«Усе чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите – і буде вам так».
(Мр.11,24)
Молитва – це чудотворна сила, яка живить спраглі, осушені серця кожної людини, приносячи з собою світло Правди. Молитись – означає прославляти Господа зі щирою любов’ю, величати Ім’я Його Святе, вихваляти Святі Божі діла і смиренно просити для себе та для всіх людей прощення їхніх гріхів і провин, зцілення та спасення.
Наша молитва повинна бути досконалою та тихою. Її мусить провадити Святий Дух та наповнювати гаряче прагнення та щира постанова. Тут не потрібно багато слів, все лине з глибини нашого серця. Лише тоді, молитва дійде до Серця Господнього. А буває й так, як мовляла Мати Тереза, «достатньо лише одного, сповненого гарячої любові погляду на Христа, що є найпалкішою любов’ю…»
Щира молитва мусить супроводжуватись глибокою вірою та безконечною надією у великій тиші думок та серця і тоді Господь почує її. Вірити у те, що просиш – означає повністю покладатись на Господа, віддатись в Його ніжні - люблячі й благословляючі батьківські руки і уповати на Його милосердя.
Але все це неможливо, якщо людина сама не прагне до молитви, не відчуває в тому потреби, що є дуже сумно. Хтось боїться молитви, а хтось не вміє… І ми повинні самі собі в цьому зарадити, або ж прикликати загубленого до святої розмови з Богом, навертати його на стежину Істини, дати зрозуміти людям те, що молитва в особливий спосіб єднає з Богом.
Молитві не властива пустота, її повинна переповнювати глибока й тверда віра у те, чого прагнеш, просиш у Господа, і так тоді і буде. Не варто молитись «просто, бо так треба», бо в такому разі ти не усвідомлюєш потреби в молитві і її призначення. Спитай себе: що для мене означає ця свята розмова з Господом? Чого ти очікуєш від неї? Чи насправді віруєш у велику силу молитви? Постанови собі дати відповіді на ці питання щиро, з повнотою серця.
Молитву потрібно любити, відчувати її часту потребу протягом дня. Взявши на себе молитовний труд, ми цілком звільняємось від марнот. Якщо хочете молитись краще – моліться більше, моліться палкіше. Ревність у молитві – це чистота у наших помислах та серцях, які ми підносимо до Господа, віра у Його милосердя до нас.
Ось, як Ісус нам заповів «молитись завжди і не падати духом» (Лк. 18,1)! Молитись потрібно віддано, з великою любов’ю, не втрачаючи духа ревності, бо інакше занепаде наша молитва. Трапляються часом моменти, коли наша молитва безрезультатна. І тоді ми, не задумуючись, нарікаємо на Бога, мовляв: «Як так! Я стільки Тебе просив помочі, благав про спасення, а Ти мене не почув…» Бувають і випадки, коли людина думає, що достатньо лишень декількох молитов, аби Святий прийшов тобі на поміч. Молитись потрібно протягом усього життя! Мусимо зрозуміти, що Господня молитва не виміряється, не рахується. Адже, молитва – це Дух життя, вільний подих і немає тут місця зайвим думкам чи намірам.
Молитва безрезультатною є лише в тому разі, коли ми не перейнялись Святим Духом, коли ми не зосередили своїх думок на Христі. Ми молимось і бачимо лише слова на папері, а треба відчувати молитву і в ній уповати на Божу ласку. Нам слід цілком віддатись Божій волі та Його милосердю. Ми повинні абсолютно довіряти Господнім обітницям і лише тоді молитва принесе плоди.
«Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням» (Еф.6,18). Христос закликає до Себе всіх людей, шле нам Свої настанови, показуючи правдиву дорогу спасення, якою є Він Сам. Не відкидаймо цих прохань, і Бог не відкине наші. Не нехтуймо молитвою, посилаючись на "брак часу" тощо, не лінуймося!
Лишень погляньте! Заради нас, нещасних грішків, Ісус зійшов із Небес і був розіп’ятий, даруючи нам життя вічне, просячи Свою Матір - Пресвяту Діву Марію взяти нас під Свій материнський покров та оберіг! Милосердний Бог надав нам Ангелів-охоронців, аби зарадити нашим стражданням, захоронити перед гріхом. Господь послав нам Святих, щоб вони зціляли немочі наші. Скільки душ Святих над нами! І всі вони нас люблять, чують і згадують у своїх молитвах.
І ми також маємо звертатись до таких молитов щодня, щоб у щиросердному покаянні і смиренні перед Богом звільнитись від лукавого, від всіх вад і пороків, немочей та недуг і бути чистим перед Господом.
Адже, ми завжди спілкуємося зі своїми рідними, товаришами. Знаходимо час для розваг. Так невже так важко знайти час для власної самопосвяти?! Невже немає часу, щоб заговорити до Господа, піднести до Нього своє знедолене серце, сполохані очі і повірити у Його неземну силу?
Не втрачай можливості молитись - як зійде сонце і коли воно зайде, молитись в смутку і радості, молитись у здоровому стані і у хворобі. І вірити, щиро вірити у свою молитву і завжди пам’ятати, що все добре стається згідно з об'явленою у Святому Письмі благою волею Божою.
Анастасія Колосовська