Пригадую, як чув від старших людей думку про те, що з поваги до землі колись люди не мали звички плювати на землю. Дехто з моїх знайомих дотримується цього і сьогодні. Цей незначний факт каже про те, наскільки шанобливо людина відносилася до землі-годувальниці, наскільки бережливо господар дбав про святість довкілля.
Один мій знайомий священик згадував про те, як летів восени літаком з Америки через країни Європи вночі. Його вразило те, що він пізнав територію України по численних вогняних клаптиках землі. Це разюче відрізняло нашу з вами Батьківщину від країн Європи - не на нашу з вами користь. Колись ми славилися чорноземами. А тепер про нас знають через чорну землю, чорну від рук людини. Зрештою, назвати людиною того, хто вирішує кинути сірника з одного боку поля чи дороги і ніколи не задумується над тим, що з цього вийде, є невиправданою розкішшю.
Назвати християнином того, хто через власне лінивство і глупоту спалює все живе є блюзнірством. Назвати господарем того, хто знищує те, від чого хоче мати прибуток, є просто неправдою. Мільйони гривень збитків від пожеж, тонни пального пожежників, тисячі кубометрів спаленого лісу і ще багато іншого. Ми не можемо собі дозволити витрачати зайві ресурси в часі ведення війни із своїм супротивником. Але поруч з нами живуть ті, кому легше воювати з природою, ніж Путіном. Так було завжди. Можна все списати на незнання. Навіть можна казати про турбування про чистоту. Дехто каже, що інакше не можна. Але я питаю всіх паліїв: чому в цивілізованому світі нема цього ганебного явища? Чому ми, що любимо, коли нас називають господарями, дозволяємо землі ростити терня? Чому ті, хто не палять сухотрав’я, повинен дихати не повітрям, а димом? Чому українці через деяких недоумків повинні очолювати рейтинги смертності в світі через онкологію? Чому всі сповідаються, що нікого не вбили, якщо, спаливши листя на своєму подвір’ї чи підпаливши суху траву, несуть смерть своїм ближнім? Що завинили птахи, тварини чи, зрештою, сама земля, що їх палять? Чи Господь дав нам наказ підпорядковувати чи палити землю, коли творив світ? Стає страшно, як їду дорогою своїм авто. Страшно від того, що є люди, які щиро вірять в благо, яке приносить випалювання трави. Ніякі штрафні санкції не дадуть результату, коли кожен з нас не зрозуміє, що за все в житті чи після життя прийдеться платити, що ми зробили не лише Богові та ближньому, але і природі. Треба справді бути глухим, щоб вперто робити страшну шкоду, незважаючи на численні звернення, заклики природоохоронних органів, пожежників, громадських організацій і, навіть, Церкви.
За те, щоб ми були спасенні, пролив Свою кров Христос! Якщо нам дороге ім’я «християнин», живімо по-християнськи, будьмо відповідальні за Богом створений світ. І, нарешті, щоб зватися і дійсно бути вільними й цивілізованими європейцями, пролили свою кров мученики Майдану й нині в запеклих боях кладуть свої життя воїни-патріоти на Сході України. Якщо нам дорога пам’ять про них, почнімо думати, як справжні європейці. Думати про те, що буде завтра, думати про те, що залишимо після себе: квітучу землю чи просто територію, вкриту бур’янами і термітниками. І напевно доречними на завершення будуть тут такі слова Кобзаря: «Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде».
Християнський портал КІРІОС, за матеріалами Інформаційної служби Бюро УГКЦ з питань екології.