Що таке шлюб?Що таке шлюб? Сьогодні американці збентежені цим питанням. Особливо це видно на прикладі дебатів щодо одностатевих партнерств. Одна сторона говорить про питання рівності різних типів сім’ї. І це відомий слоган, який можна почепити на бампер свого авто, чи поставити червону іконку знаку рівності на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook. Однак після усіх цих дій ідея рівності сімей залишається «порожнім» твердженням.

Я можу побитись об заклад, що кожен, хто буде переглядати це відео, є прихильником рівного ставлення до кожної сім’ї, тобто що усі пари рівні перед законом... Але ми можемо не погоджуватись з тим, що одностатеві партнерства є шлюбом. І лише відповівши на запитання, чим є шлюб? - дізнаємося, чи наше законодавство і політика трактують шлюб однаково чи по-різному.

Навіть ті, хто підтримує ідею зміни законодавчого визначення шлюбу на користь включення одностатевих партнерств, повинні також опиратись на сімейну політику, яка має чіткі формулювання. Наприклад, щоб включити одностатеві стосунки, чи відкинути інші види стосунків, які базуються на спільній згоді, однак які не є шлюбом. Не існує нейтральної сімейної політики.

Якщо хочемо отримати зрозумілу сімейну політику, яка має чіткі формулювання, засновані на конкретних принципах та правді, то мусимо знати: чим насправді є шлюб та, чому він – важливий.

Перш, ніж заглибитись у свої аргументи хочу зауважити, що розмову про ці питання можна спрямувати у кількох напрямках, беручи до уваги аргументи моралі, богословські аргументи, чи аргументи традиції. Безперечно, ці підходи є добрими, однак я хочу подати аргументи зі сфери філософії та соціальних наук. Хочу представити аргументи зі сфери публічної сімейної політики та законодавства, які доступні широкому загалу і не передбачають наявності жодних релігійних переконань.

Так, відомо що Католицька Церква захищає сім’ю та шлюб як пожиттєвий, ексклюзивний, нерозривний союз чоловіка і жінки.

Однак не кажу, що одностатеві пари не можуть існувати, що слід погано трактувати геїв та лесбійок. Я погоджуюсь з принципом Католицької Церкви, що кожна людина заслуговує на рівне ставлення та повагу. Вкінці цього відео вкажу церковні документи, в яких йдеться про рівне ставлення до усіх людей.

Тепер хочу запропонувати свої аргументи зі сфери філософії та соціальних наук, щоб відповісти на питання: чим є шлюб і чому він важливий.

Чим є шлюб?

Один із способів відповісти на запитання – це поставити зустрічне запитання: чому у державній політиці та економіці шлюб виступає на першому місці? Чому уряд визначає сімейну політику, чому приймає законодавче визначення «шлюбу», чому втручається у особисте життя закоханих? Чому уряд втручається у романтичні стосунки? Які права має уряд стосовно шлюбу? Якщо шлюб – це приватна сфера добровільних стосунків за взаємною згодою двох осіб, то можемо сміливо вигнати уряд з цієї сфери?

Причина, чому уряд втручається у цю сферу, наступна: бо у пари народжуються діти, виникають нові стосунки між дитиною та батьком і матір’ю, бо дитина має право мати батька і матір.

Насправді, шлюб існує для того, щоб забезпечити середовище для чоловіка і дружини, у якому будуть народжуватись діти, які матимуть доступ до батьківської любові й турботи обох батьків.

Шлюб ґрунтується на антропологічній правді, що люди відрізнаються і доповнюють одне одного на підставі біологічних фактів, згідно яких людське розмноження потребує чоловіка і жінки. У соціальній дійсності наші діти заслуговують на те, аби у них були тато і мама. Коли народжується дитина, матір завжди перебуває поряд з дитиною. Це біологічний факт.

Постає питання у сфері культури і законодавства: чи батько також повинен бути поряд з дитиною, і як довго. І якщо так, то це повинно бути закріплено у законодавстві.

Далі, якщо шлюб – це універсальний інститут, який існував всюди по Земній кулі, тоді в історії людства повинні бути докази того, що певний чоловік належав певній жінці, які мали виключні сімейні стосунки, відносини з певною дитиною. Ці взаємини може регулювати держава, визначати покарання за їх порушення, відстоювати свободу індивідів, гарантувати дорослим право вільно розвивати стосунки любові з іншою особою. Кожна людина має право будувати відносини з іншими людьми на власний розсуд. На підставі чого держава може класифікувати різні види стосунків між громадянами?

(Більше дізнатись про вчення Католицької Церкви про гомосексуальні стосунки можна з Катехизму Католицької Церкви, переглянувши параграфи 2357-2359.)

Чому шлюб – важливий?

Вже на початку відео я зробив припущення, що кожен, хто його переглядатиме, мабуть, є прихильником принципу рівності усіх сімейних пар (рівного ставлення до них держави). Напевне, кожен глядач сподівається, що державне законодавство однаково трактуватиме різні сімейні пари. Щоб визначити чи певна державна політика і законодавство однаково ставиться до сімейних пар, треба взяти до уваги наступне.

Як я вже згадував, шлюб існує для того, щоб поєднати чоловіка і жінку в одній сімейній парі, аби народжені ними діти могли мати тата і маму. І тоді постає питання: Чому так?, Чому це дуже важливо? Чому важливо, щоб уряд втручався у цю сферу, щоб регулював відносини на етапі виникнення пари і на етапі її розпаду ? 

Різні соціальні науки говорять, як про об’єктивний факт, що не існує батьківства в теоретичному вигляді, і що батьківство передбачає наявність чоловіка і жінки, кожен з яких привносить певні унікальні дари та здібності.

Хочу процитувати науковця Девіда Попоноя, який дослідив, що різні науки говорять про батьківство. Я зачитаю один з його висновків: «Доказова база соціальних наук доводить, що батьківство, яке реалізують різногендерні батьки, суттєво впливає на майбутнє дитини та її стосунки з батьками».

В іншому місці Девід Попоной робить ще один висновок: «Необхідно відхилити популярне уявлення, що добра мама може замінити дитині тата, а тато може замінити дитині маму»

 

І ще висновок: «Обидві статі докорінно відрізняються, тому кожна стать є необхідною з погляду біології та культури для оптимального розвитку людського індивіда».

 Отже, що хоче сказати професор Попоной такими висновками. Він каже, що стилі батьківства батька і матері є відмінними у багатьох аспектах. Приміром, моделюємо ситуацію, що сьогодні суботній ранок і п’ятирічний хлопчик бавиться з одним із батьків, який навчає дитину, як бути хлопцем без застосування фізичної сили, що не добре тягати за волосся, кусатись та битись. Вгадайте, хто з батьків у даній ситуації спілкується з дитиною? Якщо ваша відповідь: батько, то ви відповіли правильно. І не тому, що ви підтримуєте гендерно обумовлені стереотипи, що лише особи чоловічої статті можуть битись на коврику у вітальні зі своїми дітьми, які є хлопцями. Ні, це природно, що це чоловік, батько.

Бо найчастіше батько любить підкидати свою новонароджену дитину у повітря, він говоритиме «люба!» низьким чоловічим тоном... Те, що відбувається між батьком і сином сьогодні, дуже важливо для майбутнього сина. Ми знаємо, якщо стосунки батька з сином не сформуються, то це матиме негативні наслідки у майбутньому. Хлопці, які виховувались без участі батька, у подальшому житті частіше здійснюють кримінальні злочини та в більшості випадків не завершують своє навчання. Насправді, батько робить надзвичайно важливу справу, коли змагається на коврику зі своїм п’ятирічним сином, коли грає з ним м’ячем, коли навчає п’ятнадцятирічного сина танцю та спілкуванню з дівчиною. Бо у такий спосіб допомагає йому ставати дорослим мужчиною, навчає контролювати себе й набувати чоловічі тенденції дорослої поведінки.

Чоловік як батько також робить щось надзвичайно важливе, що доповнює материнське виховання, для своєї доньки. Батько виконує роль полісмена щодо своєї доньки, бо відганяє від неї поганих хлопців. Мабуть, так відбувається тому, що у батька є грубший, порівняно з материнським, низькочастотний голос; чоловіки мають кращу фізичну тілобудову, порівняно з жінками. Також батько в душі залишається молодим хлопцем, він вже був колись молодою людиною, і добре знає, чого шукає юнак у стосунках з дівчиною.

Також батько, який перебуває у шлюбі з матір’ю, допомагає доньці сформувати уявлення про хороші стосунки з хлопцем та, який тип мужчини їй слід шукати в майбутньому.

Ось, що кажуть дані соціологічних досліджень. Дівчата, які виховувались без участі батька, раніше розпочинають статеве життя та швидше за однолітків вагітніють позашлюбною дитиною.

Ось цитата: «Діти, які виростали без батька, у п’ять разів частіше опиняються на межі бідності чи вчиняють кримінальні злочини; у дев’ять разів частіше не завершують навчання, і у двадцять разів частіше за однолітків потрапляють до в’язниці. Такі діти переважно виявляють проблемну поведінку, втікають з дому, або стають батьками у підлітковому віці. Саме через це основи нашого суспільства сьогодні слабші, ніж були до цього».

Чиї це слова? Це слова екс-президента Барака Обами. Він відчув на собі усі наслідки виховання одинокої матері, хоч у його житті віддалено був присутній і батько. Це звучить переконливо на користь ролі батька.

Ці діти не винні в тому, однак вони ціле життя відчуватимуть негативний вплив відсутності батька. Коли цитуємо докази, які пропонують соціальні науки, слід пам’ятати, що ці дані дають загальну картину з певного приводу. Статистика не каже, що кожна дитина, яка виховується у неповній сім’ї одинокою матір’ю або батьком, у повторно укладеному шлюбі чи одностатевою парою, обов’язково зазнаватиме негативних наслідків, через такі життєві обставини.

Те, що дитина виховується у будь-якій іншій ситуації, ніж у повній сім’ї рідних батьків, ще не означає, що на неї чекає складне майбутнє. Однак слід наголосити, що шлюб – важливий, і дуже важливо щоб він був тривалим та вірним.

 

Чому такі серйозні наслідки зміни законодавчого визначення шлюбу?   

Які будуть наслідки від зміни законодавчого визначення шлюбу з метою включення одностатевих пар у те визначення? Як це заторкне кожного громадянина?

 Відповідаючи на це запитання, покажу різні ідеї та наслідки їхнього впровадження, і докажу, що погані ідеї мають погані наслідки.

 Найперше хочу наголосити на таких двох висновках.

Перший: зміна існуючого законодавчого визначення шлюбу на «гендерно нейтральний союз двох осіб» призведе до втрати важливого значення інституту шлюбу у суспільстві, навіть тоді, коли залишиться принцип, що кожна дитина має право мати двох батьків – батька і матір.

Другий: зміна визначення шлюбу на «гендерно нейтральний союз двох осіб» дає чіткий сигнал, що чоловік і жінка – це взаємозамінні ролі, і що буття батьком чи матір’ю не залежить від біологічної статі, а від свідомого вибору. Зміна визначення шлюбу вказує на те, що шлюб, передовсім, стосується любовних відносин дорослих осіб, а вже потім, бере до уваги потреби та обов’язки членів сім’ї.

Якщо сумніваємось у здатності законодавства зберегти шлюб, то варто поглянути в історію, коли вперше законодавство США дало визначення шлюбу. Це був період існування закону про розлучення «на підставі серйозної провини».

До того часу існувала традиція «загального права», згідно якого, якщо людина хотіла розлучитись, вона повинна була довести наявність однієї з трьох умов: насильства, довготривалого залишення своїм подругом чи подружньої зради.

 

Це вважалось серйозними підставами, щоб оголосити про розірвання стосунків, які мали б бути нерозривними. Тобто, треба було довести, що один із подругів чинить насильство, покинув назавжди, або вчинив подружню зраду. Коли ж в історії США з’явився закон про розлучення «без жодних підстав», тоді можна було розлучатись з будь-якої причини, навіть не беручи до уваги ці три умови.

І що відбулось після появи закону про розлучення «без жодних підстав»: статистика розлучень відразу подвоїлась. А що спостерігаємо впродовж останніх 50-ти років після Сексуальної революції. Бачимо зміщення шлюбу з центральної позиції у житті суспільства.

 Одна з причин цього процесу – зміна культури як такої. Відбувались культурні зміни, які впливали на зміни законодавства, а змінене законодавство також впливає на існуючу культуру. Це посилає сигнал, що шлюб не повинен бути тривалим союзом, на який відразу відповіли громадяни. Дійсність є такою, що спершу існує культура, тоді культура формує наші переконання, а наші переконання формують наші вчинки.

І ось, що спостерігаємо впродовж 50-ти років після Сексуальної революції й революції у сімейному законодавстві, коли було впроваджено закон про розлучення «без жодних підстав». Відбулись серйозні зміни у сімейній поведінці американських громадян. Відбувся зріст неповних сімей, коли самотні матері виховують самотужки своїх дітей.

50 років назад були поодинокі випадки народження позашлюбних дітей. Тоді як сьогодні у США аж 40% дітей народжуються у одиноких матерів. 50% дітей народжуються в одиноких іспаномовних  жінок, і 70% – в одиноких афро-американок.

 

Бачимо, що наслідки зміни законодавства для згаданих суспільних груп – радикально негативні. А якщо згадати про наслідки у сфері освіти, безробіття, поширення злочинності, рівня бідності та стану соціальної мобільності. Виглядає так, що діти виховані обома батьками характеризуються кращими показниками у всіх цих сферах.

Сьогодні найбільший негативний вплив має доволі поширене явище «відсутнього батька» у шлюбі. А як можемо наполягати на тому, що присутність батька є суттєво важлива, коли хочемо змінити законодавче визначення шлюбу, яке робить роль батька в сім’ї предметом свобідного вибору, тобто довільною. Це буде першим наслідком зміни законодавчого визначення шлюбу. Це змінює зміст інституту шлюбу, бо на перше місце у шлюбі виходять романтичні стосунки дорослих осіб, засновані на взаємній добровільній згоді, і не беруться до уваги права і потреби дітей.

Також роль батька втрачає свою важливість, стає довільною, необов’язковою, тобто такою роллю, яку з легкістю можуть виконувати інші члени сім’ї. Другий наслідок, про який хочу говорити, це наступні ланцюгові зміни законодавства після зміни визначення шлюбу.

Логіка розвитку подій вказує на те, що прихильники змін вже не можуть зупинитись на питанні чоловічої та жіночої складових шлюбу, а продовжують змінювати інші аспекти сімейного життя. Ще 20 років тому сама можливість зміни законодавчого визначення шлюбу, щоб включити одностатеві пари, виглядала неможливою. Здавалось неможливим, що будуть змінені наступні три слова. Однак за логікою розвитку подій це трапилось.

 Ці три слова стали викликом для нашої сучасної доби, а саме: моногамний, ексклюзивний, стабільний союз чоловіка і жінки. Терміни зазнали змін і стали викликом для кожного із нас, для кожного у сфері подружніх норм.

Для прикладу, з’явилось поняття «пара з трьох осіб» (trouple), яке запровадило видання «New York Profile». Цим терміном описуємо стосунки між трьома особами чоловічої статі, які живуть разом, сплять разом, готують їжу, відвідують медичний заклад, роблять покупки та мають спільні фінансові ресурси. Вони стверджують, що насолоджуються спільним життям, незважаючи на те, що їх троє. Це їм не заважає.

Згодом ці пари можуть подати судове звернення до Верховного Суду США зі скаргою, що не дотримується принцип рівності у ставленні до сімейних пар. Згадаймо, як історично людство прийшло до поняття моногамного шлюбу у Західній культурі та законодавстві, тобто ідеї що один чоловік має одну жінку, які діють разом, як моногамна пара, яка може народити дітей, а дитина буде мати одного батька і одну матір. Саме це становить зміст інституту моногамного шлюбу.

Твердження про жіночий і чоловічий аспекти шлюбу сьогодні вважаються ірраціональними, взаємозамінними, довільними, ба навіть фанатичними.

Що ж такого магічного є у цифрі два?

Ще одне визначення, подане у виданні «New York Times» є «monogamish» (схожий на моногамний), термін який виникає внаслідок схожості слів «monogamy» та «monogamish». Це немовби гра слів. Це нове слово описує стосунки двох осіб сексуального характеру, які не передбачають вірності одне одному.

Ще один термін, який трапляється в публікаціях «Washington Post» - «wedlease», який є антонімом до слова «wedlock». Слово «wedlock» вживається на означення «серйозних, міцних, сталих стосунків», тоді як слово «wedlease» – «слабких, гнучких, короткотривалих» стосунків, які можуть тривати п’ять чи десять років. Такі стосунки можуть продовжуватись, якщо поведінка кожного з партнерів буде прийнятною та зразковою, або ж припинитись. Якими будуть наслідки існування таких видів стосунків, описаних новими термінами, у публічній політиці держави?

Я вже говорив, що шукаю відповіді на ці запитання з позиції філософії та соціальних наук. Однак у сфері моралі, наприклад, існування пар з трьох осіб, наслідки будуть катастрофічними. Пригадаймо, чому так важливо, щоб чоловік і жінка були поєднані сталим шлюбом? Правильно для того, щоб дитина мала батька і матір. А стосунки, які описуємо словами «monogamish, «trouple», «wedlease», ведуть до негативних наслідків: збільшення випадкових, короткотривалих статевих відносин, великої кількості партнерів тощо.

Такі стосунки цілковито руйнують призначення моногамного шлюбу.

Ці три нові терміни є логічним наслідком того, що ми відмовляємось від чоловічого і жіночого аспектів шлюбу.

 Важливість розуміння шлюбу 

Хочу підсумувати шляхом повернення до початку своєї аргументації. Я починав з поняття рівності, рівного ставлення до різних видів сімейних пар. Я зробив припущення, що майже кожен сьогодні підтримує принцип рівності щодо шлюбу. Я сказав, що вислів «рівність щодо шлюбів» - це непереконливе гасло. Однак необхідно критично підходити до аналізу інституту шлюбу, щоб бути добрими громадянами, які однаково підходять до різних аспектів публічної політики держави.

Оскільки інститут шлюбу є критично важливий для подальшого буття суспільства й публічної державної політики, й самого інституту шлюбу. Громадянам не слід хитатися під впливом подібних порожніх гасел про рівність, а прикласти зусилля і серйозно задуматись над тим, чим є шлюб, чому він настільки важливий. Важливо критично проаналізувати, якими будуть наслідки від того, що буде змінено законодавче визначення шлюбу.

Переклад: Ігор Леньо

Джерело: What is Marriage? Part 1

Раян Андерсон, Ph.D., науковий співробітник при організації "Heritage Foundation", засновник і редактор інтернет-видання "Public Discourse", онлайн-видання "Witherspoon Institute ofPrinceton"New Jersey

Християнський портал КІРІОС за матеріалами family-institute.org.ua.

Вхід/Вихід