Брати одного давнього монастиря вже здавна мали довіру до старця Аверкія. Вони приходили до нього і виливали свої болі, печалі, ділились радістю та хвилинами короткочасного щастя. У відповідь на це літній чоловік то усміхався, то похитував тривожно головою. Інколи його уста відкривались і він починав молитись у потребі страждаючого духовного сина. Одного разу у двері убогого помешкання безмовника застукав молодий послушник. Його обличчя було перекошене від гніву. Ледь переступивши поріг келії, він відразу взявся осуджувати якогось брата:
– Цей чоловік – негідник! Я сам бачив, як він чинив великі гріхи!
Духовний отець уважно вислухав все це, а тоді взяв бруднющу і смердючу ганчірку та й став перев’язувати нею очі послушникові, кажучи:
– Покараємо обох негідників (себто два ока)! Нехай тепер споглядають і вдихають душу свого господаря!
Брат перепитав:
– Невже моя душа подібна до цієї бридоти?
– Душа того, хто осуджує – набагато гірша, а я просто тебе пожалів! – відповів старець.
З того часу брат ніколи не осуджував ближніх, а стежив лише за собою.
*
Мовчання… Яке дивне явище і водночас таке глибоке! Як можна його окреслити кількома словами?
Світ би сказав: «Той, хто мовчить – нічого не говорить!» Але ж це неправда! Ось, для прикладу, взяти хоча б ікону. Хіба вона нічого не промовляє? Варто лиш підійти ближче і зупинитися на хвильку. Вона не те що розмовлятиме з тобою, ікона співатиме для тебе. У трепетній тиші… У присутности Незримого… Але ми звикли, що розмова супроводжується шумом. Ми приходимо додому, вмикаємо телевізор, знаходимо якесь політичне шоу, де в суєті людських овацій майстерно визріває словесне мистецтво. Однак скільки б вони не шуміли, їхня мова пуста, нічого нам не говорить.
Старець Аверкій добре знав, що потрібно його духовним дітям. Напевно, що не насолоди від ораторських промов. Ні! Достатньо прикласти один пекучий пластир до хворого місця, і все… А що далі? Рухатися вперед, ставати подібним до ікони, відгукуючись усім єством на слова Ісуса Христа: «За всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний» (Мф. 12:36).
Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)