Радимо хостинг

Людина як вона є. Християнська антропологія«Людина складається з трьох елементів: душі, тіла і документів», — любив жартувати світлої пам’яті владика Софрон Мудрий.

Австрійський психотерапевт Віктор Франкл, який пережив концтабір та описав свій досвід у праці «Людина в пошуках справжнього сенсу», ставить нам і собі непросте запитання: чи правдива теорія, згідно з якою людина — всього-на-всього продукт багатьох зумовлених середовищем факторів біологічного, психологічного чи соціального походження? Чи має вона свободу вибору за будь-яких обставин? І сам авторитетно відповідає: «Досвід табірного життя свідчить, що людина таки має свободу вибору»³ (с. 100). Навіть там, у нелюдських умовах існування, думки людини крутилися не лише навколо омріяного кусня хліба чи теплого одягу. Попри це вона не перетворилася на безликий «номер», а здатна була реагувати на життя в усіх його виявах, вибирати своє ставлення до обставин, яких змінити не могла, і відповідно — розвиватись чи деградувати, розширювати простір внутрішньої свободи чи рабської свідомості.

На тему, хто така людина і що її визначає, написано сотні праць. Кожна епоха пробувала давати свої відповіді на це ключове запитання. Людину то підносили до небес і навіть ставили на місце Бога, то опускали до землі, порівнюючи з тваринами чи предметами неживого світу.

На початку ХХІ століття в суперечливий спосіб, з одного боку, лунають запевнення у правах людини, що захищають її свободу й гідність; з другого ―  багато хто не визнає за людським ембріоном поняття «особа», а стару, страждаючу людину, покладаючись на її «автономію», вважають здатною на рішення щодо закінчення свого життя, і таке рішення вже приймають, приміром, у Нідерландах зі схвалення родини й лікаря. У цих свавільних запереченнях гідності особи свідомо не беруть до уваги правди про те, ким є людина.

Небезпечними нині є теж певні антропософські погляди, які пропагує рух NewAge. Він вводить багато понять, які суперечать християнському баченню людини та ґрунтуються на східних релігіях. Наприклад, західні неоіндуїсти відроджують поняття карми та реінкарнації, тобто віри в переродження людини, в якому вбачають можливість отримати нове життя та прожити його краще, ніж попереднє. Існує теж інший погляд на будову людської особи. Вважають (і цей погляд, до речі, лежить в основі гомеопатії!), що людина складається з фізичного тіла, ефірного тіла, астрального тіла та «я». Під астральним тілом розуміють частину космічного цілого, а під ефірним — автогенну життєву силу людини. Модним стає вчення про т. зв. енергетичні центри в нашому тілі ― чакри. Щоб їх очистити, радять регулярно проводити медитацію, яка не має нічого спільного з християнською медитацією, що є місцем зустрічі з Богом і собою. Вона начебто повинна сприяти пробудженню енергії і таким чином привести до усвідомлення власного «я». Запозиченим зі східних шкіл езотерики є також поняття аури — інформаційного енергетичного біополя людини.

Усі ці нові віяння дуже делікатно проникають у нашу свідомість через засоби масової комунікації, телебачення, програми особистісного зростання і навіть здорового харчування. Їх подають як щось очевидне й само собою зрозуміле, а тому варто бути дуже обережними в тому, хто і що нам пропонує, аби не потрапити в пастку псевдорелігій та хибного бачення людини. Адже це небезпечно як для нашої душі, так і для тіла, оскільки все в нас взаємопов’язане. Варто задуматись: якщо я вірю в чакри та карму, як можу тоді вважати себе християнином, адже це суперечить основам моєї віри.

У своїй статті «Мало чим зменшив його від ангелів…» отець Юрій Козловський пише: «Вважаємо християнство релігією, котра розповідає нам про істинного Бога. Насправді ж вона не менше розповідає нам про нас самих: хто ми? які ми? яке наше призначення? Це важливо, щоб могти критично сприймати багато «правд» про людину, які наповнюють сучасну культуру». Він виділяє основні визначення людини з точки зору християнської антропології, тобто у світлі Воскресіння Христового.

«ЕссеHomo», що з латинської означає: «Ось Чоловік (Людина)» (Йо. 19:5), — промовив Пилат, вказуючи на бичованого Ісуса Христа у терновім вінку. Отець Роман Терлецький  пояснює, що саме в Ісусі ми можемо знайти відповіді на всі запитання щодо нас, бо Він «відав-бо Сам, що міститься в людині» (Йо. 2:25). Для визнавців інших монотеїстичних релігій було б зухвалим богохульством стверджувати, що єдиний і вічний Бог воплотився, став людиною в Особі Свого Сина і «зазнав усього, подібно, як ми, крім гріха» (Євр. 4:15), щоб наблизитися до нас і відкрити нам те, ким ми є.

Гість номера — отець Тихон Кульбака, який пережив 12 днів полону в терористів, — ділиться пережитим та наголошує, що «суть християнської антропології — триєдність. Ми покликані гармонійно дбати про душу, тіло й духа. Наприклад, люди можуть сповідатися, причащатися, але в емоційній сфері бути неврівноваженими, а це призводить до психосоматичних недуг, тіло страждає».

А психолог В’ячеслав Лихогляд-Щасливий розвиває цю думку, наголошуючи на тому, що до людини слід підходити цілісно. Він, зокрема, говорить: «У нашому нарцисичному світі багато людей спрямовані на дію, але не проживають того, що роблять; сконцентровані на досягненні, а не, власне, на самому процесі життя. Це веде до перевтоми і вигорання, однієї з найбільших сучасних хвороб. Тож потрібно не промчати через життя, а уважно ввійти в нього і прожити його».

Також на шпальтах номера читайте:

-         «Як я мало не потрапила у пастку»: про теософську школу Ольги Асауляк;

-         про міжнародну організацію «YoungChristianWorkers» у Бельгії та Німеччині;

-         поради психолога, як бути з дитячою жорстокістю;

-         «Олівець у руках Бога»: Мати Тереза з Калькутти;

-         «Інша проповідь»: фільм про нові способи євангелізації;

-         що таке «сорокоусти» і «григоріанка».


І на завершення: коротко пояснити, хто така людина, можна з допомогою трьох речей, які її визначають. По-перше, у нас завжди є свобідний вибір, тобто можливість прийняти те чи інше рішення. По-друге, ми відповідальні за всі наші вибори і рішення. По-третє, ми, люди, здатні усвідомлювати те, що чинимо. І тому не обставини визначають нас, а ми своєю свобідною волею впливаємо на них, день за днем вибираючи, як нам жити, у що вірити і в якому напрямі рухатись.

Уляна Андрусів

Про це Християнський портал КІРІОС повідомили у редакції журналу.