Ухилися від злого і чини добро, шукай спокою і прямуй до нього.»

Пс. 33, 14

Дивлячись на сьогоднішній світ і людей, які у ньому живуть – можна твердити, що життя – це рутина, і життя – це спокій для того, хто живе з Богом. Різниці могло б і не бути якби ми усі тверезо дивилися на власні потреби, вподобання, відпочинок. Усі речі йшли би своєю дорогою, якби ми перш за все працювали би для власного умиротворення і спокою.

Але, нажаль, стається так, що ми зациклені на тому щоби всюди встигнути, все побачити і зробити. Не завершивши якоїсь одної справи – спішимось взятися за іншу для власного успіху чи визнання. Але успіхом це лише здається на перший погляд, насправді ж це просто безлад своїх дій чи мислення. Я вважаю, що людину не можна назвати успішною, якщо вона намагаючись досягнути досконалости у якісь справі, занедбує щось інше, не менш важливе у своєму житті – забувають про свої обов'язки як християнина, не думають про власну родину та її добробут, занедбують власне здоров’я… Гублячись, у цьому згубному бумерангу життя, люди також часто посилаються на те, що вони надто зайняті, щоб молитись. Їм важко зосередити свої думки та серце на Богу, тому що вони завжди перебувають далеко від Нього лише по тій причині, що звикли думати про власні сили, як про невід’ємний об’єкт свого працелюбства та наполегливості. Але, чи справді це так? Невже так мало з нас усвідомлює всю правду свого існування? Ми всі вийшли від Бога, до Нього ж і повернемося. Відтак, все чим володіємо – маємо від Бога, а не лише завдяки власним силам.

Правдивим є те, що Господь нас усіх наділив талантами, і наше завдання їх розвивати і втілювати в життя, тоді ми уникнемо зарозумілости у власних стараннях і віддамо їх Богу. Подібно і спокій знайдемо в Бозі, бо Він – сама доброта і любов, у Ньому немає тривоги та поспіху. Лише один спокій. Господь – це Добро! Якщо будемо з Ним, то не пізнаємо зла і воно ніколи не одурманить нас, як це часто буває саме у поспішній рутині життя. І ухилитися від злого ми повинні добровільно, адже Бог нас ніколи не примушує, Він бажає, щоб самотужки осягнули Його науку та правду, самі прийшли до Нього, припавши до Його ніг з благальною молитвою. «Моліться, щоб не ввійти у спокусу!» Лк. 22, 40. Так говорив Ісус до своїх учнів – апостолів, і сьогодні Він так само, без жодних змін говорить і до нас.

Шукати спокою – також означає шукати Бога і молитву. Хто шукає той завжди знайде! Тим паче, що мова йде про скарб, який не закопаний десь у глибоких надрах землі, за яким потрібно вирушати цілою експедицією. Ні! Це найцінніший скарб людини, який даний кожному з нас і захований дуже близько – у самому серці. Проте цілу експедицію ми можемо з легкістю долучити до пізнання їхнього скарбу у серці, відкриваючи людям правду про Господа і Його діяння усередині нас. Таким чином, багато з нас зачне жити у спокої та добрі, нікуди не поспішаючи. З рутини – життя перетвориться на легкий подих вітру, життя стане подібним до спокійно моря, в якому колись звичайно ж і здійметься легкий шторм, але живучи в Бозі – ми завжди будемо на плаву, співаючи Господеві: Ти пристановище моє в біді, що насіла на мене; радосте моя, визволь мене від тих, що оточили мене! Пс, 31, 9. І хмари розійдуться, а ми щасливі прямуватимемо далі по стежках життя.

І якщо людина справді цінує свій дар життя, вона без сумніву плекатиме його добрими намірами та вчинками, які принесуть їй плоди радости і того успіху, який буде пов'язаний з цілковитим упованням на Господа!

Надійся на Господа, кріпися, нехай кріпиться серце твоє, і покладай надію на Господа! Пс. 56, 16.

Пресвятая Богородице, Наша Покровителько! Вчини своїми молитвами, щоб ми завжди шукали спокою життя!

Анастасія Колосовська