«Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть, а бійтеся радше того, хто може погубити душу й тіло в пеклі»

Мт.10,28

Для того, щоб в очах Господа бути правдивим християнином, ми повинні мужньо перемагати своє тіло і повністю віддаватись ділам своєї душі. Віддатися мусимо з великою честю та вірою. Це діло, в якому пустослів’я є небажаним.

Сказати просто, так, наче тебе ні до чого не зобов’язуватимуть слова: «так, я вірую в Господа Бога всемогутнього!» є великою оманою. Бо, як знаємо слова не завжди переймаються духом ревности. Молитва не завжди стане щитом доброї віри, так як в молитву треба вірити, а на превеликий жаль, багато з нас не вдумується у святі слова, не відвідує Святі Літургії, приносячи себе, як жертву. Лінь та байдужість до Слова Божого губить нашу душу, не дає нам вільно дихати на повні груди, стає порогом на дорозі до святості життя.

Але ми, чомусь, не думаємо про це… Радше зациклюємось на власному тілі. Тілесна біль перетворюється в муку, страждання, а згодом це руйнує душу. І ми цього не боїмося, бо не відаємо того, що Ісус – це Путь, Істина і Життя.

Як промовляв Ісус до народу: «Хто хоче спасти своє життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде». Бо той, хто хапатиметься за тонку волосинку видуманих земних утіх, той не пізнає Царства Божого, бо справжня радість криється глибоко в душі, у тій душі, де місце є лише для Бога і Його наук.

Все те, що ми чинимо незгідно Господньої волі та благословення Пресвятої Богородиці, приведе людину до пекла, і аж ніяк не в Едем. Бо все що не від Бога, то від злого духа. А це і грішні негідні думки, лихослів’я, лінь до відвідин Святої Літургії, чвари та роздори, гнів та жага помсти. Вони і здатні осушити серце, заполонити душу.

Проте та людина, в якій б’ється Серце Ісуса, яка дивиться на світ очима Діви Марії – ніколи не потрапить у ті тенета, які сплітає лукавий. Вона ніколи не боятиметься тих, які здатні убити тіло. Царство Боже є між нами, люди! І у кожному з нас є образ Божий, так як ми пішли від Господа. Але, нажаль, в деяких цей образ затьмарений. Але це ж не сліпота, ти зрячий і можеш спастися, якщо підеш слідом за Господом.

«Багато з перших будуть останніми, а останні першими…» Всевишній бачить і чує кожного. Йому видно, хто насправді готовий віддатись йому, промовляючи: Господи, я негідний слуга у Твоїх руках! Вчини зі мною так, як забажаєш! Бо моє серце спрагле, врятуй мою зранену душу і не дай відступити від Тебе!

Покора! Так, нам потрібна покора, щоб визнати гріх. Нам потрібна ревна сила духу, щоб звільнитись від марнот. Ми не можемо бути досконалими, всі ми грішні, але ми можемо жити так, щоб лихі не погубили наше тіло і душу в пеклі.

«Покайтеся, бо Небесне Царство близько» Мт. 7,13 – 14. Прихід Господа зійде на всіх, не омине нікого, і страхатись тут не треба, бо Господь любить нас, але в гріхах земних покаятись мусить кожен, хто бажає вступити у спільноту Святих, а не в спільноту злого духа.

«Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину» Мт. 15,11. Бо те, що з уст, то із серця йде, і губиться в тому людина, спікається та боляче вдаряється. Бо уста її не сповіщають хвалу Господню. А там де хвала Всевишньому, не повинно бути лихого.

Будьте чистими у своїх помислах та ділах. І нехай ревно сходить ваша молитва із уст, і нехай душа співає, звеличуючи правосуддя Господнє!

Анастасія Колосовська