Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Голодомор 1932-33. Ми постійно плакали – Саманта Баркс про зйомки фільму «Гіркі жнива» (ВІДЕО)В ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода британська акторка Саманта Баркс (відома також за мюзиклом «Знедолені») розповіла про те, що знала про Україну до фільму про Голодомор «Гіркі жнива» та чому «закохалася» у свою героїню.

– Ви приїхали розповісти українцям про Україну. Ця аудиторія буде найвимогливішою. Нервуєте?

– Це завжди важко, а працювати над цим фільмом однозначно було важко. Тому що це реальна історія про реальних людей. Звичайно ж, ти хочеш віддати шану цій історії – так добре, як тільки можеш, а розповідаючи її, маєш бути якомога точнішим. І, звичайно, саме це і має значення – що люди думають.

Нам пощастило проводити зйомки тут і працювати з українською знімальною групою та акторами. Я вважаю, що дуже важливо зробити все якомога автентичнішим. Адже це історія українських людей – звичайно, ти цього прагнеш, але це також і дуже страшно (дізнатися реакцію українців – ред).

– Як вам вдалося «стати українкою» для цього фільму?

– Я думаю, що героїня красиво прописана… Я думаю, що її передісторія настільки сумна, що є свого роду культурний сором – бути незаконно народженою і всі речі, з цим пов’язані. Це так красиво написано, і я просто закохалася у свою героїню, коли читала сценарій у мене з’явилася така жага, пристрасть до того, щоб зіграти її. У цьому фільмі дуже важко передбачити, яким буде розвиток подій, настільки складний сценарій.

– Що Ви знали про Україну до роботи над фільмом? Назвіть три асоціації.

Холодно… Київ… котлета по-київськи… і холодно, ще раз. І сніг! Я завжди так рада снігу, це неймовірно! Є стільки чудових речей в Україні, які я з захопленням для себе відкрила, бо раніше ніколи не була тут. Знаєте, ми вчимо про Україну в школі, а просто бути тут, з українськими людьми – ось найкращий спосіб дізнатися про культуру – пізнати людей.

– Я читала, що під час зйомок було важко стримати сльози. Що розчулило Вас найбільше?

– Плакали у більшу частину днів, адже там такі емоційні сцени. А перед початком фільму ми шукали інформацію, щоб (зобразити – ред.) Голодомор. Ми читали книги, в інтернеті… Але коли чуєш людські історії, людей, які у знімальній та акторській групі говорили про бабусь та дідусів або членів родини, в яких про це були історії… Це найбільш точне дослідження, яке можна провести: дивишся комусь в очі, і бачиш, як це вплинуло на них і на їхні сім’ї. Це дуже емоційно. Не можна слухати такі історії і не бути глибоко зворушеним. Фільмувати ці історії щодня, які ми чули від людей, це неймовірно емоційно.

– Що Ви хотіли би донести до українців цією стрічкою?

– Я звикла говорити з Англією чи Америкою про те, чому так важливо знати цю історію і дізнаватися – багато людей взагалі не чули про цю сторінку в історії. Мені важко говорити, що саме українці мають винести із цього фільму. Я сподіваюся лише, знаєте, що ми віддали шану цій історії і розповіли її настільки правдиво, наскільки могли.

 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Свобода.