Сценарій вертепу для сцени
Дійові особи:
- Старий пастух
- Пастушок
- Ангел 1
- Ангел 2
- Мудрець 1
- Мудрець 2
- Мудрець 3
- Ірод
- Воїн 1
- Воїн 2
- Смерть
1 ДІЯ
СТАРИЙ ПАСТУХ:
Ну от і день погас. Напаслися ягнята
І відпочинуть ноги пастухові...
Тепер годинку-другу б переспати,
Щоб завтра цілий день ходити знову.
...Такий пастуший хліб... Отак кочуєм...
ПАСТУШОК:
А хто це у стаєнці в нас ночує?
СТАРИЙ ПАСТУХ:
То подорожні: Йосиф та Марія
У рідний край вертаються з чужини.
А жінка, я помітив, при надії,
Тож хай спочинуть на м’якому сіні.
Щоб мав я дім — закликав би до хати...
А все ж не в полі будуть ночувати.
ПАСТУШОК:
Дивися діду, зірка впала з неба!
Бажання швидко загадати треба!!
Устиг...Цікаво чи колись здійсниться...
СТАРИЙ ПАСТУХ:
Хороша мрія сповниться, не бійся,
Як чисті помисли і серце щире!
Колись і я таким хлопчиськом мріяв,
І дотепер у мрію свою вірю...
ПАСТУШОК:
Яке сьогодні незвичайне небо!
І ніч якась не темна, а прозора.
Все видно — і ліхтарика не треба.
Он де у хмари кутаються гори,
Верхи, мов острови в молочних хвилях,
А ось і місяць на горі присів...
Оце так ніч...Така чарівна й мила...
(здалека тихенько лунає коляда; пастушок схвильовано)
Що сталося? О, що за дивний спів?
АНГЕЛ 1:
Не бійтеся! Вставайте! Сталось диво!
Нарешті дочекалася земля!
Тепер нема страху. Ідіть сміливо.
Вітати Божу Матір і Царя!
АНГЕЛ 2:
Біжіть вклоніться Пресвятій Дитині!
Біжіть! Вітайте Боже Немовля!
Яке родилось тут...на вашім сіні...
Якого дочекалася земля.
(вражені пастушки виходять на задній план)
АНГЕЛ 1:
Заснув маленький, злипли оченята.
У яслах вбогих світу Цар лежить.
Над яселками похилилась Мати,
Притихло все, нехай Дитятко спить.
АНГЕЛ 2:
Хай спить Лелітка, ніч свята покриє
Своїм шатром його солодкі сни,
В обіймах найсвятішої Марії
Поміж морозів лютої зими.
2 ДІЯ
(Виходять на задній план. На середині, спиною до глядачів стоїть Ірод і муштрує воїнів.На команду “Ать!” вони марширують то в один, то в інший бік. Іроду це все дуже подобається. Він вилазить на “трон”, стає в різні пози, імітуючи пам’ятник “вождю”. Воїни дефілюючи повз нього щоразу горлають “Ура”. Входять троє Мудреців, спиняються в дверях. Ірод їх не помічає. Нарешті один з Мудреців покашлює. З несподіванки, Ірод мало не падає з трону. Поспіхом сідає і набундючується. Воїни стають струнко обабіч. Ірод дає знак мудрецям наблизитися)
ІРОД:
Я Ірод...
ВОЇНИ (разом):
У-р-р-а (Далі після кожної фрази Ірода вони кричать “Ура!”)
ІРОД:
Будівник держави...
Отець народів...
Знаний хлібороб...
Свої діла у книгах я прославив,
Я без горілки підданих заставив,
На свіжу голову мені служили щоб!
(Воїни тричі кричать “Ура!” Ірод набундючується. Робить знак булавою Мудрецям)
ІРОД:
Хто будете? В якій до мене справі?
Я страх люблю з народом розмовляти.
То, що нового у моїй державі?
МУДРЕЦЬ 1:
Дізнавшись про народження Дитяти
ми рушили поклін йому віддати!
ІРОД:
Велика честь якомусь Немовляті?
МУДРЕЦЬ 2:
Те Немовля над світом запанує,
Бо то родився над царми Цар,
Що нас від темряви й неправди порятує.
ІРОД (тихо убік):
Ой, серце щось лихе мені віщує...
МУДРЕЦЬ 3:
Тебе прийшли ми, царю, запитати
Чи ти не знаєш де його колиска?
ІРОД (поволі, роздумуючи):
Де він родився? Звідки можу знати...
Та серцем чую...Він десь дуже близько...
(рішуче)
Ідіть, знайдіть! Від мене поклоніться,
Складіть дари і знов сюди спішіть,
З царем новим пізнатися годиться...
Мені про все докладно розкажіть!!
(Мудреці відкланявшись відходять)
ІРОД (встаючи з трону):
Дитя над світом хоче панувати -
Ще Немовля, а вже несуть корону!
А скільки Ірод мусить гарувати,
Щоби вкінці добутися до трону?!
Гей, воїни! Готуйтесь до походу!
Бо царство я підважити не дам!
Забийте всіх дітей , двох літ від роду!
Загинуть ці — жінки нових народять!
Виконуйте! Чи щось неясно вам??
(Воїни салютують і марширують геть)
3 ДІЯ:
СТАРИЙ ПАСТУХ:
У яслах, на сіні ми бачили Бога,
Коліна схилили пред Ним,
Родився Правитель для світу усього -
У вірі Йому присягнім.
МУДРЕЦЬ 1:
Прийшли ми здалека в яскиню убогу,
Щоб шану зложити Царю.
Принесли ми віру палку від народу,
Любов і надію свою.
МУДРЕЦЬ 3:
Я золото дарую Немовляті,
Яке збирали люди небагаті.
Його збирали теслі з ковалями,
Всі ті, у кого руки з мозолями.
То золото дорожче всіх скарбів
Воно добуте роботящими руками.
МУДРЕЦЬ 2:
Я дарував Царю пахуче миро,
Просив збудити в людях спрагу щиру
До пізнання наук і до просвіти,
Щоб манівцями в світі не блудити.
МУДРЕЦЬ 1:
Я для Царя приніс священний ладан,
Щоб Він над нами мав найвищу владу.
Йому щоб вірою і правдою служити,
І в Його царстві вовік віків жити!
ПАСТУШОК:
Мале Дитя повите пеленами,
Благословить маленькими руками,
З усіх усюд ідуть Його витати,
Але чому сумна Господня Мати?
Шляхетні мудреці прийшли зі сходу,
Дари принесли від всього народу,
Вклонилися і стали на порозі...
Але чому в очах Марії сльози?
СТАРИЙ ПАСТУХ:
Бо материнське серце відчуває,
Що її Сина в майбутті чекає,
І що не в силах Мати відвернути
Вінець терновий і загибель люту -
За всі гріхи людей Його покуту.
(Забігає захеканий Ірод)
ІРОД:
Співаєте? Стояти всім! Мовчати!
Кому ви тут зібрались присягати?
Зібралися підважити мій трон?
І потоптати мій святий закон?
Неначе Ірод вже не має влади?
Вперед вояки! Придушити зраду!
(Воїни не зважають. Стоять, балакають, ігнорують Ірода. Ірод підходить до них, не знає що вдіяти. Нарешті постукує одного з воїнів по плечу)
ВОЇН 1:
Хто там?
ІРОД:
Не підеш? Ти ж давав присягу!
ВОЇН 1 (байдуже):
Я дав, я взяв...
ІРОД:
Згубив відвагу?!!
ВОЇН 2:
Ми, царю, воїни, не кати!
За що невинних убивати?
Гріха такого ми не хочем!
Щоб від дітей ховати очі!
(Воїнам набридають ті розмови. Взявшись попід руки вони йдуть геть, по-приятельськи розмовляючи. По дорозі пропонують присутнім на продаж свою зброю та обладунок. Потроху розходяться всі. Ірод залишається сам. Якийсь час стоїть розгублено).
ІРОД:
Я з натовпу вийшов, я вийшов з народу.
Я правив і вів і дістав нагороду.
Без маси, без влади не жити тепер.
Кінець. Це вже все. Невблаганная смерть.
З’явись, забери мене геть з цього світу.
Бо тут мені більше нема чого жити...
(Входить Смерть, закутана в біле покривало. Наближається, скидає покривало. Це молода дівчина. Ірод вражений)
СМЕРТЬ:
А ти гадав, - що я — з косою?
Це ти зробив мене такою
ІРОД:
Але ж...
СМЕРТЬ (перебиває):
То правда, всюди я літала,
Де булава твоя вказала...
Ти гнав війська за валом вал -
Я там справляла пишний бал.
Ти на кістках зводив палаци -
Я там хорошу мала працю.
Ти люд морив за думку й слово -
Я ж мала урожай готовий.
ІРОД:
Я ж будував нове життя,
Новий народ творив уміло!
СМЕРТЬ:
Ти душу брав — я брала тіло.
Створив ти пекло золочене,
І не один згадав про мене,
І не один благав “Прийди”...
Приходила, мов порятунок,
І не коса — лише цілунок,
І вічний сон, і забуття...
ІРОД:
Тепер мене бери в могилу
Хоч я і цар — життя немиле
І булава недорога...
СМЕРТЬ (перебиває):
А ти не цар — ти мій слуга!
А я cлугу свого шаную...
Де правиш ти — там я паную.
Іди по світу. Десь побачиш
Ще тлуми темні і ледачі -
Там будеш мати знов можливість
Про світ новий, про справедливість
Цікаві байки розказать.
Дивись — на трон і посадять,
А я збиратиму данину..
Іди, шукай, знайди країну!
(Ірод покірно іде. Смерть слдом, ховаючись під покривалом)
АНГЕЛ 1:
Зруйноване царство неправе,
Повалений Ірод кривавий,
Відкрилася світла дорога -
По ній вирушайте із Богом.
Брат братові руку подайте,
Неприязнь, мов зброю, сховайте,
Всі разом брати-християни -
Не вернеться Ірод поганий!
АНГЕЛ 2:
Дзвенять срібні дзвони і сурми лунають!
На небі ангели “Осанну” співають.
І люди радіють від співу того.
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
ВСІ:
СЛАВІМО ЙОГО!
Джерело: traditions.org.ua