Один чоловік пережив інсульт. Час - добрий лікар, тому скоро почав поправлятися: спочатку потроху ходив по хаті, потім по вулиці, а ще пізніше виходив в село. Якось помер сусід. Пішов на похорон: негарно бо, все ж таки сусід! «Та й що люди скажуть!» – подумав. Пішов. Через деякий час повернувся додому.

- Та вже був на цвинтарі, відбув таку велику відправу, то міг і до церкви піти! – зауважила жінка.

- Ай, та міг! – погодився чоловік - Але вже так собі подумав, як раз піду, то вже мушу постійно ходити, бо все думатимуть, що вже зміцнів.

Бог – наш батько. Церква – його дім. То хіба так важко зайти в гості до близької нам людини?

Аудіо слухайте тут: притча "Відвідини Тата"

Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин "Притчі"