Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.


В лабіринтах світів, у ярмі протиріч,

На межі протидій, в мерехтінні облич,

Манівцями облуд, у тенетах оман,

Розтинаючи млу, йдем наосліп крізь лан,

Що колись приведе нас на Пристань Душі -

В лоно янгольських плес, де йдуть Правди дощі,

Що змивають з душі біль образ і журби,

Де не ходять чужі, ні кати, ні раби,

Де нескорений дух не зламати нічим,

Де не зраджує друг, перед віч стоячи,

Де облудні людці всіх позбулися прав,

Бо Людина - не ціль для забав і розправ,

Де лукавства ножі вже не крають довір,

Де немає межі, лиш безмежжя безмір,

Де ненависть юрби не розчавить бажань,

Де немає "якби", ні страхів, ні вагань,

Де у сотнях згорань воскресає могуть,

Де незримі є грані між Там і між Тут,

Де в боях за життя не стікатиме кров,

Де любов, каяття лиш помножить добро,

Де фальшиві слова не лунають ніде,

Де душа - без оправ, власну суть віднайде

У ясному промінні найвищих прозрінь,

І у вир небо-сині кидаючи тінь,

Прожене усю скверну і морок світів,

Засіваючи зерна у землі святі...

Там не судять за те, чого ти не робив,

Там не зрадять святе - бо Час Істин пробив,

Там не буде розп'ять і роз'ятрених стигм,

Там усе нам простять, якщо скажем - "Прости!"...