«Душі праведні в руці Божій і мука не спіткає їх»

Кн. Муд 3.1

Певно, що кожен з нас думає над вічністю життя. Яке воно, де воно і як туди потрапити. Багато хто роздумує над тим, що має він робити для того, щоб прийти у вічність і встати перед обличчям Господа із чистою душею.

Основою святости життя є праведність, яку може осягнути кожний, хто бажає прожити життя на славу Богу. За праведністю не треба пускатись у далеку небезпечну дорогу. Вона закладена Богом від самого початку у серці кожного з нас. Один слідує праведності, намагаючись облаштувати себе гідними ділами, другий не розуміє, як можна приносити себе в жертву Богу, проводити час у палкій молитві. І в тому його необачний та хибний крок.

«Усе що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що ви розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі» Мт 18, 17. Мусимо звільнитись від сумнівів та зневіри, віддати всі наші смутки і турботи Господу. Долати усі перешкоди сміливо та безстрашно, з усвідомленням того, що для Бога немає нічого неможливого. Бо як ми проживемо своє життя, така і буде наша винагорода на Небі.

Так, людина яка цілковито покладається на Господа, материнську любов Пресвятої Богородиці, ніколи не пізнає розчарувань та мук. Життя не здаватиметься їй випробуванням чи випадковістю. Життя буде для неї світлою, милою дорогою на шляху до святости.

Щоб осягнути праведність, нас повинна переповнювати абсолютна, безумовна і непохитна довіра до Бога, навіть якщо нам все здається цілковитою поразкою. Ми повинні довіряти Божим обітницям. Раз і назавжди переконатись у тому, що Всевишній бачить і чує кожного! Наші молитви ніколи не залишаться байдужими для Бога, варто лишень віддано та глибоко благати, молити з чистим серцем.

«Глянь! Я записав тебе в Себе на долонях» Іс. 49,15. Хіба цього недостатньо, щоб переконатись у любові Господній, відчути Його присутність у своєму житті? Він споглядає нас завжди… Ніколи Його очі не стомлюються і не закриваються. Подібно і ми повинні безстрашно, з великою покорою, любов’ю та терпінням зносити усі свої негаразди. Впавши на землю, підвестись і йти далі з великою радістю, бо радість – це сила, а сила – це Господня присутність, а Господня присутність – це і є праведна душа. Така душа особливо мила Богу.

Досконалими ми бути не можемо, це під силу лише Господу. Його досконалості немає меж. Але ми можемо наслідувати Бога, бути правдивою чистотою, яка здатна оселитись у наших серцях, помислах та ділах. Так, ми грішні, тому що маємо з чим прийти до Бога. Ми безсилі, проте Його любов кріпить нас повсякчас.

Нехай кожна душа цього грішного світу знайде пристанище та спокій у Серці нашого Господа Ісуса Христа! І нехай тую душу не спіткає мука.

Слава Богу! Честь Марії!

Анастасія Колосовська