Притча Двоє знайомих любили походи в гори. Часто на тривалий період зупинялись жити у лісовій хатинці, яку самі ж і збудували. Літом і восени збирали гриби, ягоди, заготовляли дрова. Якось взимку один з товаришів підстрелив молодого оленя.

-         Навіщо ти це зробив? Ми ж домовилися: зброя тільки для захисту! – злісно закричав інший.

-         Ти що, шкода, щоб таке добро пропало! Дивись, які роги красиві, та й шкіра гарна, а м’яса скільки буде! – сказав горе-мисливець, тягнучи здобич додому. - Шкіру висушимо, м’ясо трохи насолимо, а трохи заморозимо, роги продамо…

-         Слухай, це - перший і останній раз! Ти чув?!

-         Добре, добре, розслабся, більше не буду!

- Треба буде якось примести сніг, бо на ньому видно сліди крові, які ведуть до нашої хижі.

- Ай, нічого не буде, до завтрашнього ранку випаде новий і все приховає, – легковажно відповів той.

Вночі побачили під вікном зграю голодних вовків, які бродили навколо хати. Намагалися вибратися, та було вже пізно. В результаті: ні зброя, ні міцні двері не допомогли…


Гріхи – це наші брудні сліди, залишені на білому снігу. За кожну НЕРОЗКАЯНУ провину доведеться рано чи пізно розплачуватися.


Аудіо слухайте тут: Притча "Сліди крові"

Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин "Притчі"

Малюнок: Юрій Фреїв

ТОП статей читають:

жовт. 15, 2019 130

Дерево турбот