Воля Довголуцька

Невеличке село на Стрийщині – Воля Довголуцька – уподобала собі Богородиця для об'явлення. З розповідей місцевих жителів дізнаємося, що сталося це в першій половині XVIII ст. Селянин Матвій Кліщун їхав у поле возом, запряженим волами. Коли він проїжджав урочище Грабники, воли раптом зупинилися і впали навколішки. Як не намагався господар змусити їх їхати далі, зусилля його були марні. Тією ж дорогою проїжджав господар Михайло Білан. Пан Кліщун розповів йому, що сталося, і тоді він впряг ще свою пару волів у віз. Нарешті той зрушив з місця і селяни разом поїхали у село. День добігав кінця, а дива продовжувалися. Коли у далині показалося село, чоловіки побачили дивну заграву і вирішили що це, мабуть, пожежа. Тільки під'їхавши ближче, зрозуміли, що помилилися – це палаюче світло виходило не від будинків, а від дивної панни з дитятком на руках, яка з'явилася їм в лісній долині. Сяйво проникало глибоко в душу і дарувало небесний мир і радість. Не було сумніву, що це сама Матір Божа так ласкаво до них зверталася. В цей час селяни щиро молились як ніколи. Потім очевидці чуда поспішили в село. Видіння справило на них таке велике враження, що свідки, за порадою священика, в деталях розповіли все одному здібному маляреві, і той зобразив Божу Матір з дитям - Ісусом на іконі. Історія не зберегла його імені, а ось ікона прославилася численними чудами. Її помістили на чільне місце у церкві, і до неї сходилися прочани звідусіль просити у Небесної Цариці заступництва і допомоги.

Швидко рознеслась чутка про Воледовголуцьку чудотворну ікону і в село сходилися прочани щороку 21 вересня на Різдво Пресвятої Богородиці (Історично-мемуарний збірник « Стрийщина», т. 2 с. 538, Нью-Йорк, 1990).

Дата побудови першої церкви у селі Воля Довголуцька невідома, але знаємо, що вона мала назву Благовіщення Пречистої Діви Марії. З невідомих причин назву змінили, і храмовий празник стали святкувати в день святого Миколая. Одного разу після служби у храмі забули загасити свічки і церква запалала у вогні. Ікони, що висіли низько, віруючі встигли винести, а чудотворний образ залишився за престолом. Пожежа знищила святиню, а ікона постала перед усіма на згарищі дивовижним чином неушкоджена, обгоріла лише рамка. Невдовзі побудували нову церкву і назвали її в честь Різдва Пресвятої Богородиці. Ікону урочисто занесли до храму. 

Декілька разів ікону переносили в сусіднє село Довголука, де проживав священик. Але ці спроби були невдалими, там ікона починала темніти, а мати Божа плакала, поки її не було повернуто на старе місце. Одного разу хотіли перевезти чудотворну ікону волами. Та воли не хотіли рушити з місця. Коли ж зняли ікону – воли рушили.

У 1902 р. на храмове свято у Волю Довголуцьку прибув Митрополит Андрей Шептицький. На цей час це було широко відоме відпустове місце.

Напередодні візиту святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну ікону було відреставровано у Львові (реставратор Мирослав Откович), а майстер-ювелір Станіслав Вольський виготовив для зображених на іконі Ісуса Христа і Богородиці корони.

Перебуваючи у Львові 27 червня 2001 р., Папа Іван Павло II поблагословив ці корони для чудотворної ікони під час Літургії у візантійському обряді. Їх встановив Блаженніший Патріарх Любомир Кардинал Гузар під час відпусту 23 вересня 2001 р. Поряд з традиційними пішими прощами щороку відбуваються молодіжні велопрощі.

Український народ дуже любить Пречисту Діву Марію. Мешканці села Воля Довголуцька з особливою пошаною ставляться до чудотворної ікони і за заступництвом Матері Божої одержують.

 

О. Ярослав Огоновський

Адміністратор храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Воля Довголуцька

Вхід/Вихід