти закладені у природі та Всесвіті закони Творця.

Святий Дух повертає людині здатність

бачити красу і властиву цінність сотвореного світу

Відкрита до пізнання правди про себе людина в один момент починає дуже чітко розуміти, що опис сцени створення світу на перших сторінках Писання (пор. Бут 1) безпосередньо причетний до неї. Розуміє і те, що ця одвічна правда до кінця віків (згідно із задумом Божим) повинна постійно втілюватись у люблячих відносинах між Творцем і людиною і між людиною й усім створінням. Той, хто посідає цей дар, отримує від Бога надприродну здатність, дивлячись на все навкруги, не зважаючи на гріх і руїну у світі, все ж таки розпізнати у природному довкіллі Боже створіння, яке сам Творець назвав «добрим». Дар знання разом із іншими дарами сприяють тому, що у нашому ближньому, навіть дуже грішному чи відкинутому, вдається побачити зранений «вінець» Божого створіння.

Святий Дух покірному і чистому серцю дарує таємничі знання, які закриті для мудрих і розумних цього світу. Даром знання Господь чинить людину здатною бачити речі очима самого Творця, тому коли така людина дивиться на бездомного, стражденного, зневаженого свого ближнього, грішника чи навіть ворога, бачить шедевр Творця (пор. Бут 1, 31). Цим своїм особливим даром Святий Дух робить людину учасницею свого творчого задуму. Відкриваючи цю первозданну красу і гармонію, якою Творець втішався на початку сотворення світу (пор. Бут 1, 12; 18; 21; 25 ), Господь показує людині, яким шляхом слід іти, щоби усе сотворіння не було поглинуте хаосом. Кожен день християнина і християнських громад повинен бути прожитий так, щоб, дивлячись на своє життя і діяльність разом із Творцем, кожен як його співтворець з радістю міг повторити: «І побачив, що воно було добре».

Знання, яке походить від Святого Духа, дає розуміння того,

що створіння не вміє прощати тих, хто його ображає

Найбільша правда, яку Отець Небесний через Свого Сина у Святому Дусі об’явив людині про Пресвяту Тройцю, - це те, що Господь є всемилостивим і всепрощаючим Батьком, якому дуже дороге усе Його Створіння. Дари Святого Духа допомагають чітко зрозуміти, що запорукою як щасливого життя у земному вимірі, так і життя Вічного є не що інше, як підтримання і продовження розумного творчого Божого задуму і плану Спасіння.

Дар мудрості дозволив побачити світ як мудрий задум Творця. Розум як дар Святого Духа допоміг зрозуміти, що Господь вклав у створіння незвіданий потенціал, і саме на людині як його «вінцеві» лежить відповідальність за його розкодування і використання. А знання, які походять від Святого Духа, показують, що коли з вини людини руйнується закладена Творцем гармонія і порядок у світі, тоді ображене, зневажене, страждаюче і поранене створіння, волаючи про допомогу і заступництво до самого Творця, може жорстоко покарати своїх кривдників.

Вистачає трішки поспостерігати за долею людства за останніх півстоліття, щоби впевнитись: життєва мудрість про те, що, на відміну від Бога і людини, природа не прощає ніколи – це не вигадка, а справді реальність. Техногенні катастрофи, які все частіше сколихують світ, періодичні природні катаклізми, жертвами яких дуже часто стають найбідніші і найменш захищені верстви населення, недвозначно сигналізують про те, що людство переступило межу толерантності природи і що його тиранія викликає повстання створіння з катастрофічними наслідками для сучасної цивілізації і майбутніх поколінь.

Дар знання випливає з глибокої віри в Бога

Завдяки цьому дару Святого Духа людина отримує немовби внутрішнє знання щодо речей, які стосуються як теперішнього, земного життя, так і Життя Вічного. Дар знання дає змогу правильно і за призначенням використовувати усі природні й надприродні дари і таланти задля освячення й спасіння не лише особистого (пор. Мт 25,14-30), але й усієї сотвореної Богом дійсності. Дар знання є тим даром Святого Духа, завдяки якому ми маємо впевненість і глибоку віру в Бога та в об’явлені християнські істини. Цей дар допомагає людині віднайти правдиве місце посеред Божого створіння і сповнити власне універсальне покликання його відповідального управителя і охоронця.

Правдиві знання, які походять від Святого Духа, – це ті знання, які долучають християн до здійснення Творчого Божого задуму

Дух Святий даром знання допомагає поодиноким християнам і християнським громадам перетворити все своє життя і діяльність у суцільне свідчення віри в Бога. Дар знання допомагає уникнути різних інтелектуальних спекуляцій, які часто трапляються в сучасному світі, але насправді є псевдотурботою про природу та усе живе, а в реальності не мають нічого спільного з відповідальністю за Боже створіння, тому що намагаються втрутитись у розумний задум Творця.

Завдяки дару знання Господь Духом Своїм Святим дарує розуміння того, що Створіння є найпрекраснішим подарунком Творця, який маємо з вдячністю прийняти і примножити для майбутніх поколінь. День, у якому не має місця для марнування Божих дарів – природніх ресурсів, у якому теплова чи електрична енергія ощадно використовуються для блага людини з думкою про довкілля,  по праву можна назвати черговим днем співсотворення. А відпочинок на лоні природи, після якого інші відвідувачі теж мають змогу насолодитись красою чистого довкілля, обов’язково залишить у пам’яті добрі, світлі й теплі спогади про ті моменти, у яких було відчутно присутність Духа Животворящого.

Усі знання, які вдалось людству здобути впродовж усієї історії щодо світобудови, макро- чи мікрокосмосу, підуть на користь усьому живому лише в тому випадку, коли людина проситиме, щоби Господь Духом Своїм Святим освятив усі намагання людського розуму і дав змогу побачити усе у правдивому світлі.

Даром знання Святий Дух робить людиною співтворцем історії

і співбудівничим Царства небесного в реальному часі

Святий Дух цим своїм даром береже людину перед спокусою перебрати на себе у світі роль єдиного управителя і господаря. Дар знання на найглибшому рівні єднає людину зі своїм Творцем, роблячи її учасницею Божого життя. Без цього дару людина не почуватиметься щасливою у сотвореному світі.

Дар знання дарує особливу здатність, завдяки якій людині вдається синтезувати всі набуті знання, щоби, надаючи їм надприродного значення, скористатися ними задля найвищої мети – поширення й побудови Царства небесного вже «тут і тепер».

Християнин, який запросив Святого Духа за свого провідника і порадника, вміє так майстерно використати ази енергоефективності й енергоощадності, щоби в дусі Вчення Католицької Церкви про відповідальність за Боже створіння – природу - зробити власне помешкання, місце праці і відпочинок тим місцем, де через дружнє ставлення до довкілля усе свідчитиме про любов до Бога і до ближнього. Споруджене й утеплене за відповідними екологічними стандартами помешкання, енергоефективні вікна, освітлення й опалення та багато інших технічних новинок чи елементарних знань, які допомагають у побуті ощадно використовувати природні ресурси, є не чим іншим, як людськими знаннями, які, будучи освячені Святим Духом, стають конкретним свідченням живої віри в Бога. Саме ці глибокі знання дають вагомі аргументи на користь віри в Бога і стають життєдайною силою для реалізації заповіді любові.

Для того, щоби християнські спільноти могли в реальності, а не на словах стати місцем живої присутності Христа, слід просити Духа Святого, щоби через Писання, Учительський уряд Церкви та участь у святих Таїнствах влив у наші серця правдиві знання щодо відновлення втраченої через гріх гармонії між усім Божим Створінням.

 

Біблійні тексти для поглиблених роздумів

Ос 2,22; 4,1–6,6 «Лише в Господі є правдиві знання»;

Єр 22,16 «Знати Бога»;

Мт 25,14-30 «Притча про таланти»;

Мт 7,7-11 «Сила молитви»;

Мк 10, 28-31 «Ісус пояснює, що очікує на тих, хто пішов за Ним»;

Лк 17,5-6 «Знання походять з віри».

Молитва

Господи Боже, Творче неба і землі,

силою своєї безмежної любові

Ти покликав нас і весь створений світ з небуття до буття,

премудро облаштував Всесвіт

і піклуєшся навіть про найменше Своє Створіння.

Благаємо Тебе і молимо:

торкнись Духом Своїм Животворящим наших умів та сердець,

щоби одним-єдиним прагненням у нашому житті

було пізнання тих шляхів, які ведуть до Дому Отця. Амінь

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи не занедбую пізнання головних правд віри? Чи цікавлюся Вченням Церкви про відповідальність за Боже створіння – природу? Чи поглиблюю  свої знання про Бога і зростаю у християнській вірі та чеснотах?

Акт дияконії: у п’ятий тиждень посту застосувати на практиці знання з енергоефективності й енергоощадності, щоби зробити власний побут дружнім до довкілля. Зокрема, можна замінити традиційне енерговитратне освітлення на світлодіодне, встановити аератори та душові лійки, які дають змогу в декілька разів зменшити витрати води та енергоносіїв для її нагрівання.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017


 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ecoburougccorgua.

Святий Дух даром кріпості вселяє християнським спільнотам і всій Церкві відчуття потужної присутності та підтримки Отця Небесного

Пройшовши вже половину шляху назустріч Воскреслому, Свята Церква, як любляча і турботлива Мати, щоби скріпити своїх дітей, у хрестопоклонну неділю високо піднесла «духовний маяк» – Хрест Животворящих. Цим знаком перемоги над смертю і дияволом Господь кріпить усіх своїх дітей по цілому світу, допомагаючи їм переможно дійти не лише до кінця Великого Посту, але й прожити життя як справжні сини і дочки Всевишнього. Даром кріпості Святий Дух робить кожну людину здатною долати всі труднощі й упевнено повертатись до Дому Отця.

Кріпость – дар, який допомагає задіяти і розвинути інші дари Святого Духа

Якщо роль всіх дарів Святого Духа полягає у пізнанні Божої правди, її засвоєнні і втіленні у власному житті, то кріпость є тим даром, який допомагає, незважаючи на різні перешкоди, довести задумане до логічного завершення в такий спосіб, щоби все відповідало Божій Волі і Творчому Божому задуму. Коли розум і мудрість зробили необхідну оцінку, дар знання, ради, побожності і страху Божого прийняли остаточне рішення на користь Царства небесного, то дар кріпості допомагає впевнено все зреалізувати. Кріпость як дар Святого Духа допомагає окремим християнам і цілим спільнотам засвідчити свою віру в Бога «новим ставленням» до сотвореної Богом дійсності.

Дар кріпості – це запорука духовного зростання і вдосконалення в чеснотах

Цей дар Святого Духа зростає, розвивається і починає плодоносити в житті людини в міру того, наскільки кожен християнин завдяки іншим дарам, молитві і посту, участі у Святих Таїнствах поглиблює свої відносини з Богом. У міру того, наскільки цей дар починає бути дієвим в житті чи то окремого християнина, чи парафіяльної громади чи навіть цілої Церкви, відкривається досі не звіданий потенціал, який у потузі Святого Духа слід використати на побудову Царства Небесного і відновлення втраченої через гріх гармонії між усім Божим сотворінням.

Кріпость – необхідний дар Божий, який дарує нам необхідну силу і зосередженість для того, щоби кожного дня, незважаючи на всі спокуси і випробування, завжди й усюди стояти на сторожі Царства Божого.

Сучасне суспільство спрагле побачити проблиски Царства Небесного, яке в потузі Духа Святого починає проростати в християнських громадах

Слід зазначити, що дар кріпості, який скріпляє чесноту мужності, - це щось набагато більше, ніж звичайна людська відвага. Цей дар нічого спільного не має із відчайдушними вчинками чи намаганнями комусь щось доводити. Не є кріпостю застосування грубої сили, намагання залякати слабшого, принизити чи використати беззахисного.

У сучасному світі, коли від вседозволеності «сильних світу» страждають мільйони невинних дітей Божих, дар кріпості повертає надію і дарує заспокоєння скривдженим і зневаженим. Коли повні любові, співчуття і солідарності християни, скріплені дарами Святого Духа, віддано і безкорисливо служать у місцях страждання своєму ближньому, інколи наражаючи  на небезпеку власне життя та здоров’я, то вони не лише засвідчують свою вірність Богові, але показують людству, як має виглядати справжнє людське обличчя. Служіння хворим і потребуючим у країнах третього світу, супровід невиліковно хворих, допомога біженцям, бездомним, пораненим, вдовам і сиротам – це ті випадки, коли носії дарів Святого Духа застерігають суспільство перед небезпекою цілковитої деградації.

Кріпость – це дар Святого Духа,

який має здатність спричинитись до оновлення лиця Землі

Присутність у суспільстві людей, які відзначаються цим даром Святого Духа, вселяє надію на краще майбутнє для всіх і повертає довіру між людьми. Цей дар пов’язаний з чітким, виваженим й обґрунтованим рішенням діяти завжди і винятково заради найвищої Мети. Цей дар допомагає реалізовувати заповідь любові, доповнює і вдосконалює чесноту мужності та інші чесноти. За підтримки інших дарів він допомагає діяти навіть усупереч інстинкту самозбереження, намагаючись урятувати інших. Святий Дух даром кріпості зміцнює волю людини, чинячи її здатною ламати усталені стереотипи і допомагає виробити нові, дружні до цілого Божого створіння.

Через цей дар Святий Дух  надприроднім способом скріпляє душу людини, яка починає діяти інколи всупереч людській логіці й усталеним нормам, тому що любов до Бога, яку людина прагне засвідчити через любов до ближнього, і шанобливе ставлення до природного довкілля є для неї життєдайною силою.

Скріплений цим даром політик ніколи не буде кривити душею і не буде боятись сказати правду про стан сучасного суспільства, про відповідальність перед теперішніми і прийдешніми поколіннями навіть з найвищої трибуни чи під час найвідповідальніших засідань або нарад, а також буде здатним прийняти закони для загального блага суспільства й усього створіння, а не лише відповідно до політичної кон`юнктури. Урядовець чи чиновник, який просить у Бога про цей дар Святого Духа, стає здатним не лише попросити прощення у скривджених, але, прислуховуючись до голосу Божого – свого народу, починає разом працювати на спільне благо. Святих Дух, який цим даром скріпляє на дусі чи то дрібного підприємця, чи представника великого бізнесу, дозволяє відчути присмак Вічності, щоби, показавши, де знаходиться Правдивий Скарб, дати зрозуміти, що не слід витрачати життя задля нагромадження матеріальних цінностей.

Даром кріпості Господь зажди провадить Свою Церкву

і навіть у нерівній боротьбі робить її переможницею

Святий Дух даром кріпості у всі часи, особливо в часи гонінь і переслідувань, скріпляв багатьох жінок і чоловіків, даючи їм мужність витримати у вірності Богові аж до кінця. Саме завдяки цьому дару Святого Духа у наших календарях ми маємо стільки імен тих, кого називаємо мучениками. Історії не лише з перших століть християнства, але й сучасності, особливо тих народів, де мученицькою смертю і в наші дні помирають ті, хто пішов за Христом, стають свідченням того, що Господь не залишає своїх дітей, а дає змогу їм опинитися в Його люблячих обіймах без страху перед смертю.

Дар кріпості є тим даром Святого Духа, який допоміг Праведному Андрею і Патріарху Йосифу провести страждаючу Церкву тернистим шляхом мучеництва і випробувань. Саме цей дар, разом із іншими дарами Святого Духа, скріпляв на дусі тисячі священиків і єпископів, ченців і мирян, які, залишаючись вірними Христу і Його Церкві, склали гідне і героїчне свідчення віри. Земля, скроплена потом і кров’ю цих мужів і дочок, тріумфально вивела із підпілля нашу Церкву під гаслом «Кріпость моя – Господь, кого маю боятися». Тож ці подиву гідні і славні свідчення віри повинні дати впевненість мільйонам синів і дочок славного українського народу - дітям Володимирового Хрещення -  у тому, що навіть під час війни, затяжної всебічної кризи у нас все вдасться, бо «Хто проти нас, якщо із нами Господь?».

Дар кріпості є гарним свідченням правдивого навернення і покаяння

Святий Дух даром кріпості освячує любов до рідної землі, перетворюючи патріотизм до Батьківщини на патріотизм заради Вітчизни Небесної. У сучасному світі дар кріпості допомагає християнам засвідчити свою вірність Творцеві також і через нове ставлення до природного довкілля. Цей дар Святого Духа розвивається і проростає в міру того, наскільки людина у своєму серці вивільняє місце для Божого Слова, яке, проростаючи, робить любов до ближнього і Божого створіння плідною.

Кріпость - потрібний дар для кожного не лише у виняткових чи складних життєвих обставинах, але дар, який повинен супроводжувати все життя і діяльність людини навіть у найнезначніших ситуаціях чи повсякденних вчинках. Без кріпості не можливо дієво протистояти споживацтву, яке пожирає всю планету. Виявляється, донести відходи власної життєдіяльності до смітника, роздільно їх посортувавши, - теж втілення дару кріпості. Поставити в любові і правді на місце «екологічного злочинця», який вирішив помити своє авто у річці, чи доступно пояснити горе-підприємцеві, що забруднює землю, воду чи повітря – це теж прояви цього дару.

Дар кріпості допомагає вбити у нас залишки гріхів байдужості і лінивства, а, проганяючи з нашого життя захланність і невпорядковані пристрасті, дозволяє скласти гідне свідчення віри. Щоб організувати будь-яке святкування в дусі чесноти поміркованості, не боячись осуду тих, хто вважає нас зазіхателями на «священні українські традиції» щедрої української душі, слід теж вирізнятись скріпленою цим даром Святого Духа чеснотою мужності. Обдарована даром кріпості людина не лише бачить чіткий план реалізації тої чи іншої Богоугодної справи, а усі виникаючі труднощі сприймає у новому світлі  - як такі, що додають упевненості в правильності обраного шляху.

І як би це з точки зору людської логіки не виглядало дивним чи абсурдним, але кріпость починає давати щирі плоди в міру того, наскільки покаяння до Бога є щирим, а навернення до Нього - радикальним. Під час посту покірне серце, з одного боку, починає усвідомлювати свою неміч, але з іншого, відчуваючи своє безсилля, починає скріплятись у синівській довірі до Бога.

 Біблійні тексти для поглиблених роздумів

1 Сам 16,13 «Сходження Духа Господнього на Давида»;

Пс 24,8 «Господь могутній і потужний»;

Еф 3,16 «Отець скріпляє у Святому Дусі»;

Еф 6, 10 «Заклик до зміцнення у Господі»;

Флп 4,13«В Бозі все можливо»;

Діян 5,41 «Радість з того, що потерпіли за Христа»;

2 Тим 2,3-4 «Воїн Христа переносить всі труднощі»;

Лк 22,42 «Ісус просить про виконання волі Отця»;

Рим 5,3-5; Як 1,2-4; Євр 12,1 «Заклик до витривалості».

 


Молитва

 

Господи Ісусе Христе, заснувавши Свою Церкву на непорушній скелі,

Ти сам пообіцяв, «що пекельні ворота її не подолають».

Тож із синівською довірою просимо Тебе і благаємо:

вчини так, щоби, скріплені даром кріпості

та за прикладом і заступництвом мучеників Твоїх,

ми були вірні Христові і Його Церкві.

Духом Святим Своїм веди нас через провідників своїх,

щоби любов’ю поміж собою і трепетним ставленням

до усього Тобою сотвореного

ми завжди перемагали диявола і всі підступи його. Амінь

 

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи не встидаюсь у житті відверто визнавати свою віру? Чи завжди маю відвагу показати свою християнську позицію, захищаючи правду, борючись з корупцією та іншими видами несправедливості і чи маю сміливість стати на захист скривдженого ближнього і зневаженого природного довкілля?

Акт дияконії: у четвертий тиждень посту почати відважно боротись зі шкідливими звичками марнування Божих природних дарів та різними «екологічними гріхами» нашого особистого повсякденного життя, а також суспільного та природного довкілля.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017

 


Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ecoburougccorgua.

Духовно-екологічні роздуми над Радою як даром Святого ДухаРада – це дар Святого Духа,

яким Господь виявляє нам свою близькість і постійну підтримку

Роблячи наступні впевнені кроки в часі Святої Чотиридесятниці назустріч Воскреслому Христові, очистивши через молитву, піст і покаяння наш внутрішній погляд, починаємо відчувати, як Господь Духом Своїм Святим провадить нас, скеровуючи наш розум і готуючи ціле наше єство до виконання Божої Волі. Повернувши через покаяння і навернення відчуття синівства Божого і засвідчивши у палкій молитві, роздумах над ділом відкуплення і в таїнстві Покаяння безмежне Боже милосердя, починаємо відсвіжувати в серці відчуття, що найбільшим скарбом усього нашого життя є Господь. Усвідомлення того, що Всемогутній Творець, Той, хто всю Вселенну покликав до існування, Духом Своїм Святим замешкав у нас, спонукає до ще глибшого покаяння і навернення.

Рада як дар, який походить від Святого Духа,

постійно схиляє людину до прийняття тих рішень,

які співзвучні із Творчим Божим задумом

Цей дар формується і розвивається у міру того, наскільки людина відкрита до дії дарів Святого Духа і вміє дивитись на все навкруги з надприродної перспективи. Відкидаючи особисту людську логіку, яка дуже часто може бути отруєна гріхом чи обманута різними ідеологічними віяннями, ми показуємо Богові, що залишаємо місце для дії Святого Духа і виявляємо готовність слухати Його і співпрацювати з Ним. Цей дар лежить в основі відновлення відносин з Богом, так як постійно спонукає невтомно шукати саме того, що Йому подобається. Відкрита на Божу Волю людина постійно шукає різні можливості, щоби здійснити її якнайкраще. Дар ради дається нам від Бога як надприродна допомога. Цим даром Господь удосконалює чесноту розсудливості, направляє думки людини, очищає наміри та почуття, дає впевненість волі та допомагає прославляти Бога кожним вчинком і всім своїм життям проповідувати Євангелію всьому створінню (пор. Мр 15, 16).

Рада об’єднує в надприродному вимірі всі дари Святого Духа

і синхронізує життя людини у відповідності до її Божественного покликання

Рада як дар Святого Духа слугує немовби містком, який з’єднує дар мудрості, розуму і знання із кріпостю, побожністю і страхом Божим. Рада об’єднує розум із волею, готуючи людину до обожествлення, преображення і входження, як «нове створіння», у життя Пресвятої Тройці, щоби почати істинне життя і поділитись ним із усім Божим Створінням. Святих Дух постійно спілкується з людиною на найінтимнішому рівні, а через неї – з усією сотвореною дійсністю, відновлюючи у такому люблячому діалозі втрачену через гріх гармонію. Святий Дух привідкриває нам правду про себе самого, даючи розуміння, що Третя Особа Божа, яку визнаємо у «Символі віри», – це Він, Той, хто вдихнув життя у все сотворене, хто надихав Святе Писання, промовляв через пророків і хто надалі через Церкву та її Вчення продовжує об’являти правду про людину і про її особливе місце у Його творчому задумі.

Дар ради є конче необхідним для того,

щоби не втратити правдиві орієнтири в житті

Скріплений розумом, мудрістю, знанням та іншими дарами, цей дар Святого Духа допомагає людині не впасти в спокусу оцінювати все виключно з людської, інфікованої егоїзмом, точки зору. Він, керуючись істинними пріоритетами й цінностями, прагне повернути людину на її правдиве місце посеред Божого Створіння, незважаючи на тиск релятивізму, підсиленого споживацьким способом існування.

Цей дар Святого Духа є надзвичайно цінним і потрібним як для поодиноких християн, так і для цілих християнських спільнот. Він дається кожній людині, щоби вона переможно могла вийти навіть із найскладніших життєвих обставин.

Рада є тим даром від Бога, який дає впевненість у Божій Волі, а, заручившись підтримкою інших дарів, дає змогу приймати такі рішення, які навіть у найважчих, інколи критичних життєвих обставинах завжди принесуть як духовну, так і матеріальну користь не лише окремій людині чи етносу, але й цілим народам, різним поколінням.

Рада – дар Святого Духа, який показує, що для усіх дітей Прабатька Адама

Господь зарезервував повноцінне місце на Землі

У час глобальної кризи слід просити в Бога про цей дар Святого Духа, насамперед для тих, на кому лежить виняткова відповідальність за прийняття на найвищому міжнародному рівні стратегічно важливих рішень. Ними мають бути ухвалені постанови, які в короткостроковій чи довгостроковій перспективі не лише збережуть Людство, але й забезпечать як мирне співіснування між різними народами, так і вільний, справедливий і рівний доступ до природніх багатств землі як теперішнім, так і прийдешнім поколінням. І лише глибоко закорінена в Бозі людина, обдарована Дарами Святого Духа, зможе не лише зрозуміти, але й прийняти правду про те, що за умови вмілого і відповідального господарювання на Землі для всіх без винятку знайдеться відповідне місце. І не потрібно буде ні підміняти цінності, ні маніпулювати правдою, ні ухвалювати злочинні рішення, обмежуючи народжуваність, чи під ширмою співчуття вбивати ненароджених, маргіналізувати неповносправних чи безхатченків, або пропагувати і лобіювати вкорочення життя стражденним та немічним.

Цей дар слід виблагати в Господа також і для правлячої влади різних рівнів в українському суспільстві. Нехай вони відкинуть спокусу збагачення коштом власного народу і уникнуть прийняття примарних рішень; нехай не шукають виходу із затяжної економічної кризи шляхом виснаження природних ресурсів чи нераціонального їх адміністрування. Рада – це той дар Святого Духа, який навіть під час важкої матеріальної скрути береже людину від того, щоби вона опускалась до рівня хижака чи експлуататора.

Святий Дух відкриває нові перспективи для живої віри християнських спільнот

Дар ради сприяє тому, що остаточні рішення завжди ухвалюються під проводом Святого Духа на основі Святого Писання і згідно з вченням Учительського уряду Церкви і тому завжди є корисними для всіх. Його можна назвати духовним розпізнанням, яке допомагає не лише обирати між добром та злом, але завжди вибирати те найкраще, що в конкретних обставинах, у визначений час може принести найбільшу славу Богові без шкоди для ближніх і природного довкілля.

Кожному, хто щиро прагне пізнати правду, Господь дарує розуміння того, що напоумлення «плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі» (Фил 2, 5) – це не що інше, як заклик 24 години на добу і 7 днів на тиждень засвідчувати свою вірність Богові.

Цей дар на основі здобутих знань спонукає до конкретних вчинків і супроводжує під час прийняття рішень практично завжди й усюди. Декому скріплена цим даром розсудливість підказує, що певну відстань у межах міста можна подолати громадським транспортом, пройтися пішки чи проїхатися на велосипеді, роблячи це з користю для здоров’я і без шкоди для довкілля. Ще комусь цей дар допомагає під час покупок не піддатись нав’язливій і привабливій рекламі й придбати лише справді заплановане і дійсно потрібне. Іншим допомагає з легкістю вирушити у відрядженням потягом, а повертаючись в офіс, друкувати все необхідне лише за потреби і по можливості з обох сторін аркуша паперу. Дехто завдяки цьому дару Святого Духа наважується всупереч «усталеним» нормам організувати відпочинок на природі без пластику, а святкування - у дусі чесноти поміркованості. Найголовніше - те, що кожен, хто запросить Святого Духа як Порадника у власне життя, ніколи про це не шкодуватиме, бо відчуватиме, що кожна порада приходить до нас з небес, щоби небо запанувало посеред нас.

Дар ради стає плідним і розвивається лише в тих, хто плекає особистісний зв'язок

з Богом через читання Святого Писання, святі Таїнства й особисту молитву

Святий Дух цим даром робить серце людини чутливим до «голосу сумління»: скеровує всі думки, викликає бажання та скріплює наміри чинити все лише з любові і заради любові.

Свята Чотиридесятниця є особливим часом, у якому через покаяння людина відкривається на дію Святого Духа, а перебуваючи у посиленій молитві та пості, приймає рішення на користь нового в Бозі життя і виявляє щиру готовність чинити добрі діла під Його натхненням.

У літургійних текстах, великопосних богослужіннях і роздумах над таїнством Відкуплення розкаяне серце перестає задавати безліч суєтних запитань, бо недвозначно розуміє, яку велику ціну сплачено за його життя. Вдивляючись у розп’яття Ісуса як доказ любові Отця Небесного, Святий Дух дарує найкращу пораду: кожного дня, за кожної нагоди і кожним вчинком підтверджувати високий статус зватися «Синами Божими».

Біблійні тексти для поглиблених роздумів

1 Цар 3,16-28 «Необхідність поради для виявлення правди і вирішення спірних питань»;

Іс 9,5 «Пророцтво про чудесного Порадника»;

Дан 13,54-60 «Дар ради допомагає відстоювати справедливість і виявляти гріх»;

Пс 16, 7 «Подяка Богові за пораду»;

Пс 106,3 «Щасливий, хто пильнує право й увесь час творить справедливість»;

Мт 10, 19-20; Лк 12,11-12 «Дух Отця буде у нас говорити в потрібний момент».

Молитва

Отче Небесний,

з безмежної Своєї любові до Свого Створіння

Ти послав у світ Сина Свого Єдинородного,

щоби Його стражданнями і хресною смертю

вирвати нас із неволі гріха і з-під влади диявола.

Щиро молимо Тебе і усердно благаємо:

будь для нас повсякчасним Порадником

і Духом Своїм Святим супроводжуй

по всі дні життя нашого. Амінь

 

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи усвідомлюю і визнаю, що я є храмом Святого Духа? Чи завжди дію згідно з голосом власного сумління і чи постійно просвічую його Божим Словом і Вченням Церкви? Чи прислухаюсь до напоумлень Учительського Уряду Церкви і чи ставлюсь до свого довкілля як Божого створіння і місця постійної присутності Святого Духа?

Акт дияконії: у третій тиждень посту, прислухавшись до порад і вказівок церковних провідників, постановляю відмовитися від шкідливих звичок проти власного здоров’я і здоров’я природи: паління, зловживання спиртними напоями та їжею, а також обіцяю обмежити різноманітні споживацькі апетити.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017.

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ecoburougccorgua

Духовно-екологічні роздуми над Розумом як даром Святого ДухаДар Розуму допомагає нам оцінювати все з надприродної перспективи

і робить нас учасниками Божої любові.

Продовжуючи цю захоплюючу подорож під назвою Великий Піст та тримаючи власний погляд зверненим на хрест Христовий, як доказ безмежної Божої любові до Свого Створіння, Святий Дух запрошує до ще глибшого пізнання глибин людського єства і тайни Божого сотворення. Дар мудрості дає змогу привідкрити таємницю Божого Творчого задуму і відчути присмак Вічності, закликає наш розум слідувати й надалі цією незвіданою дорогою, яка веде до Дому Отця, запевняючи нас у тому, що Господь щедро компенсує усі наші зусилля на шляху подвизання, показуючи «те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало» (1 Кор 2, 9).

Роблячи чергові кроки під час другого тижня посту, слід просити в Бога про дар розуму, щоби, слідуючи за Божим покликом, завжди чути й ідентифікувати Його тихий голос, який намагаються приглушити тисячі інших голосів світу, щоби збити нас з правдивої дороги. Цей дар Святого Духа конче потрібний для спасіння, оскільки допомагає побачити, зрозуміти і пояснити чітку різницю між Божою Волею і всім тим, що нею не є.

Дар розуму допомагає утвердитися в правдивій вірі

Дар розуму – це життєдайна сила для віри і запорука її зростання, тому що розум дарує людині нову здатність, завдяки якій пізнаються і приймаються не лише об’явлені правди, але й дарується можливість проникнути в ще досі не пізнані Божі таємниці. Закорінений у Боже Слово розум здатний не лише зрозуміти, що світ, у якому ми живемо, – це створіння Боже, яке є простором для спасіння людини, але одночасно і саме бере в ній активну участь.

Дар розуму постійно підживлює і скріплює нашу християнську віру в Бога, даючи їй вагомі обґрунтування, та допомагає знаходити конкретні відповіді на сучасні суспільно-екологічні виклики суспільства, враховуючи інтереси не лише окремих людей і спільнот, але й усіх народів, різних поколінь та всього створіння Божого.

Роздуми над даром розуму допомагають краще зрозуміти існуючий нероздільний взаємозв’язок між вірою та розумом. Розум, відкритий до розуміння Божого Слова, постійно шукає вагомі аргументи на користь віри в Бога, приймає догми віри та знаходить шляхи та засоби для якнайкращого втілення в життя Вчення Церкви. Просвітлений розум починає не лише бачити реальні й люблячі взаємини між Творцем і Його Створінням, але  й чітко розуміє, що слід зробити, щоби людина була віддзеркаленням тих відносин. Розум, як дар Святого Духа, допомагає цілісно подивитись на історію Спасіння, об’єктивно оцінити стан сучасного суспільства та по- пророчому заглянути в майбутнє. Ґрунтовні роздуми над цим даром Святого Духа дають змогу констатувати, що Господь дарував людському розуму здатність брати участь у Його творчому задумі і йти дорогою Спасіння.

Людський інтелект, який зазіхає на місце самого Творця,

рано чи пізно стає жертвою творіння своїх рук

Атомна зброя, «мирний атом», маніпуляції з людським тілом та життям, усілякі численні намагання втрутитись у записані в природі закони Творця – це ті випадки, коли людський розум у ближчій чи дальшій перспективі наражає усе живе на небезпеку знищення.

Людина на зламі тисячоліть завдала непоправної шкоди природі, загрожуючи таким чином не лише собі, але й створюючи реальну небезпеку для здоров’я, життя і мирного співіснування як теперішніх, так і прийдешніх поколінь. Не зважаючи на це, проблиски розуму, як Божественного дару, все ж дарують людству надію на завтрашній день. Альтернативні джерела енергії, високотехнологічні засоби для заощадження і збереження енергії, бажання налагодити виробництво і підприємництво згідно з вимогами сталого розвитку – це суттєві здобутки розуму, який вчиться використовувати закладений потенціал створіння на користь людини і на прославу Творця.

У часі Святої Чотиридесятниці через піст, посилену молитву і покаяння Святий Дух очищає та скріпляє розум,

спонукаючи здійснити цілісне навернення до Бога

Завдяки цьому дару Святий Дух як серцевідець дає змогу людині подивитися на власне життя у новому світлі, чітко показуючи її місце посеред Божого Створіння. А просвітлений розум спонукає до усвідомлення й визнання усіх тих гріхів, які, перебуваючи у категорії несвідомих, спричиняють дуже велику шкоду як самій людині, так і всьому створінню. Серед таких несвідомих гріхів особливо небезпечні так звані «екологічні гріхи», які призводять до руйнування природного довкілля, загрожуючи людині втратою як життя та здоров’я, так і Життя Вічного.

Через гріх диявол отруює розум людини, роблячи його безплідним і таким, що шукає найвищої насолоди у тому, що насправді ніколи не зможе задовольнити пориви людського серця. Сатана через гріх намагається представити нам Боже Створіння у спотвореному вигляді – як ресурс для задоволення своїх похотей, нашіптуючи, що ми здобули над усім сотвореним абсолютну владу і тому маємо право експлуатувати його на власний розсуд. Тому корупція, жага влади і слави, сильне бажання посідати і володіти, невпорядковані і спотворені сексуальні відносини, різні види залежностей стали в руках диявола тим арсеналом сурогатів правдивого щастя, якими він намагається поневолити людину, щоби завдати екзистенційного страждання не лише людині, але й цілому Божому Створінню.

Саме тому в процесі покаяння і навернення дар розуму спонукає до того, що людина, як «Вінець» створіння, починає розуміти, а за допомогою інших дарів відчувати внутрішню потребу просити прощення не лише у ближнього, але й у Божого створіння за заподіяні йому кривди: нераціонально використані та змарновані викопні джерела енергії (нафту, газ і вугілля), отруєну і змарновану в побуті, під час господарської чи підприємницької діяльності воду, землю і забруднене повітря. Це стислий перелік екологічних гріхів повсякденного життя, які «кричать до неба».

Дар розуму спонукає до комплексного іспиту сумління, що включає усвідомлення та визнання особистих гріхів проти природи та її Творця, пробудження жалю, постанови виправитись і відшкодувати завдане зло.

Перепрошення у святій тайні Покаяння нашого Творця і Спасителя за завдану Його створінню шкоду і за те, що воно недобровільно було підпорядковане суєті та зазнало зневаги від того, хто для нього має бути захисником (пор. Рим 8, 19-22), є виявом цілісного навернення до Бога. Людина, яка через гріх позбавляється Божої благодаті, несправедливо краде цю благодать у Божого Створіння.

Через дар розуму Святий Дух вливає в серце людини

природне, дуже сильне прагнення до пізнання Істини

Унаслідок покаяння і навернення відкриваються незвідані досі перспективи і можливості для чинення добрих діл. Стає очевидним, що кожен наш день, будь-яке місце перебування, кожен, навіть найдрібніший вчинок, може спричинитися до творчого Божого процесу, якщо здійснюється з любові до ближнього і з пошаною до природи. Цей дар робить людину здатною поставити все на свої місця і стати відповідальним управителем створіння, а не рабом сотворених речей. Розум допомагає усвідомити і з вдячністю визнати, що все те, що маємо, походить від Бога, і підсилює бажання любити Його понад усе, а ціле Боже Створіння – за Його прикладом.

Після покаяння і навернення розум починає збирати знання, щоби за допомогою інших дарів засвідчити внутрішню переміну особи, яка проявлятиметься в новому, Божому ставленні до всього навкруги.

Біблійні тексти для поглиблених роздумів:

Вих 31,3; 36,1; «Обдарування даром мудрості і розуму»;

Прип 4,5; 17,16 «Батьківське повчання про необхідність розуму»;

Іс 55,8 «Думки Господні відрізняються від думок людини»;

Муд 11,24 «Розум допомагає зрозуміти доброту сотворених речей»;

Кол 1,9 «Необхідність молитви для розуміння і розпізнання Божої Волі»;

Флп 2,5-11 «Зразок Христа»;

Лк 24,45 «Необхідність дару розуму для розуміння Писання».

Молитва

 

Господи Ісусе, Слово Боже і Божий Сину,

у Тобі і через Тебе постало усе,

і поза Тобою немає правдивого життя.

Ти, що є Світлом для світу, усильно молимо Тебе:

даруй нам світло розуму,

щоби, дивлячись на Твоє розп’яття,

ми пізнали в Тобі Творця і Спасителя нашого.

Ти, що Своєю Пресвятою Кров’ю зцілюєш рани усьому Створінню,

навчи нас бачити правдиву природу сотворених речей,

щоби в усі дні нашого життя прославляти Тебе, Істиного Бога. Амінь.

 

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи дивлячись на розп’яття Ісуса Христа, я розумію і приймаю, що це Син Божий, Божа Премудрість, Творець, Який прийшов відкупити ціле Своє Створіння? Чи розпізнаю в природних ресурсах Божі Дари? Чи належним чином докладаю зусилля розуму, щоб пізнати і закріпити у повсякденному житті ази енергоефективності та збереження природних ресурсів?

Акт дияконії: У другий тиждень Великого Посту, просячи в Духа Святого просвітлення затьмареного гріхом розуму, плекаймо нову культуру поводження з побутовими відходами: найперше намагаймось їх зменшити; не підпалюймо залишки рослинності, але краще компостуймо їх з разом з іншими органічними відходами; роздільно сортуймо для вторинної переробки ПЕТ-пляшки, скло та папір.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017



Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ecoburougcc.


Вуглецевий піст, або маленькими кроками до великої метиВеликий піст – це час, який нагадує нам про 40-денне перебування Ісуса в пустелі, сповнене викликів та спокус. Це час, щоб роздумати над Божим планом щодо нас.

Всесвітній рух католиків з питань клімату разом з Англіканською церквою, в рамках проведення Великопосної ініціативи в 2016 році, запропонували низку корисних екологічних порад на час Великого посту. Пропонуємо вашій увазі декілька найцікавіших:

Повставмо перед собою виклик – розпочнімо вуглецевий піст, щоб зменшити людську діяльність, яка завдає шкоди Божому створінню.

1-ий тиждень Великого Посту

Над чим варто задуматись?

-Задумайтесь над шкодою, яку ми завдаємо нашій планеті (напишіть собі листа від імені своїх далеких нащадків, запитуючи себе, що ми вчинили з нашою Землею)

-Хоч на мить спробуйте насолодитись сходом чи заходом сонця, сповна усвідомлюючи Божий дар світла та життя

-Подумайте про всі живі створіння, існування яких залежить від стану нашої планети «почуйте крик Землі»

-Прогуляйтесь неподалік свого будинку, спробуйте відчути, чого так потребує природа, яка вас оточує

-Задумайтесь, як ваша спільнота виявляє любов до навколишнього середовища

Як постити?

-Зменшіть споживання м’яса, починаючи з Понеділка без м’яса

-Підтримуйме місцевих виробників! (Купуйте цього тижня продукти тільки у місцевих виробників)

-Я за нульові відходи! (перегляньте їжу, яку споживаєте протягом тижня. Скільки з неї ви викидаєте?)

-Поділіться з друзями та сусідами улюбленими вегетаріанськими рецептами

-Піст за планету! (приєднайтесь до світової спільноти, постячи кожного першого числа місяця на нашу планету)

2-ий тиждень Великого Посту

Над чим варто задуматись?

-Як ваша спільнота заощаджує енергію? (Чи використовуєте ви енергоощадні лампочки? Яке опалення ви використовуєте?)

-Задумайтесь над пранням вашого одягу (Що ви можете зробити, щоб заощадити воду на енергію при пранні?)

-Заощаджуйте гроші! (вимикайте прилади з розеток, щоб заощадити споживання електроенергії)

Як постити?

-Віддавайте частіше перевагу пішим прогулянкам, ніж поїздкам будь-яким видом транспорту

-Коли все ж є необхідність скористатись транспортом, намагайтесь віддавати перевагу громадському транспорту, а не власній автівці

-Організуйте вечерю при свічках

-Спробуйте хоча б один день прожити без ґаджетів та інших цифрових приладів

3-ій тиждень Великого Посту

Над чим варто задуматись?

-Чи переробляє ваша спільнота відходи? Що відбувається з відходами?

-Як можна зменшити кількість пластику, який використовуємо щодня?

Як постити?

-Напишіть 20 речей, за які ви найбільше вдячні Богу

-Зменшіть кількість сміття (погляньте на кількість сміття у смітниковому контейнері і дайте собі постанову зменшити удвічі кількість викиненого сміття)

-Очищуйте скляні поверхні екологічно! (приготуйте рідину для миття вікон в домашніх умовах, змішавши воду з оцтом)

-Віддайте бідним одяг, який не використовуєте, або влаштуйте секонд-хенд розпродаж

4-ий тиждень Великого Посту

Над чим варто задуматись?

-Вода – Божий дар! (на скільки ваша спільнота розуміє цінність води?)

-Роздумайте над християнськими Таїнствами, наприклад Хрещення, на скільки святою є вода

-Чи ви коли-небудь залишали відкритий кран, чистячи зуби, миючи овочі чи посуд?

Як постити?

-«Ні» пластиковим пляшкам! (відмовтеся від пластикових пляшок від сьогодні і надалі. Надавайте перевагу скляній тарі)

-Закривайте кран! (не забувайте закривати кран, намилюючи руки, чистячи зуби чи миючи посуд)

-Використовуйте воду розумно! (наповнюйте чайник такою кількістю води, яку зможете випити)

-Полагодьте протікаючі крани!

5-ий тиждень Великого Посту

Над чим варто задуматись?

-Наскільки зеленою є ваша спільнота? Чи немає необхідності висадити нові саджанці?

-Як можна змінити свій стиль життя, щоб зменшити викиди вуглекислого газу?

Як постити?

-Посадіть дерево! (виберіть найбільш підходяще для цього місце і спробуйте втілити мрію в реальність вже цього місяця)

-«Зелені» подарунки! (даруйте рослини в горщиках на дні народження чи інші свята)

-Займіться садівництвом! (вирощуйте зелень, овочі вдома)

-Оберіть хоча б 5 звичок з вуглецевого посту і спробуйте притримуватись їх на майбутнє


Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Інформаційну службу Бюро УГКЦ з питань екології.

Великі цілі на Великий піст, або як почати постити задля кліматичної справедливості«Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?» (Ісая 58:6)

Бути католиком – означає відчувати потребу постити, як наодинці, так і в спільноті. Акт покаяння здавна був духовною вправою, яка допомагає нам контролювати наші земські бажання. Піст допомагає нам зростати у чеснотах (з Божої милості), щоб ми могли подолати гріхи, навіть такі сучасні, як кліматичні зміни.

Як постити?

Ми пропонуємо відмовитись від одного прийому їжі чи відмовитись від їжі на цілий день. Пам’ятати також потрібно і про своє здоров’я, кожен жертвує по-своєму, в залежності від віку, фізичного стану та певних обмежень. Ми також заохочуємо до «Вуглецевого посту», намагаючись уникнути діяльності, яка продукує вуглекислий газ чи інші шкідливі гази (зменшуючи використання викопних джерел, електрики, пластику, паперу та токсинів).

Що я можу зробити окрім обмеження в їжі?

Молитва: розпочніть свій день у повній надії на Господа, промовляючи: «Господи, зглянься на нас та вислухай наші молитви. Через покаяння та добродіяння, на які ти надихаєш, допоможи нам приборкати свій апетит і відновитися у святому дусі, щоб ми могли з більшою відданістю охороняти твоє створіння. Допоможи нам жити у простоті, навіть коли бажаємо багато. Допоможи нам любити без міри навіть тоді, коли нас не люблять. Благаємо Тебе через Господа Ісуса Христа, який живе і царює з Отцем і Святим Духом на віки вічні» (Літургія годин)

Розарій: молитися протягом дня

Читання Святого Письма: читати особливо ті уривки, які стосуються турботи про створіння та екологічної справедливості.

Літургія: брати участь у літургіях у вашій парафії, у наміренні «подолати екологічну кризу, викликану кліматичними змінами»

За що я молюсь?

-за подолання екологічної кризи, викликаної кліматичними змінами

-за благодать зростати в чеснотах, охороняючи Боже створіння

-за полегшення страждань бідних та тих, які постраждали від природних катаклізмів

-за Церкву, щоб та своєю силою допомогла розв’язати екологічні проблеми, з якими ми стикаємось



Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Інформаційну службу Бюро УГКЦ з екології.

10 Заповідей Мудрої екології

Нехай вони будуть висновком цієї доповіді і закликом до якнайсумліннішого виконання екологічної повинності:

1. Пам’ятай у покорі, що Земля разом з кожним іншим Творінням, Тобі доручена Богом, щоб Ти жив, її пізнавав, поділяв і любив, славлячи Господа.   

2. Слухайся законів Творіння і не нагинай їх до твоїх забаганок. Щораз більше пізнавай їх і застосовуй, шануючи вічні норми вселенської етики.   

3. Пам’ятай, що Земля з усім її Творінням є твоїм єдиним середовищем для життя, іншого тобі не дано. Старайся, щоб твої керівники цього ніколи не забували.   

4. Надихай пошаною до Творіння твою поведінку у всіх випадках життя і в цьому напрямі виховуй твоїх дітей.   

5. Працюй, щоб Твоя поведінка і усього суспільства були шанобливими щодо життя у всіх його формах. Піклуйся кожним видом живих істот.   

6. Не забруднюй повітря, води і землі. Домагайся, щоб виробництво і поступ здійснювалися згідно з точними напрямними сталого розвитку.   

7. Оберігай тобі доручене Творіння твоєю чемною працею. Урізноманітнюй користування ресурсами і переробляй усі відходи.   

8. Не будь безвідповідальним споживачем, дай іншому можливість користуватися усіма створеними добрами.   

9. Не перекидай на інших те, що сам можеш зробити; не забувай, що любов до Бога і до ближніх є найбільшою заповіддю.  

10. Цю десяту заповідь уклади для себе згідно з твоїм сумлінням.


Чорна земля замість чорнозему, або чому ми ще не європейціПригадую, як чув від старших людей думку про те, що з поваги до землі колись люди не мали звички плювати на землю. Дехто з моїх знайомих дотримується цього і сьогодні. Цей незначний факт каже про те, наскільки шанобливо людина відносилася до землі-годувальниці, наскільки бережливо господар дбав про святість довкілля.

Один мій знайомий священик згадував про те, як летів восени літаком з Америки через країни Європи вночі. Його вразило те, що він пізнав територію України по численних вогняних клаптиках землі. Це разюче відрізняло нашу з вами Батьківщину від країн Європи - не на нашу з вами користь. Колись ми славилися чорноземами. А тепер про нас знають через чорну землю, чорну від рук людини. Зрештою, назвати людиною того, хто вирішує кинути сірника з одного боку поля чи дороги і ніколи не задумується над тим, що з цього вийде, є невиправданою розкішшю.

Назвати християнином того, хто через власне лінивство і глупоту спалює все живе є блюзнірством. Назвати господарем того, хто знищує те, від чого хоче мати прибуток, є просто неправдою. Мільйони гривень збитків від пожеж, тонни пального пожежників, тисячі кубометрів спаленого лісу і ще багато іншого. Ми не можемо собі дозволити витрачати зайві ресурси в часі ведення війни із своїм супротивником. Але поруч з нами живуть ті, кому легше воювати з природою, ніж Путіном. Так було завжди. Можна все списати на незнання. Навіть можна казати про турбування про чистоту. Дехто каже, що інакше не можна. Але я питаю всіх паліїв: чому в цивілізованому світі нема цього ганебного явища? Чому ми, що любимо, коли нас називають господарями, дозволяємо землі ростити терня? Чому ті, хто не палять сухотрав’я, повинен дихати не повітрям, а димом? Чому українці через деяких недоумків повинні очолювати рейтинги смертності в світі через онкологію? Чому всі сповідаються, що нікого не вбили, якщо, спаливши листя на своєму подвір’ї чи підпаливши суху траву, несуть смерть своїм ближнім? Що завинили птахи, тварини чи, зрештою, сама земля, що їх палять? Чи Господь дав нам наказ підпорядковувати чи палити землю, коли творив світ? Стає страшно, як їду дорогою своїм авто. Страшно від того, що є люди, які щиро вірять в благо, яке приносить випалювання трави. Ніякі штрафні санкції не дадуть результату, коли кожен з нас не зрозуміє, що за все в житті чи після життя прийдеться платити, що ми зробили не лише Богові та ближньому, але і природі. Треба справді бути глухим, щоб вперто робити страшну шкоду, незважаючи на численні звернення, заклики природоохоронних органів, пожежників, громадських організацій і, навіть, Церкви.

За те, щоб ми були спасенні, пролив Свою кров Христос! Якщо нам дороге ім’я «християнин», живімо по-християнськи, будьмо відповідальні за Богом створений світ. І, нарешті, щоб зватися і дійсно бути вільними й цивілізованими європейцями, пролили свою кров мученики Майдану й нині в запеклих боях кладуть свої життя воїни-патріоти на Сході України. Якщо нам дорога пам’ять про них, почнімо думати, як справжні європейці. Думати про те, що буде завтра, думати про те, що залишимо після себе: квітучу землю чи просто територію, вкриту бур’янами і термітниками. І напевно доречними на завершення будуть тут такі слова Кобзаря: «Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде».

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами Інформаційної служби Бюро УГКЦ з питань екології. 
 

Які загрози, несе спалювання сміття?З кожним роком вирішення проблеми знищення побутового сміття стає все більш актуальною. В Україні щорічно утворюється близько 50 мільйонів кубометрів твердих побутових відходів, 97% з яких викидаються, вивозяться на сміттєзвалища і полігони для захоронення.

Часто для вирішення даної проблеми вдаються до спалювання сміття, але ж наскільки це шкідливо? Рівень шкоди залежить від складу сміття. Спектр токсичних шкідливих для людського організму речовин, які виділяються при цьому надзвичайно широкий.

Світовий досвід свідчить, що безпечних сміттєспалювальних технологій не існує. Ніякі санітарно-захисні зони не зможуть захистити людей від масштабних токсичних викидів. Такий спосіб поводження з відходами завдає шкоди навколишньому середовищу і є економічно витратним. Весь світ прагне зменшувати кількість відходів, які постійно утворюються, якомога повніше переробляти їх і вже на стадії розробки нових товарів знати шляхи їх утилізації. До того ж, ні в одній соціально і економічно розвиненій країні не ведеться спалювання «непідготовлених» відходів.

Восени прийнято спалювати опале листя, навесні – торішню траву. Проблема полягає в тому, що з листям як правило горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери хімічними речовинами з токсичним (небезпечним) впливом.

Спалювання пластикового сміття надзвичайно шкідливе як для навколишнього середовища, так і для здоров’я людини. В продуктах горіння містяться дуже небезпечні речовини – оксиди азоту, сірка, феноли, токсичні вуглеводи, канцерогенні діоксини, які можуть впливати на спадковість, не кажучи про сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Відомі випадки отруєння шкідливими речовинами, що виділяються при спалюванні пластикового сміття. Серед них дуже сильна отрута, створена людиною – діоксин, який може накопичуватись в організмі людини, постійно отруюючи та вбиваючи організм.

Спалювання пластикового сміття принесе більшої шкоди, ніж навіть просто залишений, викинутий чи розплавлений пластик в певних умовах. Відмовитись від використання такої тари неможливо. Люди використовують одноразовий посуд всюди. При цьому ніхто не задумується про шкоду, яку він несе. Діоксин через повітря всмоктується в землю, продукти та добре розчиняється в жирах. І знову попадає в організм людини. Отже, пластикову тару, квіти, вінки необхідно вивозити на сміттєзвалища і ні в якому разі не спалювати.

Коли горить сміття, воно з димом у навколишнє середовище виділяє токсичні речовини. Дим містить пари та тверді часточки, які залишаються у повітрі на довгий час у завислому стані. Ці часточки та токсичні гази сильно впливають на здоров’я населення, в результаті чого виникають подразнення очей, носової порожнини, труднощі з диханням, кашель та головний біль. Це все знижує імунітет людини, часто посилює негативний перебіг хронічних захворювань.

Ще одним джерелом ризику є старі дерев’яні споруди. Раніше для захисту від гниття деревини широко використовували консервант пентахлорфенол - при низькотемпературному горінні - джерело діоксину. Крім того, уламки споруд можуть бути забарвлені масляною фарбою, що містить свинець, причому, чим старіше фарбування, тим більше в ній свинцю. При горінні таких фарб з’єднання свинцю потрапляють в повітря і проникають в організм через легені.

Тому в Україні низкою чинних законодавчо-нормативних актів заборонено спалювання листя і побутові відходи, а саме: ст. 50 Конституції України, ст. 9 та 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Не даваймо себе труїти! Хочеться побажати кожному жителю не бути байдужим як до довкілля, так і до власного здоров'я.

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на АНОНС ЗЗАКАРПАТТЯ.

В день, коли міжнародна спільнота в черговий раз відзначає Міжнародний день без покупок (англ. Buy Nothing Day), який цього року одні відзначають 29, а інші - 30 листопада, мимоволі задаєшся питанням: а як я, як християнин, та як той, хто покликаний оберігати створіння Боже та з любов’ю відноситись до мені подібних, повинен ставитись до відзначення цього дня і як маю його провести?

Не купувати в цей день взагалі нічого? Насправді не є вже аж такою дуже великою проблемою, відмовитись раз у році від покупок, особливо це нескладно тоді, коли в кишенях «віє вітер», і більшість населення в чудесний спосіб доживає до чергової зарплати. Мабуть, неважко відмовитись від чогось на один день чи у разі посту на якийсь конкретний відрізок часу, знаючи, що після цього повернешся до звичного способу життя. Але чи такий підхід насправді може щось змінити? Скоріш за все, це нічого не дасть, і будь-яка одноразова акція приречена на фіаско та не дасть бажаного результату, якщо не матиме за мету викликати «переворот» мислення у головах сучасної людини.

Так виглядає, що для того, щоб краще зрозуміти доцільність встановлення "дня без покупок", який з 1992 року покликаний загострити увагу суспільства на темі надмірного споживацтва, вистачає взяти до уваги слова ініціатора та засновника цього дня Теда Дейва, який переконаний, що «реклама обманює, коли обіцяє, що ми станемо щасливішими, якщо придбаємо більше речей». Правдивих намірів пана Дейва, фахового рекламіста, цебто людини, яка в житті живе з реклами, ніхто до кінця так знати і не буде, хоча в когось і можуть закрастися певні - і небезпідставні підозри, – чи, бува, часом це не є черговим трюком реклами – підсилити апетити в часі розпродаж.

Розмірковуючи над темою надмірного споживацтва, не можна залишити поза увагою деякі дані ООН, згідно з якими 86% приватних покупок здійснюють лише 20% жителів розвинених країн, в той час, як 20% найбідніших жителів землі купують менше 1%. Хто би що не говорив, а ці дані недвозначно сигналізують про те, що в сучасному світі встановлення справедливості, мирного співіснування та гармонійних відносин – насправді не є тими автентичними пріоритетами, на основі яких слід будувати суспільні відносини, враховуючи права усіх, без винятку, учасників життєвої мандрівки.

Церква, яка від початків свого заснування стоїть на сторожі гідності людського життя та охорони цілого створіння Божого, не може бути байдужою та мовчати, в той час, коли споживацький спосіб мислення безжалісно та нахабно витісняє справжні християнські та, загалом, загальнолюдські цінності з усіх сфер життя та діяльності сучасної людини, обманюючи її позірним щастям. Людина третього тисячоліття, навіть не усвідомлюючи того, все більше й більше стає об’єктом різних маніпуляцій і розглядається виключно через призму «мати», платячи за це високу ціну – втрата благодатного спокою, хронічне незадоволення, прояви депресії та агресії. В той час, коли споживацьке суспільство зазіхає на найдорожче, що є в людини, – на образ та подобу Божу, чинячи її рабом різних створених нею ж речей, Церква просто є зобов’язаною використовувати кожну добру нагоду для того, щоб допомогти постмодерній людині зрозуміти її місце серед створіння Божого.

Оскільки цьогорічний "день без покупок" припадає на перші дні Різдвяного посту, цей день є немовби підказкою Провидіння, через яке Бог закликає усіх вірних серйозно призадуматися над нашим повсякденним стилем життя та заохочує до детального іспиту сумління щодо нашого ставлення до створених речей. Не дивлячись на складну соціально-економічну ситуацію в країні, споживацьке мислення, на жаль, притаманне усім, у т. ч. й тим, хто носить високий статус християнина чи навіть різні чини у Церкві.

Вітрини магазинів, прилавки супермаркетів та настирлива реклама починають усім, без винятку, наполегливо нагадувати про те, що скоро Різдво, і для того, щоб відчувати радість та бути щасливими, до нього слід «належно» підготуватись. При цьому слід, однак, пам’ятати, що кожного з нас намагаються нахабно обманути, нав’язуючи нам комерціалізовану версію Різдвяних свят. Міжнародний день без покупок цього року може стати цією чудовою нагодою для усіх членів містичного Тіла Христового, щоб сказати радикальне «ні» ненаситному бажанню "мати та володіти", а новим стилем життя дати відсіч духу споживацтва, який з подвійною силою намагається полонити усіх тих, хто пустився у відповідальну мандрівку під назвою «Різдвяний піст».

Сучасний світ, як би він цього не заперечував, насправді потребує конкретних свідчень того, як прожити життя так, щоб кожен наш жест, кожен наш крок і вчинок виявляв любов до Бога, до ближнього і до створеного у Христі світу. І цього свідчення сучасна людина, яка виснажена постійним обманом, несправедливістю та подвійними стандартами, очікує, найперше, від усіх нас - як Церкви. Але чи зможемо виконати свою місію і справді ефективно проголошувати Добру Новину в сучасному світі, у великій мірі залежатиме від того, як ми в нашому житті ставитимемось до матеріальних речей. Так виглядає, що до тих пір, допоки вірні різних Церков, а особливо ті люди, які вважають себе ще невіруючими, продовжуватимуть бачити в духовенстві та практикуючих християнах лише тих, чиє життя мало чим відрізняється від усіх, хто поза комфортним життям та легкою наживою, нічого не бачить і на кого зневірений народ дивиться з презирством і недовірою, доти не бачити нам ні ефективної розбудови Батьківщини, ні, тим більше, переконливого проповідування Слова Божого про Царство Небесне вже «тут і тепер».

Так хочеться побажати усім, щоб цей Міжнародний день без покупок та початок Різдвяного посту допомогли кожному з нас щиро зрозуміти, яке місце матеріальні блага займають у нашому житті і допомогли подивитись на них через призму Вічності. А трепетне очікування на прихід Новонародженого нехай запалить у наших серцях ще більшу любов до всього створіння, яке, за шанобливе до нього ставлення, щедро віддячуватиме своїми дарами не лише нам, але й прийдешнім поколінням - аж до кінця віків.

Християнський портал КІРІОС з посиланням на сайт бюро УГКЦ з питань екології.

В УГКЦ закликають відмовитися від пластикових вінків та квітівБюро Києво-Галицького Верховного Архієпископства УГКЦ із питань екології закликає відмовитись від шкідливої практики – прикрашання гробів померлих пластиковими квітами та вінками, що, зокрема, набирає широкомасштабного виміру напередодні свята Воскресіння Христового.

В цей час вірні, бажаючи віддати шану померлим родичам та знайомим, приносять на цвинтарі тонни різнокольорового пластику, як правило, не задумуючись про те, що ця практика не тільки позбавлена смаку і логіки, але і є дуже шкідливою для природного довкілля, й небезпечною для здоров’я і життя людей.

Пластик заполонює кладовища. Здебільшого, щоб хоч якось дати собі раду, його спалюють, причому в довкілля виділяються шкідливі сполуки, в т. ч. й діоксини, які мають канцерогенну дію і, відповідно, спричиняються до розвитку онкологічних захворювань.

Апелюємо до здорового глузду і свідомості християнської відповідальності за себе, ближніх і все Боже створіння - природу, і просимо відмовитись від пластикових квітів та вінків на цвинтарях. Виражати свою пам'ять і пошану до померлих маємо, не приносячи мертві пластикові вінки та квіти, але насаджуючи живі. Свято Христового Воскресіння – це свято життя. Його символом є не мертва пластикова квітка, але жива рослина. Попри те пам’ятаймо, що найкращим даром для усопших є наша щира молитва.

Особливо просимо душпастирів звертати увагу своїх вірян про алогічність та шкідливість цієї пластикової звички для здоров’я людей і всієї Божої природи.

   Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф. сайт Бюро УГКЦ з питань екології.

Різдво

Різдво – час переосмислення свого християнського  покликання і гідності дітей Божих. Святкуймо цей величний празник у дусі заповіді любові і без шкоди для себе, ближніх та Божого створіння – природи!

1.Застановімось над справжнім змістом Різдва Господнього! В підготовці до Різдва слід уникати всього, що може стати на заваді справжньому відчуттю свята Боговоплочення! Різдво не має нічого спільного з духом безмежного споживацтва та передріздвяного бізнесу. Необхідно пригадати правдиву сутність свята, а особливо, що Ісус приходить, щоб дарувати нам вічне життя та повернути всьому створінню його первозданну гармонію, красу та гідність.

Детальніше...