Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

1Тм 4,9-15;Лк 19,1-10

Усі люди – покликані Богом до життя. Усіх людей Ісус Христос викупив ціною своєї крові, помираючи на хресному дереві. Усі народи мають можливість стати учасниками вічної радості в небі. Від кожної особи зокрема залежить її вічність: щаслива чи нещаслива. Кожна людина своїм життям на землі, своїм відношенням до Бога та ближніх вибирає чи окреслює стан свого вічного життя. Спаситель світу усе вчинив для нас , щоб бути спасенними та жити у радості. Святий апостол Павло переконує: «Бо всі ви - сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві» (1Сл 5,5). Учитель Церкви навчає: « Ми – творіння Боже, але через гріх сталися (слугами) диявола… Спаситель викупив нас своєю кров’ю… ми відкуплені чесною кров’ю»… - Цей же святий перестерігає: «Не думай, що ти твориш власність Бога, коли стаєш грішником; (тоді) диявол тебе набуває… він купує тебе не чесною кров’ю, а безчесною, купує гріхом… Це його звичай» (св. Ів. Золот., на 1Пт, розд.1). Диявол любить грішні людські вчинки, слова та думки,  людину та її душу ненавидить. Кожна особа, яка володіє розумом, повинна боротися за добрий стан духа, за своє освячення, спасіння та буття з Господом. Святий апостол Павло пригадував мешканцям Ефезу: «Ви були колись темрявою, тепер же - світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла» (Еф 5,8). Ми – сини та дочки Господа Вседержителя! Утверджуймося у цьому стані гідним служіння Богові через глибоку віру, щоб стати синами й дочками світла! (пор. Ів 12,35-36). 

Святий апостол Лука описав одну із  подій, що сталася в Єрихоні, куди увійшов Ісус. Господь проходив із великою кількістю людей, які слідували за ним. Уже при наближенні до Єрихону Христос оздоровив сліпця, який кричав до нього: «… Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лк 18,37). Ісус зцілив його і той прозрів, бачив своїми очима. Простуючи містом, Спаситель натрапив на іншу людину, яка не кричала, не голосила - на чоловіка з іменем Закхей. Цей чоловік мав здорові очі, якими бажав побачити Ісуса. Він уже чув багато про нього. Люди розповідали про Ісуса, як незвичайно добру людину, співчутливу, чудотворця, праведника, який не дбав про гроші та славу, лише, пригадував людям про вічність та Небесне Царство. Якась внутрішня жага не давала спокою митареві, його душа тремтіла. Мав відчуття, що від побаченого обличчя Спасителя - у нього щось зміниться, заспокоїться його сумління, щезне тривога. Став робити заходи, щоб бачити Спасителя. Не завагався й не постидався залізти на дерево через свій невеликий ріст. Малий ріст не став завадою до зустрічі з Христом. Це важливо, щоб реалізувати свої можливості, зробити перший крок до зустрічі з Богом. Закхею не прийшлося довго чекати на несподівану зустріч з Ісусом, затаївши дихання на гілляці дерева. Мабуть, ніхто не бачив митаря на дереві, бо очі народу слідкували за діями та ходом Спасителя. А Господь знав про таємні задуми Закхея, відав про його велике бажання: побачити Ісуса. Чоловік, що зробив невеликі зусилля в бік Бога, отримує невимовний дар гостити самого Господа у своєму домі. Для Бога важна кожна людина, дороге кожне людське життя! Ісус зупинився, разом з ним стояв на місці увесь похід, заради однієї людини, зупинився Бог та усі, що слідували з ним. 

Це була особлива зупинка, бо справа торкалася спасіння душі. Люди бачили зовнішні дії Бога, а Син Божий знав про навернення та покаяння особи, яку уважали за великого грішника. Мешканці не любили тих, хто служив поневолювачам, у цьому випадку, римлянам, тим більше митника, який збирав податки з людей, теж, зі своїх. Закхея уважали грішником, хоч право назвати когось грішником належить тільки Богові. Митник почув дуже несподівані, але приємні слова, що, той, кого він бажав лише побачити, забажав прийти до його дому, до «грішника на гостину». Так судили люди, а Господь «прийшов шукати і спасти те, що загинуло». У Бога - плани спасіння, в людей – осудження! Ісус Христос загасив спрагу митаря, як навчає праведний Августин, що тільки Господь може заспокоїти людське серце. Під час бенкету в домі Закхея сталася велика переміна поглядів на майбутнє життя у старшого митника. Очевидно, що ця особа розмовляла з Ісусом, від побаченого перейшли на розмови та слухання. Спаситель усунув віддаль між людиною, а Богом.

Це він, Ісус, піднявся на дерево хреста, щоб через смерть на дереві спасти людину й вчинити її вічно щасливою. Малий на зріст Закхей, показався великодушним, особою сердечного покаяння, щирого серця. Сам Спаситель сказав: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння…». Митар показав готовність винагородити кривду та роздати майно вбогим. Ісус наказав Закхею, зійти з дерева, бо бачити його замало, необхідна зустріч вдома, щоб отримати спасіння не лише для себе, але й домашнім та іншим. Висіти на гілці  дерева не вистарчає до спасіння, треба направити кривду та змінити спосіб життя. Богу кожен грішник дорогий, він усіх кличе до спасіння. Усі люди подібні до Закхея, бо за щось чіпляються й бажали б так висіти, перебувати на віддалі від Бога. Господь, натомість, хоче бути постійним гостем людини. Бажає перебувати у людському серці, хоче приходити до людини у святому Причасті.  Спаситель каже діяти, співпрацювати з ним для свого й ближніх спасіння. 

Хай пресвята Богородиця допоможе нам у спасінні нашої душі та ближніх!  


+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

29 січня 2017 р. Б. Архикатедральний собор святого Юра, м. Львів.