Сьогоднішнє свято ще чотири століття тому назад вважали виключно святом Римської Церкви. На Заході була дуже поширена на той час практика і набожність до Божого Тіла - Святої Євхаристії. Наша церква, яка на той час не була в єдності з Вселенською Церквою, мала свою традицію та практику почитання святих тайн, тому в 7 артикулі переговорів щодо об’єднання Української Церкви з Римом про це безпосередньо згадується : «Щоб не примушувано нас до процесії на свято Тіла Христового, тобто щоб не накладено нам обов’язку проводити процесії з Найсвятішими Тайнами, бо в нас є інший спосіб почитання Святих Тайн» (1, 398 ст.)

Пропонуємо Вам переглянути відеотрансляцію свята 2010 року. У Старому Завіті пророк Малахія, який жив 400 років до Христа пророкував, що по всьому світу буде приноситись надзвичайно велика і дуже цінна жертва. Вже тоді він говорив саме про Святу Тайну Євхаристії, яку звершують щохвилини по всій земній кулі. Господь ще в Старому Завіті дає вибраному народу основні приписи, щодо того як правильно приносити Йому жертву, чим охороняв вибраний народ від різних збочень чи зловживань поганських народів. Наш владика Кир Софрон Мудрий ЧСВВ(2, 9с.) говорить, що Служба Божа є найкращим актом Богопочитання і віддає Богові найвищу шану і славу, яку може тут на землі людина віддати Своєму Творцю. Вона не є жертвою людей для Бога, але жертвою Бога за людей, в якій бере безпосередню участь Син Божий, Який постійно жертвує Себе за нас.

Виникає питання, чому після 1596 року, в якому було проголошено Унію з Вселенською Церквою, в деяких парафіях священики східного обряду запроваджують латинську практику, щодо процесії на свято Божого Тіла. Адже ж ще зовсім недавно у 7 –му пункті артикулів, щодо єдності з Римською Церквою, наші ієрархи вмовляли Вселенського Архієрея та Римську Курію залишити нам свої практики почитання святих тайн. Причиною таких наших священиків напевно було не що інше як бажання утвердитися на тлі того часу та суспільства, для яких великим авторитетом завжди були римо-католицькі священики. Вони були перш за все вільними від різних обов’язків на відміну від їхніх русинських товаришів, яких пан міг загнати до роботи. Тому наші священики завжди прагнули незалежності, а робити щось, що роблять їхні латинські колеги це було просто мрією. Польських священиків вибирали до сейму, дуже часто вони займались громадською роботою. Як згадує владика +Лаврентій Гуцуляк після того як проголосили Унію був спільний хід із церкви візантійського обряду до латинського костелу, як підтвердження та визнання євхаристійної єдності між двома церквами, «це мало позначити нову братерську та церковну єдність між вірними обох Церков».(3, 51с.) Ще один цікавий момент можна пізнати з історії, що після того, як Унія була проголошена, наших ієрархів запрошували на різні святкування римо - католицьких спільнот. Для прикладу це відбувається і зараз. І як прослідкували історики наш владика св.Йосафат ( Кунцевич), неодноразово був присутнім з нагоди публічних молебнів, які влаштовували латинники на свято Божого Тіла.(4, 51с.) Згодом кажуть що під час перебування на кафедрі володимирських єпископів +Йоакима Мороховського ( 1613-1631) або +Йосипа Баковецького ( 1631-1650) було вже заведено такі процесійні походи. Звичайно це разило очі вірних та священиків нашої візантійської традиції, коли замість звиклих процесій з Хрестом та Євангелієм почали підключати величаві ходи на свято Божого Тіла.

Але коли ми ознайомились із історією походження цього свята в нашій церковній традиції хотів би звернути на користь Св.Євхаристії у житті кожного з нас. Для прикладу хочу скористати із спостережень та роздумів про літургію преосвященного владики +Северіяна Якимишина ЧСВВ(5, 165-170С.). Владика Северіян повчає, що існує як найменше 4 –ри користі із Святої Літургії, а звичайно і Св.Євхаристії, бо зараз одне без другого не буває.

Перше це є прощення гріхів. Кожного разу як відправляється Літургія кожен може скористати з цього, бо вона є тим сучасним показом Хресної жертви Спасителя. Св..Іван Золотоустий говорить, що «в часі Служби Божої Господь роздає ласки з далеко більшою щедрістю, ніж звичайно». (6,165с.) У словах освячення під час Святої Літургії чуємо, що Його Тіло ламається, а Кров проливається «на відпущення гріхів» Мт.26.28 Кожен користає з літургії і праведник і грішник, бо праведник, осягає відпущення повсякденних гріхів, а грішник – приймає ласки потрібні до покаяння. Священик коли причащає вірних говорить : «…….причащається раб Божий …на відпущення гріхів», а після причастя : « Оце діткнулось уст ваших і відійме беззаконня ваші і гріхи ваші очистить.»

Друга користь є вислухані молитви. Дуже часто нарікаємо на себе, що не вміємо молитись, не знаємо до кого молитись , як молитись. Тому отці церкви нам готові завжди підказати через свій досвід. Св. Іван Золотоустий навчає нас : «на Службі Божій нашу молитву скріпляє молитва Ісуса Христа»(7, 167с.).

Третя користь є в тому, що отримуємо благословення. Ми колись вже говорили скільки ласк отримуємо під час Служби Божої, але я переконаний той, хто причастився отримає ще більше, бо до свого серця запросив Самого Ісуса. Тому кожен, хто став на літургії причасником святих, того сміливо можемо називати «Богоносцем», бо в його серці перебуває Сам Господь.

Остання ж нагорода, четверта – це є всіма нами бажана вічна нагорода. Сьогоднішнє Євангеліє нагадує всім нам «хто не їсть Моє Тіло і не п’є Мою Кров той немає життя вічного», тобто той, хто приймає св.Євхаристію єднається з Ним, з вічним щастям та життям. Тому справедливо Господь говорить про своїх причасників, що вони живуть «життям вічним» Ів. 6.54.

А тепер хотів би я всіх вас запитати, хто вам боронить приймати св..Євхаристію? Звичайно, що це є реально частіше приступати до святих тайн, але це зобов’язує нас змінити своє життя, а це вже не є завжди так вигідно для нас. Змінити зараз життя - це відмовитись від тих тимчасових радостей чи втіх, які маємо щоденно, до цього ми не готові. Тож нам потрібно трохи рішучості, щоб зробити цей відважний крок задля великої мети - осягнути щасливу вічність. Той , хто віддаляється від причастя Святих Тайн – свідомо відмовляється від Христа, і надає переваги своєму єству, яке є зранене вічною смертю.

Просімо Милостивого Владику Нашого Ісуса Христа, щоб рясно поблагословив всіх причасників св.Євхаристії, а тим, хто ще не приступив дав ласку покаяння. Амінь.





1 Д-р Матвій Стахів, «Христова Церква в Україні»,Львів, «Стрім»,1993, 584с.

2 +Софрон Мудрий ЧСВВ, « Проповіді про безкровну жертву Св. Літургії», Львів,« Місіонер», 1998, 207с.

3 + Лаврентій Гуцуляк « Божественна Літургія Йоана Золотоустого в Київській митрополії після Унії з Римом» ( період 1596-1839), Львів, « Свічадо», 2004,428с.

4+ Лаврентій Гуцуляк « Божественна Літургія Йоана Золотоустого в Київській митрополії після Унії з Римом» ( період 1596-1839), Львів, « Свічадо», 2004,428с.

5+ Северіян Якимишин ЧСВВ, « Проповіді про безкровну жертву Св. Літургії», Львів,« Місіонер», 1998, 207с.

6+ Северіян Якимишин ЧСВВ, « Проповіді про безкровну жертву Св. Літургії», Львів,« Місіонер», 1998, 207с.

7+ Северіян Якимишин ЧСВВ, « Проповіді про безкровну жертву Св. Літургії», Львів,« Місіонер», 1998, 207с.

Автор: о.Тарас Огар

Джерело: sv-paraskeva