«Не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався» (Нав. 1,9b)

Вокзал.  Контролери провіряють білет. Ввічливо  і акуратно повертають назад. Перон повний людей. П’ятниця студенти з гуртожитків повертаються до домівок. Тепло гріє весняне сонце. Настрій також по весняному веселий і в очікуванні приємних вражень,  свіжого повітря і Божих ласк , адже вирушаю не у туристичний похід а в ЕКО-Патріотичну прощу!

Проїхавши  електричкою до станції нашої висадки виходжу. Збираємось  у наш “загін” паломників на чолі з нашим “сотником”  братом  семінаристом Львівської Духовної Семінарії  і ідемо до храму де молимось за успішне проходження нашої еко-патріотичної прощі разом з парохіянами села у яких саме мала ропочатись Хресна Дорога. Опісля  до храму підїхало два автобуси і ми вирушили у нашу подорож.

Другим пунктом нашої прощі був патріотичний аспект відвідини приватного історико-меморіяльного музею Героїв Маківки (с. Тухля);

 Це виявилась невелика деревяна хатина з трьома кімнатами гарно побіленими в середині . Нас радо зустрічає директор музею п. Андрій Ткачик.

В усіх приємний  патріотичний настрій, п. Андрій розповідає коротко історію УСС і події які відбулись у цих краях. Про бої на горі Маківці і про молодих хлопців які загинули захищаючи свою країну від москалів. Про Історію рідного краю про Австро-Угорську та Російську імперії. П Андрій показує нам експонати музею які він особисто знаходить у навколишніх лісах та горах  де відбувались ці історичні події. Експонати вражають тут є і кулемети і карабіни і штик ножі і кулі , та різне причандалля військових. Є також і форма військових як Українських Січових стрільців так і Російських солдатів . Але що найбіль приємно що все дозволяють  брати в руки! Перезаряжати карабіни та спускати курки ітд… Деякі експонати лежать просто на підлозі , то бувало що дехто з прочан ногою зачіпав якийсь з експонатів, але ніхто на це не звертав уваги тай несварив. Дівчата відразу влаштували собі фотосесію у формі військових ( в основному Січових Стрільців) та з карабінами ( кулемети трішки важкуваті)…

Варто зауважити що п. Андрій Ткачик, окрім посади директора музею та аорхеологічних розкопок  ще й займається  перепохованням  загинувших солдат цих подій, які небули похвані  належним чином.

Вийшовиши з музею ми відправляємось у пункт нашої ночівлі у с. Плав’є. Добираємось двома  автобусами(в один непомістились ). Ним виявилась невеличка сільська школа. Нас радо зустрічає директор школи. Тай усі приємно вітають та радо допомагають в різних організаційних питаннях. Влаштовуємось на ночліг у нашому розпорядженні  декілька класів школи та кухня.  На дворі на території школи  розпалюємо багаття варимо вечерю. По воду не довелось далеко ходити (в шкільній котельні набрали воду з крану, яка тече прямо з гірського джерела). Приготуванням «повстанської» рибної юшки займаються брати семінаристи. Варимо на двох казанах. Дівчата співають під акомпонемент гітари побожних, народних та патріотичних пісень, хлопці  допомагають  не відразу (не всі слова знають) . Вечеря (при ватрі)! Перед трапезою – читання Святого Письма. По теплій вечері  усі ласують солодким з добрим та корисним узваром. Далі були Молодіжні «чування»: знайомство, приємне спілкування (Коротенькі (5-10 хв.) доповіді прочан про Героїв, пам'ять яких вшановуємо та уродини яких відзначаємо..), декламація творів Т.Шевченка... Закінчивши знайомства поспівавши пісень допивати узвар ідемо в школу, де брати семінаристи приготували ще один чудовий сюрприз – перегляд  гарного духовно-патріотичного фільму.  І нарешті відбій усі ідуть по класах спати .

Підйом виявився неважким хоча у 6:00 уже всі були на ногах бо зранку мала бути Свята Літургія у місцевій церкві яка що приєно зазанчити виявилась у 10 хв. ходьби від школи.  Церква св.арх.Михаїла  куди ми прибули  вивився чудовим і величним деревяним храмом  (1888р.)з позолоченими куполами  на мальовничій горі . У Святій Літургії прийняли участь усі прочани та місцеві жителі також долучились до священодійства. О. парох сповідав усіх потребуючих, прийняв намірення у молитві у нас воно  було цілою програмкою : (під час усіх богослужінь та спільних молитов в часі прощі)

1) за досконалу побожність, почитання та наслідування Пресвятої Діви Марії в нашому особистому житті, родинах, народі;

2) за збереження і відновлення навколишнього природного середовища в Україні та світі;

3) за єдність українського народу та його щасливе майбутнє;

4) за мир, добро, спокій, злагоду і любов в українських родинах (сім´ях), християнських й инших обєднаннях, монаших та семінарійних спільнотах, народі і світі у цілому;

5) за загиблих Героїв – воїнів «Небесної Сотні» українських січових стрільців, вояків УГА, УНС, ОУН-УПА, учасників бою під Крутами та инших славних Синів і Дочок (борців за волю й незалежність..) України, а також за усіх учасників військових конфліктів…;

6) за  дар і ласку ВІРИ, ЛЮБОВИ та взаємного прощення…;

7) за добре виховання українських діточок і молоді (в дусі християнської віри, моралі, екологічної культури та патріотизму, а також формування та утвердження ОСОБИСТОЇ й  НАЦІОНАЛЬНОЇ Г-І-Д-Н-О-С-Т-И !!!);

8) за відновлення, збереження і плекання української мови та культури (зокрема – християнських звичаїв і традицій);

9) за ревні покликання до богопосвяченого та священичого станів в українському народі;

10) за мудрих і чесних провідників та пастирів в нашому народі;

11) за духовне і фізичне здоров’я української нації та людства у цілому;

12)…………..   (особисте)

 Помолившись  також  панахиду на цвинтарі , який знаходиться на території церкви, за загиблими вояками, які також  виявились похованими на цьому кладовищі з освяченим настроєм вирушили у  кінцевий пункт нашої прощі на гору Маківку.

По дорозі до гори зробили декілька фото. Під час підходу до гори який ми прошли  а це десь з 10 км. , перед самим підйомом  був невеличкий пункт - будинок, де ми могли залишити свої  речі які не були необхідні на самій горі.

І ось почався сам підйом - це було щось надзвичайне! Спершу  у ритмі загально ходу  тай пройденого шляху йшлось нелегко  і навіть в’яло. Пройшовши деяку дистанцію з підйомом у 60 градусів починаєш задумуватись  навіщо вдягнув  джинси і невзяв шорти про що попереджали організатори. Але також варто зазанчити що де що всеж таки взялось до уваги при приготуванні до прощі з інформування братів семінаристів. Ним виявилась пласмасова пляшка та Вервичка.  Як я уже писав  перед підйомом на гору був пункт- будинок де ми могли залишити наші неконче необхідні нам речі на самій горі.  Так от на цьому пункті було також невеличке джерело чудової чистої карпатської води з краном . З якого я ії і набрав, яка і стала у пригоді у часі підйому коли джинси уже прилипали до колін. Пройшовши четверть шляху до середини гори вийшли на невеличку полянку де  був стіл і ми змогли попити води. Відкрились додаткові сили рушили далі. Підйом був все різкіший і важчий пити уже нехотілось, хоч я все ще по інерності  прилягав  до пляшки ніби шкаючи сил, але це вже недіяло. І тут я згадав про розарій. Я швиденько витягнув вервицю  розпочав молитву  і скажу чесно таке враження ніби у мене виросли крила- я вилетів на цю гору ніби за декілька секунд! Вдихнув на повні груди чистого карптсько - україського повітря! Це був кінцевий пункт нашого прибуття сама гора Маківка! Де на великій поляні  посередині стоїть великий хрест  з мозаїкою ікони Богородиці – оранти та багатьма хрестами з могилами загинуших тут Українських Січових Стрільців.

Територія кладовища була заповнена  батьма прочанами, організаціями,пластунами. Припіднявшись ще трішки у гору  ми в стороні та тиші знайшли тут чудове місце з колибою яка захищала нас від сонця(бо за весь час прощі дощ непадав!) і столом та лавками. Ми розклали багаття і розпочали варити наш обід. Дівчата робили канапки, хлопці відпочивали після того як назбирали хмизу та дров, що було тут зробити зовсім не складно. Приготуваши «повстанську» кашу мали приступити до читання Святого Письма. Але виявилось що Книгу забули у пункті-хатині. Але брати семінаристи які ідуть в ногу з часом скористались своїми мобільними телефонами де у них було Святе Письмо у електронному варіанті.

Пообідавши та попивши джерельної води ми повернулись  до монументу  загиблим нашим героям УСС, де уже порозходились усі інші прочани туристи та пластуни. Ми вистроїлись у  шеренгу позапалювали лампадки і розпочали нашу молитву. Помолившись усі разом вервицю до Богородиці в усіх наших наміреннях про  які написано вище. Виконали молитву-подяку української душі, також гімни «Ще не вмерла Україна» та «Боже Великий Єдиний»...  Потім пофотографувались тай відпочивали. Але на цьому наша проща незакінчилась  бо ми ще мали третій пункт нашої прощі це окологічний -  прибирання території кладовища (й обабіч нього) та шляху (під час повернення з г.Маківки) від сміття;

 Ми поприбирали територію поляни на горі Маківка від сміття . По дорозі також у мішки збирали сміття ( в основному пластамасові пляшки). Спуск виявився набагато легшим ніж підйом …).

 

 

 Богу хай буде подяка!

Михайло 


Більше про еко-патріотичні прощі див.на оф.сайті  "Екологічно-патріотичні прощі".

Вхід/Вихід