Творячи добро, робимо цей світ кращимМи дуже часто говоримо про те, що потрібно творити добро й милосердя, і тоді світ стане кращим.  Але іноді виходить зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить. Невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Як співається в одній пісні: «Про вдячність забувають люди».  Тоді чому - все одно - потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це – нагальна потреба людини: посміхнутися комусь, простягти руку допомоги і підтримки. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, знайти для хворих потрібні  ліки, або просто сказати добре слово втіхи і розради.

«Коли ти робиш добро, то люди звинувачуватимуть тебе у затаєній особистій користі і самолюбстві – і все ж виявляй доброту!» - казала св. Мати Тереза. Людина покликана творити добро, щоб робити цей світ кращим. Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а, замість цього, дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно і прикро. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…

"Все, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили" (Мт. 25,40). Думаю, що ці слова Христа є дуже актуальними, особливо сьогодні, напередодні свята св. Миколая.  І творити добро - це значно важливіше, аніж може собі уявити кожен з нас. Скільки сьогодні дітей-сиріт потребують милосердя, бодай одна цукерка чи іграшка, а може зробити їх життя щасливішим та кращим. Можливо, важко комусь це збагнути, але хто хоча б раз був в інтернаті і бачив цих дітей, той, напевно, мене зрозуміє.

За статистичними даними, в Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей, близько 200 тис. – не здатні себе обслуговувати, 15 тис. проживає в будинках-інтернатах. Їх об’єднує немічність і самотність. У злиднях живуть сьогодні 1,5 млн. наших земляків. Це - безумовно, сумно, але це - реальність на сьогоднішній день. Світ потребує добра й милосердя та, на жаль, сьогодні дуже нерідко людина - через різні негаразди - стала агресивною та закритою на Бога та Його любов. Тому часто не має настрою, часто пригнічена і розчарована, нарікає на все і, взагалі, навіть втрачає сенс життя. Ці різні негативні помисли приходять до нас через брак віри та надії на Боже милосердя.

Але  Господь дуже виразно говорить нам: «Через те вам кажу: не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє — у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартісніші за них?» (Мт. 6, 25-26). «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петр. 5, 7). Бог знає усі наші негаразди, потреби та немочі і ніколи нас не покине. І людина завжди буде почута Господом: «І оце та відвага, що ми маємо до Нього, — що коли чого просимо, згідно з волею Його, то Він слухає нас» (1 Ів. 5, 14);

Щиро творячи добро й милосердя, людина стає на шлях християнської досконалості, і саме цього прагне Господь. Пам'ятаймо, що хто не йде вперед, той залишається позаду. Маємо кожного дня багато нагод, щоб послужити своєму ближньому, творячи добро і милість. Будьмо людьми добра й допомоги і робімо їх від щирого, чистого серця. "Немає іншої досконалості, ніж любити Бога від щирого серця, а ближнього свого, як себе самого; кожна інша досконалість є неправдивою" (св. Франциск Сальський).

Ці прекрасні слова св. Франциска - нехай вони стануть для нас заохотою до більших діл співчуття й милосердя. Робімо людям добро, як для Самого Бога. А Він, бачачи ці наші прагнення і старання, нагородить нас Своїм - досконалим Божим миром і духовною радістю. Отож, нехай Господь усім нам допоможе бути правдивими християнами, які живуть у любові та творять діла добра й милосердя для своїх ближніх.

 бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ