Притча Чоловік і жінка, поправляючи бабусин гріб, сперечалися між собою. Над сусіднім гробом молився чоловік, якого пара бачила кожен день. Вони так

звикли до його присутності, що й не звертали уваги на нього.

– Чому я тебе послухав? Та ти дурна, як світ, і поради твої дурні! – казав чоловік жінці.

Далі суперечка з шепоту перейшла на сварливі ноти.

– Якби ти не відрадила, я б уже давно зробив по - іншому.

– А якби не ти, якби не ти… – не доказала, розплакавшись, і пішла додому.

– Така в мене жінка, що сваримось через дрібницю, – не витримавши, поскаржився незнайомцеві.

Незнайомець, показуючи на гріб своєї дружини, сказав:

– Якось я, ревнуючи, обвинуватив її в тому, в чому вона не була винна. Вона в сльозах йшла по дорозі і випадково потрапила під машину. Суд установив вину водія. Але та вина лежить на серці в мене, бо все собі думаю, що в той час вона була б удома, а не на дорозі, – і похиливши голову, він пішов стежкою.

Як часто через дрібниці ми завдаємо один одному важкі удари словами, не замислюючись над тим, що ця розмова може бути останньою чи вирішальною.

Аудіо слухайте тут: Притча "Сварка на кладовищі"

Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин "Притчі"

ТОП статей читають:

жовт. 15, 2019 130

Дерево турбот