Я дякую, Боже, за всі стежки долі,

За ночі самотні, холодні й сумні.

За те, що ховав Ти за хмарами зорі ,

Гартуючи дух, наче сталь у вогні.

 

Я дякую, Боже, за терня колюче,

За зранену душу і біль від обрАз.

За морок нічний і за хащі дрімучі,

Куди міражі затягАли не раз.

 

Я дякую, Боже, за всі буревії,

Що душу шмагали, неначе бичем.

За сльози пекучі в обмІн на довіру,

За втрату, що серце пробила мечем.

 

Я дякую, Боже, за всі перешкоди,

За “липових” друзів, за зраду й обман.

За тих, хто на мене наклЕпи наводив,

Пускаючи в очі солодкий туман.

 

Я дякую, Боже, за всі ці терпіння!

За те, що всім серцем прощати навчив,

Засіяв у душу Любові насіння,

По-новому світ свій для мене відкрив.

 

За те, що навчив кожну мить цінувати,

За вірність і відданість рідних людей.

За вміння правдивість і фальш розрізняти,

За щастя стрічати іще один день.

 

Я дякую, Боже, за Істинних Друзів,

За тих, хто був поруч в тривозі й біді.

За всіх, з ким крокую по життєвій дорозі,

Й кого ще зустріну на своЄму путі.

 

Я дякую, Боже, за світло яскраве,

Що ти в темноту мого серця пролив.

За всі співпадіння життєвих обставин,

За те, що Ти сонце в мені засвітив