Поширена еротизація суспільства через ЗМІ, споживацькі та гедоністичні тенденції, а також різні форми упредметнення статевого життя ускладнюють молоді процес статевого й особового дозрівання. Досить поширеним є явище мастурбації, тобто стимуляція статевих органів для отримання приємности, пов’язаної зі зняттям сексуальної напруги. За багатьма статистичними відомостями, мастурбація стосується 96-98% хлопців і 15-40% дівчат (переважно - це проблема юнацького віку, рідше виявляється також у дітей і дорослих)[1].
Найчастіше мастурбація виникає в період статевого дозрівання і пов’язується з посиленою сексуальною напругою, спричиненою гормональною активністю. У період дозрівання можна також зауважити брак особистісної інтеграції, емоційну незрілість, страх, потребу акцептації з боку інших. Причиною може бути дисфункційна сім’я, надмірні вимоги до дитини з боку батьків тощо. Молода людина, яка не вміє творчо спрямувати нову силу, знімає напругу, яку відчуває у своєму тілі, через сексуальне задоволення. Особливо це загрожує особам, які закриті в собі, яким важко спілкуватися з іншими і в яких мало фізичної активности. Тоді зацікавлення такої особи тяжіє до самої себе (звідси назва “автоеротизм”).
Колись вважали, що через мастурбацію виникає загальне фізичне й психічне ослаблення людини та різні хвороби. Сьогоднішня медицина і психологія відкидають такі асоціяції. Усе ж мастурбація має свої наслідки для особи. Автоеротизм може бути причиною егоцентризму, внаслідок якого молода людина не розвивається і залишається інфантильною. Мастурбація може стати звичкою, яка поневолює людину, а отже, не дозволяє їй бути вільною, володіти собою.
Довготривала мастурбація може бути перешкодою для досягнення гармонії в статевому єднанні чоловіка й жінки в подружжі, оскільки людина зациклюється на собі, на відчутті й пережитті приємности. Тоді інша людина стає просто предметом задоволення, а сексуальний акт зводиться лише до генітальних дій, при цьому втрачається його глибше значення.
Дуже часто наслідком мастурбації є знижена самооцінка, яка виникає через брак сильної волі і невміння панувати над власним тілом. Це породжує недовіру до самого себе, залишає негативне відчуття відносно себе. Автоеротизм тільки частково задовільняє потреби людини (і лише на коротку мить): дає фізичне задоволення, однак на психологічній і духовній площинах залишає порожнечу. Руйнація морального порядку в сексуальній сфері веде до загального негативного самопочуття, тому людина, узалежнена від мастурбації, відчуває неспокій і шукає допомоги. Людська природа бунтується проти такої неволі, в яку людина потрапила і яку відчуває як свого роду хворобу[2].
Мастурбація порушує два важливі моральні принципи. Перший з них стосується еротизму і пов’язує оргазм із подружнім єднанням. Другий – це панування духа над тілом і пожадливістю, яка пробуджується. У християнській традиції мастурбацію вважали нечистотою і серйозним порушенням морального порядку. “Без огляду на мотив, свідоме уживання статевости поза нормальними подружніми стосунками, за своєю суттю, суперечить кінцевій меті статевої функції. Тому що йому бракує того, до чого покликані статеві стосунки моральним порядком, а саме – стосунків, які реалізують цілісне значення взаємного самовіддання і дітородження в рамках істинної любови”[3].
Вважаючи мастурбацію за порушення об’єктивного морального порядку, треба взяти до уваги особисті умови людини. У Катехизмі Католицької Церкви читаємо, що, аби встановити моральну відповідальність за вчинок, треба взяти до уваги емоціну незрілість, набуті звички, інші психологічні й суспільні фактори, які зменшують моральну вину, а то й цілковито її ліквідують[4]. Це означає, що мастурбація, назагал, є тяжким гріхом, але з вищеподаних причин моральна вина виконавця цього вчинку може бути зменшена.
Отже тут, не йдеться про цілком невинну дію, яка ніколи не може мати нічого спільного з гріхом, а, з іншого боку, “Людська особа” говорить про те, що не всі, хто допускається автоеротичних дій, тяжко грішать. Документ обмежує таку оцінку до свідомих і вільних зловживань статевою сферою. Усе залежить від того, наскільки сама людина усвідомлює, що вона робить, і наскільки добровільно це робить. Всілякі загальні судження на тему вини чи її браку тут недоречні.
Проблема автоеротизму може виявлятися і в дорослих. Це можуть бути поодинокі випадки, коли людина відчуває велику сексуальну напругу, але це також може бути постійна, довготривала поведінка. За такою поведінкою найчастіше стоять якісь глибші нерозв’язані емоційні проблеми. Це реакція на сильні внутрішні конфлікти (закритість у собі, депресія, низька самооцінка, брак мети і сенсу життя, самотність). “З виховного погляду, мастурбацію та інші форми автоеротизму необхідно розглядати як симптоми набагато глибших проблем, що викликають статеве напруження, яке індивід намагається зняти, вдаючись до такої поведінки”[5].
Тому, шукаючи виходу з цієї проблеми, треба, насамперед, пізнати її причини, пробувати лікувати емоційні рани, розвивати свою особистість, будувати зрілі стосунки з іншими, поширювати своє зацікавлення, займатися спортом, дбати про психологічну гігієну (тоді буде менше сексуальних стимулів). Духовно-релігійні цінності можуть тут значно допомогти. У подоланні проблеми мастурбації може значно допомогти постійний сповідник або духівник, який допоможе зрозуміти себе, зможе вислухати, порадити й утвердити в переконанні про цінність особи.
За матеріалами книги Галини Кришталь "Етика статевості та подружнього життя"
[1] J. Jeżyna. Autoerotyzm (masturbacja, ipsacja, onanizm, samogwałt) // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 193.
[2] Пор.: K. Wiśniewska-Roszkowska. Eros Zabłąkany. Warszawa 1989, s. 143.
[3] Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, ІХ.
[4] ККЦ, № 2352.
[5] Священна Когрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові, № 99.