Ви всі, що переходите дорогою, погляньте і придивіться, чи є біль такий, як мій біль.
(Плач Єрем. 1, 12)
Представ собі Господа Ісуса - як Він висить на хресті. Хрест - то амвон великого Поучителя; слухай Його науки. Сім слів лише сказав Господь Ісус, висячи на хресті, але ті слова є якби сім параграфів Його тестаменту, якби сім променів Божої мудрості, якби сім книг, повних для нас науки і потіхи.
Злість людська зробила все, на що лише можна було здобутися, щоби Господа Ісуса обдерти з честі, відібрати здоров'я, позбавити Його життя. Господь Ісус міг був знищити Своїх ворогів одним лише словом. Та Він їм прощає, за них молиться: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять" (Лука 23, 34). З цього наука для нас така, щоби ми не гнівалися, не мстилися на наших ворогів і щоб ми їм завжди прощали.
Побіч хреста Христового висіли два розбійники: один злий (Гезмас), другий добрий (Дизмас). Розбійник злий хулив Господа Ісуса, а добрий боронив Його: "А другий у відповідь картав його і сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли на те саме засуджений єси. А ми справедливо, бо достойну кару за гріхи наші приймаємо; та сей ніякого зла не вчинив. І говорив Ісусові: Згадай на мене Господи, коли прийдеш у своє царство. І сказав йому Ісус: Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі Мною в раю" (Лука 23, 40-43).
Уважай, як милосердний є Господь Ісус для каючогося грішника, якщо він щиро навертається до Господа Бога. Але свого навернення не відкладай на останню хвилю, як той розбійник. Він для тебе є приміром, щоби ти задля своїх гріхів не попав у розпуку: однак є також приміром, щоби ти не уповав надмірно на Боже милосердя, що й тобі вдасться так легко одержати небо, як тому розбійникові - каже святий Августин.
Святе Євангеліє каже, що під хрестом Христовим стояла Мати, а стояла зі серцем пробитим мечем болю. Вид терпіння Ісуса Христа, наймилішого Її серцю, таким болем наповнив Її, що після гадки Вітців Церкви, всі люди повмирали б, якщо той біль було би розділено між ними. В тім болю Пресвята Діва Марія стала нашою спільною Матір'ю: "І стояли при хресті Ісусовім Мати і сестра Його Матері Марія Клеопова і Марія Магдалина. Ісус же побачивши Матір і ученика, що стояв, котрого любив, сказав Матері Своїй: Жено, се син твій. Відтак сказав ученикові: Се Мати твоя" (Йоан 19, 25-27). Святий Йоан, стоячи під хрестом, якби представляв увесь рід людський, для котрого Господь Ісус зробив Марію Діву нашою Матір'ю, а нас - дітьми Марії. Якже вдячні повинні ми бути Ісусу Христу за це завіщення, в котрім зіставляє нам наймилішу, найкраснішу Матір, яка кожного з нас більше любить, ніж усі матері разом можуть любити своїх дітей. Чи ми любимо Марію так міцно, як Вона нас любить?
Господь Ісус потонув у море болів. Тому сказав: "Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене оставив?" Ісус Христос не нарікав. Ні. Він лишень тим показав, який страшний був Його біль. Інші святі дізнавали в своїх терпіннях від Господа Бога великих потіх. Ісус Христос не мав ані ніякої потіхи, ані ніякої пільги. А все те допустив Він на Себе з любові до нас. Тут справді видніє та безодня Його любові до нас.
"Спрагну", - закликав опісля Господь Ісус. Але це слово не так відносилося до великої фізичної спраги, котра дійсно палила Його нутрощі, як, радше, відносилося до бажання Його душі. Він бажав більше терпіти для нас, бажав, щоб ми більше Його любили. Святий Лев каже, що та спрага має своє джерело любові. О, скільки то разів гляну на Твій хрест, Господи Ісусе, і дивлюся на ті руки, до мене витягнені, здається мені що чую Твій голос: "Спрагну, щоб ти більше Мене любив". - Чому моя любов до Тебе така остигла?!
Скоро перед смертю закликав Ісус Христос: "Звершилося". Сповнилося пророцтво, довершилася людська злість, досягла своєї вершини: доконалася любов Спасителя, доконалося наше відкуплення і прощення, зцілення та спасіння. - Душе моя, чи ж залишишся ще далі рівнодушною на такий безмір любові?
Св. Євангеліє каже, що Ісус Христос "закликавши гучним голосом сказав: Отче, в руки Твої віддаю духа мого. А це сказавши, вмер" (Лука 23,46). Святий Атаназій, застановляючися над цими словами, твердить, що цими словами вручив Ісус усіх вибраних Предвічному Вітцю, і просив для них про щасливу смерть, тобто легкий перехід із цього світу в Царство Небесне.
Євангеліє додає: "І завіса церковна роздерлася на дві частини, від верху аж до долу, і земля затряслася і скелі розпалися, і гроби відкрилися і многі тіла святих, що були поснули, повставали" (Мат. 27, 51-52). "І настала тьма по всій землі" (Лука 23, 44). Глянь, душе моя, як вся природа покривається жалобою на вид смерті Господа Ісуса; а ти одна мала би бути рівнодушною! Це - неможливо!
І для тебе, душе моя, скінчиться час терпіння, скінчаться хвороби, скінчиться убожество, скінчиться переслідування, бо на цій долині сліз усе перемине. Пам'ятай однак, що скільки будеш подібною до терплячого Господа Ісуса на землі, стільки будеш подібною до возвеличеного в небі.
Короткі розважаня о муках Г. Н. Ісуса Христа
Видавництво ЧСВВ. у Жовкві, 1926 рік