«…хто працювати не хоче, нехай той не їсть!»

(2 Сол. 3, 10)

Лінивство – це з один головних гріхів, які перешкоджають життю людини з Богом і загрожують не тільки особисто грішнику та його ближнім, але й суспільній дійсності назагал та всьому створеному Богом світу – природі.

Лінивство, як правило, асоціюється з відмовою від фізичної праці. Однак, як і інші головні гріхи – це, передусім, глибока внутрішня дійсність та постава серця людини перед Богом.

Опанована гріхом лінивства людина зачиняє своє серце перед Божою Любов’ю і, таким чином, відмовляється від Першоджерела життя. Силою Своєї любові Бог покликав з небуття до буття все, що існує. Божа любов творча, активна та дієва. Вона стоїть на службі захисту, розвитку та утвердження добра. Людина – найдосконаліший плід творчої любові Бога, вона є доброю по своїй суті (пор. Бут 1, 31), адже створена на Божий образ і подобу (пор. Бут 1, 26-27). Зачиняючись у лінивстві від Божої любові і відмовляючись чинити добро, людина перестає бути собою і повертається від буття до небуття.

Гріх лінивства полягає у небажанні обманутої дияволом людини жити з Богом, у спротиві волі та небажанні дати Ісусові простір у своєму житті та мобілізувати всі сили для розвитку своєї божественної природи і активного та цілісного життя у Христі в різних вимірах повсякденної життєдіяльності, починаючи від особового та сімейного і аж до суспільного та екологічного (пор. Катехизм УГКЦ, 706-709).

Як проявляється гріх лінивства? У невиконанні Божих заповідей та ігноруванні церковних заповідей, як, наприклад, заповіді недільного дня чи посту. Лінивство підриває, передусім, молитовне та літургійно-сакраментальне життя людини, а також плекання та розвиток Божих та моральних чеснот. При цьому, гріх лінивства може приховуватись під різними масками і навіть вдавати назовні надмірну активність та працьовитість, за якими стоїть екзистенційна пустка, спричинена втечею від Бога та дефіцитом часу для осягнення вічних цінностей.

Лінивство стоїть у протиріччі до Божої любові, яка по своїй природі є активною, дієвою, плідною, творчою. Лінивство – це втеча від відповідальності за себе, ближніх і весь світ. Воно спричиняється до духовної та фізичної деградації людини і несе загрозу для її вічного життя. Цей гріх в основі підриває служіння для добра ближнього, унеможливлює належну співпрацю для спільного блага та сталого розвитку суспільства.

Екологічний вимір лінивства полягає, насамперед, у небажанні усвідомити і реалізувати свою відповідальність за Боже створіння – природу, яка випливає із найбільшої заповіді – заповіді любові до Бога та ближнього. Любов до Бога вимагає відповідального ставлення до Його створіння. Необхідність бережливого ставлення до навколишнього середовища, а також раціонального та поміркованого використання дарованих Богом природних ресурсів, є також невід’ємною складовою реалізації заповіді любові до ближнього. Кожен злий вчинок, який призводить до руйнування природного довкілля, забруднення повітря, води чи землі, безпосередньо чи опосередковано, все ж повертається згубними наслідками для людей, загрожуючи їх здоров’ю та життю. Подібний згубний вплив має також лінивство, пасивність та відсутність дій, направлених на покращення екологічної ситуації не десь далеко, у глобальному масштабі, але передусім у своєму безпосередньому природному довкіллі та у своєму рідному «ойкосі» – домі чи квартирі. Небажання заощаджувати природні ресурси, зокрема воду, електрострум та тепло у своєму побуті спричиняється до колосального додаткового негативного навантаження на навколишнє середовище, що, в свою чергу, призводить до розвитку різних захворювань, у т. ч. онкологічних, і мільйонів смертей.

Екологічна шкода лінивства проявляється не тільки у відмові чинити добрі вчинки для блага природи, але й в небажанні власної екологічної просвіти, тобто пошуку та отримання екологічно релевантної інформації стосовно того, як можна у своєму повсякденні провадити стиль життя більш дружній до природного довкілля і всього Божого створіння – природи.

Опанованій лінивством людині важко подолати течію загально прийнятої поведінки, яка часто є шкідливою для довкілля. Їй важко відмовитись від шкідливих для довкілля звичок та привичного комфорту, який несе додаткову шкоду для довкілля. Зрештою, наша пасивність та бездіяльність є не менш згубною ніж інші «активні» головні гріхи, які несуть в собі смертельну загрозу для людини та всієї створеної Богом дійсності.

Що робити? Як протиставитись гріху лінивства? Церква навчає, що найкращим лікарством від цієї важкої хвороби людської душі є відкриття серця Богу та Його життєдайній, активній та творчій любові. Ключовою чеснотою, яка дає імунітет стосовно лінивства, є чеснота любові, завдяки якій людина намагається на зразок Ісуса Христа уприсутнювати Божу дієву, милосердну та спасаючу любов у своєму ближчому та дальшому довкіллі. Свідченням Божої любові у нашому житті є зокрема такі моральні чесноти як старанність, працелюбність та ревність у здійсненні добра.

Людина не є лінивою по своїй природі. Створені на «Божий образ», у своїй совісті ми віднаходимо один із основних законів своєї Божественної природи – здатність розрізняти добро і зло, намагання уникати зла і чинити добро. Тому, борючись з гріхом лінивства, ми живемо згідно з вимогами своєї Божої конституції і свідчимо ким ми є насправді, свідчимо про Бога, чинячи добро і уприсутнюючи Його милосердну та спасаючу любов стосовно ближніх і всього Божого створіння – природи.

Д-р Володимир Шеремета

Дана катехиза була підготована в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2014.

Християнський портал КІРІОС за матеріалами Інформаційної служби Бюро УГКЦ з питань екології.