1 вересня 2018
Дорогі браття і сестри,
у цей День молитви я в першу чергу хочу подякувати Господу за дар нашого Спільного Дому та згадати всіх тих людей доброї волі, які спричинились до піклування про нього. Я також вдячний за численні проекти, спрямовані на вивчення й охорону екосистем, за спроби розвинути стале сільське господарство та відповідальний підхід до забезпечення продуктами харчування, за різноманітні освітні, духовні та церковні ініціативи, які заохочують християн усього світу піклуватися про створіння.
Ми повинні визнати, що не вміємо відповідально ставитися до створіння. Стан довкілля – як на глобальному рівні, так і в багатьох окремих місцях – не можна вважати задовільним. Саме тому виникла потреба у відновленні здорових стосунків між людиною та створінням, а також у переконаності в тому, що лише автентичне та цілісне бачення людської природи дасть нам змогу краще заопікуватися нашою планетою на користь теперішніх і майбутніх поколінь. Бо «не існує екології без відповідної антропології» (Laudato si, 118).
У цей День молитви за збереження створіння, який Католицька Церква протягом декількох років відзначає разом з нашими православними братами і сестрами та з представниками інших Церков та християнських спільнот, я б хотів звернути увагу на питання води. Вона є дуже простим та цінним елементом, до якого, на жаль, багато людей мають обмежений доступ чи не мають його взагалі. При цьому «доступ до безпечної питної води є екзистенційним, основоположним та універсальним правом, оскільки воно є визначальним для виживання людини і, відповідно, умовою для здійснення інших прав. Наш світ має серйозний соціальний борг щодо бідних, які не мають доступу до питної води, оскільки їх позбавляють права на життя, яке закорінене в їхній невід'ємній гідності» (там же, 30).
Вода змушує задуматись над нашим походженням. Вода складає більшу частину тіла людини, багато цивілізацій минулого виникли біля великих річок, що і визначило їх ідентичність. Вражаючим є вжитий на початку Книги Буття образ: «Дух Божий ширяв над водами» (Бут 1, 2).
Роздумуючи над фундаментальною роллю води для створіння і людського розвитку, відчуваю необхідність подякувати Господу за «сестрицю воду», настільки просту й необхідну для життя, як ніщо інше на нашій планеті. Саме тому піклування про водойми та водосховища стало таким актуальним. Сьогодні, як ніколи, нам слід вийти за рамки невідкладних проблем (пор. Laudato si, 36) та за рамки утилітарного погляду на реальність, «у якому ефективність і продуктивність вимірюються отриманням особистої вигоди» (там же, 159). Нам дуже потрібні спільні проекти та конкретні дії, оскільки не можна погодитися на будь-яку приватизацію природного блага води, що порушує право людини на доступ до неї.
Для нас, християн, вода є важливим елементом очищення і нашого життя. Відразу спадає на думку Хрещення як Свята Тайна відродження. Вода, освячена Духом, є матерією, за допомогою якої Бог нас оживив і відновив, благословенним джерелом того невмирущого життя. Хрещення для християн різних конфесій є справжньою і незамінною відправною точкою, щоб пережити більш автентичне, братнє ставлення на шляху до повної єдності. Ісус під час своєї місії обіцяв воду, яка назавжди втамує спрагу людини (пор. Ів. 4, 14). Він пророкував: "Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є" (Ів. 7, 37). Пити від Ісуса означає особисто зустрітися з Ним як Господом, пізнаючи з Його слів сенс життя. Хай слова, які він сказав на хресті: «Я спраглий!» (Ів. 19, 28) – відлунюють у наших серцях. Господь постійно просить втамувати Його спрагу, Він прагне любові. Він просить нас дати Йому пити через сьогоднішніх спраглих, щоб мати змогу сказати нам: "Відчував спрагу, і ви мене напоїли" (Мт. 25, 35). Дати пити в глобальному сенсі означає не лише особисті прояви милосердя, але й конкретні рішення та постійне прагнення забезпечити кожного основним благом – водою.
Я також хотів би порушити питання про моря й океани. Ми повинні дякувати Творцеві за цей вражаючий та неймовірний дар великих вод та всього, що вони в собі містять (пор. Бут 1, 20-21; Пс 146, 6), і славити Його за те, що вкрив Землю океанами (пор. Пс 104, 6). Спрямовуючи погляди на великі морські простори та їх безперервний рух, маємо можливість звернути наші думки до Бога, який завжди супроводжує Своє створіння, скеровуючи його шлях та підтримуючи його існування (пор. св. Іван Павло II, Катехиза, 7 травня 1986).
Сьогодні невід’ємним обов’язком кожного християнина є постійна турбота про цей безцінний скарб. Потрібна ефективна співпраця між людьми доброї волі для участі в здійсненні плану Творця. На жаль, багато зусиль було змарновано через відсутність ефективного регулювання та контролю, зокрема в питанні захисту морських районів за межами національних кордонів (пор. Laudato Si,174). Ми не можемо допустити, щоб наші моря й океани були засипані безкраїми масами плаваючого пластику. У цій критичній ситуації нам слід активно діяти. Ми повинні молитися, так наче все залежить від Божого Провидіння і працювати, наче все залежить від нас.
Помолімося, щоб вода була не знаком поділу між народами, а символом зустрічі людей. Помолімось за порятунок тих, хто ризикує власним життям у морі в пошуках кращого майбутнього. Просімо Господа і високопосадовців, щоб найбільш важливі питання сьогодення, пов’язані з міграцією, зміною клімату, правом кожного користуватися первинними благами, розглядалися зважено й відповідально, у дусі співпраці, особливо в країнах, які здатні допомогти.
Молімося за тих, хто присвятив себе морському апостоляту, за тих, хто допомагає зрозуміти проблеми морських екосистем, за тих, хто робить внесок у розвиток і використання міжнародних стандартів на морі, щоб захистити людей, країни, природні ресурси. Я думаю, до прикладу, про морську флору і фауну та коралові рифи (пор. там же, 41) чи морське дно – і про забезпечення всебічного розвитку задля спільного блага всього людства, а не про чиїсь окремі інтереси. Пам'ятаймо також тих, хто захищає морські зони, оберігаючи океани та їх біорізноманіття, молімося, щоб вони виконували свою місію чесно і відповідально.
Насамкінець, подумаймо про молоде покоління та помолімося за те, щоб зростали їх знання і пошана до Спільного Дому, а також бажання піклуватися про важливий дар води на благо всіх. Я щиро сподіваюсь, що християнські спільноти конкретними справами спричиняться до того, щоби всі могли скористати з цього необхідного ресурсу, шанобливо піклувалися про дари, отримані від Творця, особливо про ріки, моря й океани.
Ватикан, 1 вересня 2018
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Інформаційну службу Бюро УГКЦ з питань екології.