Хор "Дзвони Подолу" - Панихида пам'яті жерт Голодомору (Кирило Стеценко)

altМова: українська

Формат: mp3

Бітрейт: mp3 - 320 кбіт/с

Рік: 2008

Розмір: 152 мб

Тривалість звучання: 1:05:00

Кирило Григорович Стеценко - композитор, хоровий диригент,  педагог,  музично-гро­мадський діяч, священик Української Авто­кефальної Православної Церкви. Кирило Стеценко в українській культурі - постать знакова і трагічна. Він був вірним сином свого наро­ду й заручником свого часу, що наклало відбиток на всю його долю.

Він зумів підняти українську церковну музику на небачені висоти. На жаль, довгий час його ім'я і духовна спадщина замовчувались.

Народився Кирило Григорович 24 травня 1882 року в с. Квітки на Черкащині в родині маляра-іконописця Григорія Стеценка та дочки місцевого диякона Марії Горянсь­кої. Талант до музики в Кирила проявився змалку. Восьмирічним хлопцем почав співати у церковному хорі і своїм дзвінким дискантом був його окра­сою. У 1892 році Кирила забирають до Києва і він вступає до Софіївської духовної школи.

З 13 років стає диригентом учнівського хору. Саме в цій школі доля звела його із майбутнім Патріархом Української Автокефальної Православної Церкви - Василем Липківським з яким він товаришував протягом всього життя. З 1895 року молодий студент стає помічником регента Михайлів­ського Золотоверхого монастиря і робить перші спроби в композиції. Після закінчення духовної школи в 1897 році Стеценко вступає до Київської духовної семінарії. Визначальним у житті Кирила Григоровича стало його знайомство в 1899 році із основоположником української класичної музи­ки Миколою Лисенком. Під час відкриття пам'ятника Котляревському в Полтаві (1903 р.) виконувалися два твори Стеценка: «Бурлака» й «Могила», які пізніше набули великого розголосу й популярності, зворушений успіхом учня Микола Віталійович промовив: «Ось хто замінить мене після моєї смерті».

Невідомою досі була і релігійна діяльність Кирила Стеценка, який із 1902 року і до останніх днів свого життя був ревним священиком.Також саме його можемо вважати основоположником сучасної української церковної музики, яку він створював на основі народного мелосу і вітчизняних традицій. Кирило Григорович одним із першим пачав відправляти Службу Божу українською мовою. Також він був фундатором Української Автокефальної Православної церкви, учасником Першого собору УАПЦ у жовтені 1921 року. Подорож Кири­ла Стеценка з хоровою капелою по Україні була великим благовісницьким подвигом на користь Церкви. За своє життя він став фундатором близько ЗО колективів - професійних, самодіяльних, церковних та світських.

До його творчого доробку в сфері духовної музики належить 3 Літургії, «Панахида», «Всенічна», 50 «Колядок та Щедрівок» для мішаного та одно­рідного хорів, 45 для дво- і триголосного дитячих хорів, Задостойники, Христос Воскрес, Янгол вітав, канти, гармонізував старовинний Лаврський роз­спів. Все ж найвищим його досягненням у хоровій музиці вважається «Все­нічна» та «Панахида» написані в 1913 році та присвячені пам'яті Миколи Лисєнка. Новаторським на той час була органічність стильового синтезу інтонаційних джерел «Панахиди», наближених до народних планів та муж­ніх старовинних кантів.

Останні роки свого життя він провів у селі Веприк, що поблизу Фастова, у чині митрофорного протоієрея. Весною 1922 року, сповідаючи хворого (який потім одужав) священик сам заразився від нього тифом і 29 квітня відійшов у вічність.

«Панахида» Кирила Стеценка - це найкращий зразок українського реквіє­му, дорога перлина в скарбниці української духовної музики.

 

1. Святий Боже. Велика єктенія. Алилуя

2. Мала єктенія

3. Творця і порадника. Алилуя

4. Мала єктенія

5. Упокой Господи

6. Мала єктенія. Упокой Господи

7. Пісня 3. Мала єктенія. Упокой Господи

8. Пісня 6. Упокой Господи

9. Зі святими упокой. Упокой Господи

10. Пісня 9. Упокой Господи

11. З духами спочилих

12. Потрійна єктенія

13. Вічна пам’ять