Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

«Як ви думаєте, чи прийде кінець стражданням?», «Чи хотіли б ви бути вічно молодими?», - мабуть, чи не кожен з нас - хоча б раз - чув такого роду запитання від двох незнайомих усміхнених людей на вулиці. Неважко здогадатися, що це - Свідки Єгови (дальше СЄ). Одним з ключових вчень цієї організації, як видно уже і з назви, є вчення про те, що Бог має особисте ім’я – Єгова, на зразок того, як і люди мають свої імена. А, отже, такі поняття, як «Бог», «Господь», «Муж воїн», на їх думку, є лише титулами. Тому, як кажуть Свідки, як ми знайомимося з людиною, в першу чергу, намагаючись дізнатися її ім’я, щоб згодом тільки ним до неї звертатися, так і до Бога слід звертатися по імені. Саме ж ім’я Бога – «Єгова», як пишуть публікації СЄ, вживається в Біблії мовою оригіналу біля 7000 разів. А те, що в сучасних перекладах цього імені майже або взагалі немає, на їх думку, є одним із доказів, що офіційна Церква, мовляв, "відступила" від правдивого християнства і, як повсюдно пишеться в книгах та періодиці СЄ, стала «Вавилонського блудницею» чи «фальшивою релігією».

Чи справді це так? Чи справді ім’я Бога незаслужено і злісно ігнорується?

Особливістю архаїчної гебрейської писемності була відсутність букв, що відповідають за голосні звуки. Вся абетка мала тільки 22 приголосні. Правильне читання текстів, написаних таким чином (без голосних), до середини 1 тис. н. е. передавалося усно. Тому те, що СЄ настирливо подають як забуте всіма «Єгова», насправді в оригіналі (Вих. 3:14) виглядає так Єгова (по буквах: йод, хе, вав, хе). Латинськими літерами – YHWH, що отримало назву «Тетраграматон» (від лат. «tetra- чотири, «gramma» - буква).

Стародавні євреї з певного часу, через боязнь порушити заповідь Вих. 20:7 та Втор. 6:11, взагалі перестали вживати це ім’я. А, згідно одного з талмудичних передань, після смерті первосвященика Симона Праведного воно було вилучено із богослужбового вжитку: «Після семиденної хвороби він помер. Тоді брати його, священики, перестали благословляти Іменем». У будь-якому випадку, якщо Тетраграматон і вживався священиком після 3 ст. до н. е., то тихо і нерозбірливо. Таємниця звучання YHWH належала лише кільком мудрецям, які передавали її «один раз за сім років». Також Талмуд зберіг передання про раббі Ханін бен Терадіона, який «промовив Божественне ім’я буквами» і був за те спалений римлянами на вогні. Зрештою, той, хто промовляв це ім’я буквами, оголошувався таким, що позбувся участі у житті майбутнього віку. Таким чином Тетраграматон повністю вийшов із вживання і його правильне прочитання поступово забулось (Єврейська енциклопедія Брокгауза-Ефрона. Вид-во С. Петербург, том 14, с. 832).

У 3 ст. до Христа здійснюється перший переклад Старого Завіту Біблії на грецьку мову, т. зв. переклад Сімдесяти, або Септуагінта, який, за грецькими та єврейськими переданнями, здійснили 72 перекладачі-раввини. Донедавна вважалося, що Тетраграмматон у ньому було замінено словами κύριος (Господь) чи θεός (Бог). Зокрема, таку заміну зустрічаємо у перших повних рукописах Біблії 4-5 ст. н. е.: Ватиканському, Синайському та Олександрійському кодексах. Проте, неподалік узбережжя Мертвого моря було знайдено фрагменти шкіряного сувою приблизно 50-х рр. до н. е. – 50-х р р. н.е., які містять текст 12 малих пророків. Всюди, де у гебрейському варіанті стояв Тетраграматон, він зберігається у первісному вигляді  і в грецькому тексті. Це підтверджується коментарями одного з отців Церкви – Оригеном (2-3 ст. н.е.) до Пс. 2:2: «В найбільш точних рукописах Ім’я зустрічається написаним єврейськими буквами, проте не сьогоднішніми єврейськими буквами, але давнішими».

На Тетраграмматон вказує чорна стрілка.

Як бачимо, на початку нової ери, тобто після Христа, правильне звучання  було втрачено, тому ті, хто переписував Біблію, з поваги до Божого імені не бралися вгадувати його, а залишали оригінальне написання. Замість тетраграмми тодішні євреї читали слово: «Адонай», що дослівно перекладається у множині як «Мої Господи», та походить від «Адон» - господар. Проте «Адонай» у Біблії відноситься тільки до Бога. В ряді ранніх книг воно використовується як звернення до Бога: Бут. 15:2,8; Вих. 4:10,13; Втор. 9:26 та ін.

В 6 ст. по Христі, єврейські вчені-масорети (від євр. «масара» - «передання») ввели систему голосних – так званий некудот. Тому у 7 ст. по всьому Писанню голосні із  «Адонай» перенесли на тетраграмматон , таким чином створивши штучний гібрид  або українськими літерами «ЙаХоВаХ», що почало вимовлятись як «Єгова», оскільки за граматикою давньоєврейської мови, якщо "а" ("алеф") є першою голосною в слові то вона читається як "е"

На жаль, християнські дослідники Біблії 13-14 століть не надали вагомого значення штучності цих масоретських голосних. Таке написання зустрічається у «Pugio Fidei» авторства Мартина Раймунда (1270 р.). Пізніше за його прикладом пішли Галлатин («De arcanis catholicae veritatis») і Фагій (1504-1549). Також «Єгова» з’являється у протестантських перекладах Женевській Біблії (1560 р.) та Біблії короля Якова (1611 р.).

Популярний український переклад І. Огієнка містить три місця з іменем Єгова: Вих. 15:3; Вих. 17:15; Суд. 6:24, що наводиться Свідками як один з доказів. Втім, ніхто не заперечує, що будь-який переклад не є ідеальним та містить пені помилки, неточності, у зв’язку з розрізненням мов, суперечливим перекладом слів-омонімів тощо.

Одначе повернемось до Свідків Єгови. В своїй літературі вони погоджуються з тим, що первинне звучання YHWH втрачено. Їхня книга «Чого насправді вчить Біблія» (видання 2008 року) на стор. 195-196, пояснюючи причини нібито усунення з Біблії Божого імені і відновлення його вживання СЄ, пише наступне: «У стародавній єврейській мові голосні звуки не позначались на письмі. Тому ніхто сьогодні не може сказати з певністю, як люди біблійних часів вимовляли ЙГВГ. Але чи нам через це взагалі не вживати Божого імені? У біблійні часи ім’я Ісус могло вимовлятись «Єшуа» чи, можливо, «Єгошуа» - точно ніхто не скаже, як саме воно вимовлялось. А проте у наш час люди по цілому світі вживають різні форми імені Ісус, вимовляючи його так, як узвичаєно у їхній мові. Їм і на думку не спадає перестати вживати це ім’я лише тому, що вони не знають, як воно вимовлялось у першому столітті. Подібно якби ви приїхали в іншу країну, то, скоріше всього, виявилося б, що ваше ім’я іншою мовою звучить зовсім не так, як ви звикли. Отже, хоча й невідомо, як у давнину вимовлялось Боже ім’я, це не є причиною не вживати його».

Були б Свідки Єгови праві, коли б і справді тут мова йшла про особливості вимови, перекладу тощо. Однак, якщо поміж приголосні одного слова ставити інші, то це зовсім міняє суть справи. Так до непізнаваності можна спотворити будь-яке ім’я. Як-от із сарказмом, проте досить влучно, зазначає в дискусії зі Свідком Єгови російський священик Олег Стєняєв - у приголосні прізвища засновника організації СЄ Чарльза Рассела покласти голосні з його наступника Джозефа Рутерфорда, то вийде РуСеСоЛ. Насправді виходить гібрид, і, мабуть, кожна людина зрозуміє це як зневагу до свого імені. В такому разі і справді - краще його взагалі не вживати, аніж отак спотворювати. Наскільки вищим над людські імена, є Боже, яке виражає Його сутність - як вічне буття в самому собі та давання буття іншим.

У перекладі Біблії Свідків Єгови «Новий світ» слово «Єгова» вживається 7210 разів, зокрема, 6973 у Старому Завіті і 237 разів у Новому. Тут варто зауважити, що Новий Завіт дійшов до нас лише на грецькій мові і у всіх найдавніших рукописах немає Тетраграматону YHWH. Його штучне введення туди ґрунтується лише на припущенні з мотиву того, що Новий Завіт містить багато цитат зі Старого, більшість яких взята саме з Септуагінти, в якій і зберігалося написання YHWH.

Загалом, більшість вчених сходяться на варіанті звучання Тетраграматону як «Яхве», або «Ягве», виходячи із закінчень у гебрейських іменах «-ях», «-яху».

Підсумовуючи сказане, можна поставити запитання – а яким чином має поступати правдивий християнин? Чи і справді іменувати Бога Єговою, незважаючи на те, що насправді  могло звучати зовсім по-іншому? До речі, і самі Свідки Єгови визнають, що у YHWH було покладено голосні із «замінних виразів».

Яке ім’я є спасаючим для правдивих християн, зважаючи на те, що відкрите в Старому Завіті ім’я втрачене? Відповіді на ці питання дає саме Святе Письмо:

«…Нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп'яли, а якого Бог воскресив з мертвих, - ним цей стоїть здоровий перед вами. Він - отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Діян. 4:10-12).

«…Яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили, яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе, вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде» (Еф. 1:19-21).

«Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею» (Фил. 2:9,10).

Також бачимо, що апостоли постійно проповідували лише ім’я Ісуса Христа і через призивання Його відбувалися численні зцілення:

«Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що Я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про Мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму» (Лк. 24:44-47).

«Петро промовив: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім'я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Діян. 3:6).

«Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для Мене вибране знаряддя, щоб занести Моє ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за Моє ім'я». (Діян. 9:15,16).

«Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса» (Діян. 5:41).

Можна навести ще багато цитат, де якраз ім’я Ісуса Христа стає «каменем спотикання» для тих юдеїв, що не увірували в Нього, тому переслідуваними були апостоли та перша Церква в Єрусалимі. Бачимо також, що й сам Ісус звертається до небесного Отця «Отче», і навіть у хвилини передсмертної муки, як передає нам євангеліст Марко мовою оригіналу, Він молиться: «Елої, Елої, лама савахтані? - що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» (Мр. 15:34).

Тому ми, правдиві християни, будучи покірними Богу, віддаючись Його розумній волі, не займаємося відгадуванням Тетраграматону, не спотворюємо ім’я Бога грою з буквами та звуками; а все тому, що маємо ім’я відкрите і не загублене в історії. Ним ми живемо, його носимо в устах, ним спасаємося, за нього у часи переслідувань терпимо. Це ім’я Божого Слова – самого Бога у плоті, Ісуса Христа (Ів. 1:1-3) та вірно виконуємо повчання Святого Письма: «Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся» (Рим. 10:9).

Тарас Єресман