Ведуть у Почаїв стежки і дороги... (нотатки паломника)

Свято-Успенська Почаївська Лавра – один із найвідоміших та найкрасивіших монастирів нашої землі. В історії цього святого місця є дуже багато цікавого. Заснована вона десь у ХІІ столітті монахами Києво-Печерської Лаври, які у 1240 році втекли із розореного монгольським ханом Батиєм Києва, на тому місці, де у вогненному стовпі явилася Пресвята Богородиця. На місці явління Владичиця залишила відбиток Своєї стопи, з якої почало бити чудотворне джерело. Монастир славиться чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, яку в ХVІ столітті болгарський митрополит Ніфонт подарував шляхтянці Анні Гойській, в якої він зупинявся під час своєї подорожі. Ікона через деякий час почала творити чуда, тому її було передано до Почаївського монастиря. Великого розвитку зазнала обитель в тому часі, коли ігуменом був преподобний Іов, який прославився своїм святим життям і багатьма чудесами. Його нетлінні мощі досі спочивають у підземній церкві, неподалік від печери, в якій він подвизався за свого життя. Також відомою є розповідь про чудесний порятунок обителі від турецько-татарської орди, яка облягла Лавру: коли монахи молилися до Богородиці, тоді Цариця Небесна разом із преподобним Іовом явилася над хрестом монастирського храму і повертала назад стріли і кулі, спрямовані ордою на обитель. За часу перебування в Почаївському монастирі монахів Чину святого Василія Великого було розбудовано обитель та споруджено окрасу обителі – величний Успенський собор. Вже у ХХ столітті Лавра прославилася ще одним Божим угодником – преподобним Амфілохієм, який ще за життя творив багато чудес. Мощі його спочивають у підземній церкві поряд із мощами преподобного Іова.

 Мені вже кілька разів доводилося бувати у цьому благословенному Богом місці, і кожного разу Почаїв відкривався мені по-новому іВедуть у Почаїв стежки і дороги... (нотатки паломника) дарував багато нових вражень. Востаннє я відвідав Лавру цьогоріч, 4 серпня, напередодні святкування Почаївської ікони Божої Матері. Було дуже багато прочан, оскільки це свято є надзвичайно шанованим серед православного населення Волині. Також у цей час Лавру відвідав московський Патріарх Кирило. У самий день свята відбулась урочиста патріарша Літургія, однак мені з деяких причин не випадало помолитись під час неї.

Дорогою до Почаєва мені вже кілька разів доводилося бувати у Скиті святої праведної Анни. Це є невеличкий жіночий монастир за Кременцем. Скит є дуже мальовничим; сестри-монахині доглядають за квітниками та тримають зразковий порядок у монастирі. Одразу біля монастирського храму розташована купальня святої Анни, води якої не замерзають зимою, бо земля в цих місцях багата на кремній. Купальня є просторою і відкритою, є окремі приміщення для духовенства і для жінок. Мені було дуже приємно цьогоріч освіжитися у прохолодній воді, оскільки день видався погожий і по-літньому спекотний.

Кажучи про Лавру, слід зауважити, що вона управляє також кількома дочірніми монастирями. Мені випала нагода побувати в одному із них, який розташований недалеко від Почаєва. Йдеться про Свято-Духівський Скит. Тут брати-насельники займаються опікою душевнохворих. Посеред монастирського подвір’я стоїть двохярусний храм (точно не пам’ятаю, яким святим присвячені вівтарі святині; нижній храм, здається, преподобного Серафима Саровського). І верхній, і нижній храми дуже гарні; в них розміщені частини мощей різних святих, місцевошановані ікони та інші святині. Дорога до Скиту пролягає через просторі поля. В той день, коли я йшов до нього, у повітрі аж дзвеніла спека, розносився насичений аромат польового зілля, вдалині велично виблискували куполи Лаври. Пейзаж – не передати словами. Справді, в такі моменти дивуєшся красі Божого творіння і з душі лине пісня прослави Творцю.

Також у Почаєві є місце, куди намагаються потрапити багато прочан. Це є монаший лаврський цвинтар. Дуже приємне і доглянуте місце. Зразу видно, що тут бережуть і шанують пам’ять про отців і братів, які відійшли до Господа. Особливо паломники спішать до могили преподобного Амфілохія, прославленого в лику святих у ХХ ст. Його мощі зараз лежать у підземному храмі Лаври.

Ведуть у Почаїв стежки і дороги... (нотатки паломника)Комплекс Свято-Успенської Почаївської Лаври включає в себе центральний Успенський собор, побудований у тому часі, коли монастир населяли греко-католицькі монахи Чину Святого Василія Великого; Свято-Троїцький собор, який (наскільки мені відомо) наслідує однойменний храм у Троїце-Сергієвій Лаврі (Росія); печери та підземний храм преподобного Іова; височенну і дуже гарну дзвіницю, побудовану в тому ж часі та стилі, що й Успенський собор; кілька капличок (одна із них – для служіння Літургії на відкритому повітрі під час великих торжеств); архиєрейський дім; готель для прочан; монастирські приміщення (келії, трапезна, пекарня тощо); кілька церковних крамниць. Входів до Лаври є декілька. Центральні ворота увінчані куполами та прикрашені іконописом. Одразу біля монастиря розташована Почаївська Духовна Семінарія, яка готує нову генерацію духовенства для Української Православної Церкви (Московського Патріархату).

Успенський собор вражає як ззовні – своїми розмірами і оздобами, так і зсередини – своїми розписами і убранством. Склепіння барокового храму покрило місце на Почаївській горі, де чудесно з’явилась Пресвята Богородиця і залишила відбиток Своєї стопи. Воно розташоване у центральному нефі, праворуч від входу. Тут можна побачити, як витікає чудотворне джерело. Біля нього стоїть священик і кожному, що підходить до цілування стопи Пречистої Діви, дає напитися святої води. Над царськими вратами іконостасу в зоревидному обрамлені приміщено чудотворну ікону Богородиці. Її спускають до почитання щосуботи після Літургії та молебня, а також у свята та в торжества. У правому нефі храму перед великим списком (копією) чудотворної ікони стоять милиці, костурі та інше. Це свідчення чудесних зцілень, які Господь, за молитвами Своєї Пречистої Матері та преподобних Почаївських отців, вчинив на цьому святому місці.

Свято-Троїцький собор є класичним прикладом середньовічної російської церковної архітектури. Розпис та убранство храму є традиційними північно-слов’янськими. Із центрального купола святині звисає величний хорос (панікадило із 33-ма світильниками – на честь 33-х років земного життя Ісуса Христа), який кріпиться не до склепіння, але до стін барабану купола 12-ма розтяжками (на честь 12-ти апостолів). В тябловому іконостасі незвичним є розташування намісних ікон: на місці ікони Спасителя розміщена ікона Пресвятої Тройці, а Христову ікону переміщено правіше. Мені здається, що це пов’язано з тим, що таким є іконостас у храмі Троїце-Сергієвої Лаври (де Троїчну ікону, між іншим, написав преподобний Андрій Рубльов). Перед іконами горять величезні лампади (таких великих я ще не бачив). У храмі, згідно з візантійською традицією, панує напівтемрява, яка спонукає до зосередженості під час молитви та глибокої призадуми над собою. До речі, Свято-Троїцькому соборі звершується вичитка, тобто молебне послідування на вигнання нечистих духів (по-простому – екзорцизм). Мені особисто ніколи не доводилося бути присутнім при цьому, але не раджу йти на нього просто з цікавості. Можна піти в тому випадку, коли справді хочеться підтримати своєю молитвою моління церковної громади над людьми, які страждають від диявольського насилля. Також не раджу йти на екзорцизм у гріхах, адже тоді можна самим постраждати від демонів.Ведуть у Почаїв стежки і дороги... (нотатки паломника)

Вхід у підземний храм преподобного Іова є в комплексі будівель, розташованих ліворуч від центрального входу до Успенського собору. На стінах уздовж сходів та галерей намальовано багато українських та російських святих. До невеликої підземної церкви проникає денне світло, оскільки храм має вікна, пробиті в горі, на якій стоїть Лавра. Ліворуч у храмі розміщена печера преподобного Іова, де у срібній раці лежать його мощі. Біля мощей стоїть ієромонах, який помазує святим єлеєм вірних, які приступають до почитання, і покладає на їхні голови шапку преподобного (для зцілення недуг). Неподалік від преподобного Іова лежать мощі преподобного Амфілохія. Святі мощі обох преподобних покривають мармурові балдахіни. Із печери також можна пройти (вірніше – пролізти вузьким ходом) до невеличкого ґроту, де подвизався преподобний Іов.

Почаївська Лавра також славиться просфорами (хлібцями для Літургії) із зображенням стопи Божої Матері. Просфори монахи печуть із квашеного пшеничного тіста, згідно традиції Східної Церкви, яка звершує Таїнство Євхаристії на квашеному хлібі. Придбати просфори можна у кіоску за Успенським собором. До слова, вони є досить смачними і поживними, тож ними можна перекусити з дороги.

Святу воду можна набрати в Успенському соборі (зліва від входу є кран) чи у криниці, яка стоїть за лаврською дзвіницею; також у крамницях, якщо із собою немає посудини чи неможливо дістатися до води, можна придбати ту саму воду, розлиту в літрові пляшки.

Запис на Літургії чи молебні здійснюється біля Успенського собору. Слід, однак, зауважити, що братія, яка записує імена, відмовляється брати на поминання від вірних інших Церков.Ведуть у Почаїв стежки і дороги... (нотатки паломника)

Для прочан у Лаврі є готель, де можна переночувати, та трапезна, де можна пообідати. Мені особисто не доводилося бувати в цих місцях, тому зі свого досвіду не можу щось про них сказати.

У лаврській крамниці (розташована на території монастиря зліва від центральних воріт) можна придбати різноманітну релігійну літературу (в тому числі й видання лаврської друкарні), богослужбове начиння, ризи, ікони тощо. Також біля Успенського собору є кілька кіосків із книгами. Основна маса літератури – російською мовою (і це – в умовах незалежної України). На жаль, дуже часто можна побачити книги чи брошури, у яких викладена думка певних (при)церковних кіл чи осіб, але не офіційна думка Російської чи Української Православної Церкви, виражена на засіданнях Священних Синодів (наприклад, щодо ідентифікаційних кодів, екуменічних стосунків із іншими Церквами і т. д.).

Фотографувати чи знімати на території Лаври не заборонено, однак у храмах для цього потрібно придбати спеціальний дозвіл від настоятеля (не знаю точно де; можливо у крамниці). До речі, у храмах і крамницях заборонено користуватися мобільними телефонами, тому раджу їх заздалегідь вимкнути, або перевести на режим без звуку.

Наостанок хочу сказати, що Свято-Успенська Почаївська Лавра особисто для мене справді є місцем Божого благовоління і уділом, який вибрала Собі Пресвята Богородиця. Якщо випаде нагода, раджу обов’язково відвідати цю святиню, помолитися в монастирських храмах, прикластися до чудотворної ікони та стопи Пречистої Діви, до мощей преподобних Почаївських отців Іова та Амфілохія, випити води із чудотворного джерела. А головне – все це виконати з глибокою, щирою, синівською вірою. Тоді можемо очікувати на те, що Господь наш Ісус Христос не відніме від нас Своєї багатої милості, але повсякчасно буде перебувати з нами і допомагати нам у нашому житті.

Ведуть у Почаїв стежки і дороги... (нотатки паломника) 

Ведуть у Почаїв стежки і дороги... (нотатки паломника) 

 

 

  

Вхід/Вихід

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ