Про це свято нижче подається матеріал за книгою о. Юліяна КАТРІЯ, ЧСВВ, "Пізнай свій обряд". Свічадо. 2004.

Вербна (чи Квітна) неділя з давніх-давен вважалася великим Господським празником і належить до 12 найбільших празників нашого церковного року. Вона має також деякі особливі звичаї, яких не мають інші празники. Для кращого розуміння цього празника глянемо на його істо­рію, духовне значення та звичаї, пов'язані з ним.

Іcторія святкування празника

Празник торжественного В'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. З того часу маємо проповідь на Квітну неділю єпископа Мето­дія Патарського († к. 300). Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.

Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співа­ли різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Через яких дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єруса­лима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Бла­гословен, хто йде в ім'я Господнє!". Авторка опису завважує, що всі, навіть маленькі діти на руках своїх батьків, мали в руках пальмові чи оливкові гілки. Похід замикав єпископ із своїми поміч­никами. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.

Про святкування Христового входу до Єрусалима в неділю - перед Великоднем маємо багато свідчень з наступних віків. Анастасій Синаїт (VII ст. ), монах синайської обителі й богослов Східної Церк­ви, перший завважує, що празником Квітної неділі закінчується свята Чотиридесятниця. У VII сторіччі різні церковні письменники, наприклад, Андрій Критський, Косма Маюмський, Йоан Дамаскин, Теодор і Йосиф Студити, уклали стихири й канони на цей празник. Квітна неділя, хоча належить до великих Господських празників, не має ані перед­ані попразденства в церковній службі, бо її святкують у часі посту. У VI-VII століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до Попільної середи наступного року. Тоді їх спа­люють і попелом посипають в середу голови на знак покути.

Звичаї Квітної неділі

Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

В євреїв і давніх римлян пальмова гілка була символом пере­моги. Тому її несли в руках під час переможного походу. На люд­них ігрищах переможців також нагороджували пальмою, як симво­лом перемоги. У Новому Завіті пальмова галузка стала символом мучеництва. У катакомбах ставили пальму на гробах мучеників як символ тріюмфу мученика. Оливкова галузка є символом миру. У нашому требнику, у молитві на благословення лози, вербна галузка зветься також символом воскресіння. У грецькій мові пальмові галузки звуться "баія", по-церковно-слов'янському "ваія", а звідси й назва неділі - Ваїй.

Не можна точно сказати, коли прийшов звичай благословляти в церкві віття пальми, оливки чи іншого дерева. Здається, що благословення галузок уже було в практиці десь у VII ст., хоч сам обряд благословення з'являється в літургійних пам'ятках щойно в IX столітті. Благословення ваїй за приписами нашого обряду буває у Квіт­ну неділю під час утрені після Євангелія на 50 псалмі. На Східній Україні був також звичай у містах благословляти й роздавати лозу в суботу ввечері, а по селах — у Квітну неділю вранці. Там разом з лозою вірні діставали також свічечку як символ воскресення. З посвяченою лозою в нашого народу пов'язані різні дії, деколи навіть забобонні. Посвяченої лози ніхто не нищив. Її ставили вдома за ікони або садили на городі. Нею благословляли худобу, коли перший раз виганяли на поле пасти.

Духовне значення Квітної неділі

Ізраїльський народ хотів бачити свого Месію в силі і славі. Тож Ісус Христос воскресенням Лазаря і Своїм тріюмфальним В'їздом до Єрусалима довів Свою силу і славу. Прилюдно показав, що Він не тільки Пан живої й мертвої природи, але й Пан людських сер­дець. Такого тріюмфального походу Єрусалим уже давно не бачив. Це підкреслює святий євангелист Матей: "І коли Він увійшов у Єрусалим, заметушилося усе місто, питаючи: "Хто це такий?" Народ же казав: "Це - пророк, Ісус із Назарету в Галилеї" (21, 10-11).

Христова слава тривала коротко, бо за Ним, наче тінь, уже йшли зрада Юди, відречення Петра та втеча низки інших учнів, нерозуміння більшості народу, ішла тінь осуду єрусалимською релігійною старшиною, тінь невимовних мук від жахливих тортур, вчинених римськими вояками, Хресної дороги і Розп'яття. Ті самі, що сьогодні вигукують: "Осанна" (чи, принаймні, багато хто з них), — за кілька днів, обмануті й підбурювані храмовою верхівкою, вже кричатимуть: "Розпни".

Квітна неділя показує нам нестійкість людської слави та відносність земного щастя. Радість і смуток на землі — це дві нерозлучні сестри. Тож, коли хочемо колись  у довершеній повноті тріюмфувати з Христом у небі, мусимо спочатку тут, на землі, повсякчас пам'ятаючи і дякуючи, покаянно й благоговійно "прожити" з Ним Страсний тиждень і Голготу. А щойно тоді зможемо, як Він, увійти туди, де вічний тріюмф, неймовірна радість і Воскресіння.

 *                                    *                                  * 

[На цьому ж порталі опублікована деяка додаткова інформація, пов'язана з цим християнським святом, включаючи цікаві й актуальні роздуми і спостереження й, зокрема, щодо нинішнього етапу та перспектив подальшого поступу незалежної України та правдивого - різноликого соборного вітчизняного християнства тощо. І для того, щоб з нею ознайомитися, слід в Пошуковій системі Кіріоса (або ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос".]