Минуло вже майже два тижні з того часу, коли рішенням Об’єднавчого собору було ухвалено статут помісної Православної Церкви України та обрано її очільника – митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Сьогодні ж триває процес становлення та укріплення Церкви, а до її складу приєднуються нові парафії. Журналісти телеканалу ZIK в ексклюзивному інтерв’ю з новообраним главою єдиної Православної Церкви України митрополитом Епіфанієм дізнались, які завдання стоять перед новою Церквою, плани її очільника та перспективи об’єднання всіх українських православних християн.

– Минуло вже понад 10 днів, відколи ви – митрополит Київський і всієї України. Чи коли-небудь могли подумати, що будете предстоятелем?

– Для мене це - важкий хрест, несення якого покладено мені на плечі під час обрання у Святій Софії Київській 15 грудня цього року. Я не очікував, що Господь покладе мені на плечі таку велику відповідальність за вже єдину помісну Українську Православну Церкву в моєму такому молодому віці.

Але ми сьогодні живемо у такий важливий історичний час, про який, напевне, мріяли багато поколінь. Ми говоримо про 332 роки анексії Російською Церквою Київської митрополії. Але цей процес, напевне, триває вже більше, ніж тисячу років. А тих, хто прагнув бачити єдину Українську Православну Церкву, було вже багато поколінь. На нашу долю випало втілити це в життя. Ми не очікували, що отримаємо в цьому році такий великий подарунок.

– Коли Ви вирішили стати священиком, ви обирали між церквами і пішли до тої, яку називали «неканонічною», «розкольницькою». Це начебто давало менше перспектив. Чому все ж таки обрали Київський патріархат?

– У селі, в якому я відвідував храм, був храм Московського патріархату. Не було вибору. Не було в цьому селі Київського патріархату. І тоді я до кінця певно і не розумів відмінності між Московським і Київським патріархатами. Це був 1996 рік. І коли я звернувся до священика місцевого Московського патріархату, щоб він мене благословив вступити на навчання до однієї із семінарій, то він сказав, що не благословляє.

Він напевно побачив у мені конкурента. Але я вважаю, що це був промисел Божий. Господь не дав мені можливості бути в тій Церкві. Та Церква мене відкинула. Тоді мені запропонували вступити до Київської духовної семінарії Української Православної Церкви (Київського патріархату). Вона розміщувалась на території Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Тому для мене не було різниці – канонічна чи неканонічна, благодатна чи неблагодатна – я в душі відчував цей поклик Божий.

– Сьогодні Ви вже - предстоятель. Які три головні завдання потрібно виконати на цій посаді?

– Найперше, як предстоятель нашої єдиної Української Православної Церкви, я покликаний об’єднати всіх довкола нашого київського церковного престолу. Наступним кроком буде створення відповідних керівних органів. Бо предстоятель сам по собі – це голова. А для того, щоб Церква існувала повноцінно, потрібні відповідні органи – Священний синод, Архієрейський собор, Синодальне управління. Після отримання Томосу протягом місяця-двох-трьох ми вже повинні повністю сформувати це тіло.

А третє завдання – стати прикладом для тих, хто ще до кінця, напевно, не усвідомили, не зрозуміли, тих наших співбратів, які належать до Російської православної церкви. Вони повинні зрозуміти, що іншого шляху немає, що в Україні ми повинні будувати єдину Церкву на засадах любові, взаєморозуміння і братерської поваги.

– Скільки вже парафій Російської Церкви перейшли до помісної?

– Говорити про якусь статистику ще рано. Ми зараз збираємо тільки відомості. Є багато парафій, які вже висловили таке бажання, але ще не оформили це як прояв переходу.

– Сьогодні Російська православна церква в Україні налічує 12 тисяч парафій, Помісна Церква – удвічі менша. Зважаючи на заяви з Кремля, на заяви митрополита Онуфрія (митрополит УПЦ МП, – ред.), чи можна говорити про масовий перехід? Або якщо його не відбудеться, чи можна буде тоді говорити про зменшений вплив Кремля?

– Цей процес буде тривалим. Говорити про те, що протягом декількох днів чи місяців більшість перейде до єдиної Церкви, поки складно. Цей процес тривалий, і ми не зацікавлені у вузьких часових рамках.

Якщо це буде відбуватися дуже швидко – а цього прагне Москва – будуть протистояння, непорозуміння, кровопролиття. Це вигідно Москві, тому ми не накладаємо конкретних часових меж, мовляв, протягом місяця-двох-трьох всі парафії Московського патріархату повинні бути в єдиній Українській Церкві. Це - неправильно, кожен повинен свідомо і добровільно зробити свій вибір.

– Ви будете їх якось переконувати? Можливо, у вас була зустріч з митрополитом Онуфрієм? Чи Ви просто розмовляли про це?

– Ні зустрічі, ні розмови в нас не було. До цього часу я тільки перетинався з ним на урочистих державних заходах. У нас немає якогось спілкування чи взаємопорозуміння. У нас різні погляди на майбутнє, різні завдання.

У мене завдання – створити єдину Православну Церкву України. Завдання митрополита Онуфрія – зберегти вплив Російської православної церкви. Я думаю, що ми навряд зможемо знайти спільну мову.

– Якою буде доля святинь? Чи зможе Києво-Печерська лавра бути частиною помісної Української Церкви і коли?

– Ці святині знаходяться на території Української держави. Вони належать українському народу. Ми віримо в те, що ті, хто сьогодні заселяють ці святині, з часом усвідомлять, що немає іншого шляху. Український народ хоче бачити в Україні тільки єдину помісну Православну Церкву. Вони зрозуміють і добровільно перейдуть в лоно вже єдиної Церкви.

Нам не потрібне зараз протистояння. Бо коли ми почнемо з протистоянь, то не матимемо успіху.

– 15 грудня, коли відбувся Об’єднавчий собор, вже стало історичною датою. Чому там було так мало представників Московського патріархату?

– На жаль, пропаганда і вплив Москви, як ми бачимо, діють. Їх переконували в тому, що не відбудеться об’єднання. Ніхто до кінця не вірив, що ми зуміємо на цьому соборі об’єднатися. В розум тих архієреїв вкладали: «Не їдьте на собор, бо там не буде успіху! Усі розсваряться, розійдуться, а ви все втратите».

– Митрополит Луцький і Волинський Михаїл запевняв, що спеціально зняв свою кандидатуру на Об’єднавчому соборі. Мовляв, для того, щоб предстоятелем стали саме ви. Була інформація, що навіть сам патріарх Філарет вмовляв його зробити це. Було таке?

– Ця подія була доволі величною. Звичайно, що завжди діє людський фактор. Але я завжди покладався на волю Божу – як Господь сподобить, так і буде. Я не займався переконанням архієреїв, вмовлянням чи якимись обіцянками.

Під час першого туру за мене проголосувало понад 40% з двохсот учасників собору. А в другому турі було віддано 56% голосів тих, хто бачив мене на посаді предстоятеля Української Православної Церкви.

Владика Михаїл посів почесне третє місце, і він забажав зняти свою кандидатуру вже після першого туру голосування. Це не тільки він – потім ще декілька кандидатів добровільно відмовились брати участь у другому турі.

– Кремлівські ЗМІ закидають, що Українська Помісна Церква – витвір, радше, політичний. Мовляв, останнім часом цим питанням займався Президент України. Вони вважають, що таким чином тут задіяна політика. Як думаєте Ви?

– Я б не зважав на пропаганду Москви. Вона бачить усе в своєму світлі. Вони вважають, що в їх державі Російська православна церква – це певний підрозділ держави. В Україні цього не буде. Держава покликана сприяти тому, щоб Церква була єдиною.

Якщо ми проаналізуємо історію творення інших помісних православних Церков, то всі автокефалії відбувалися завдяки сприянню державної влади. І останнє моє спілкування з Президентом України було під час зустрічі з Блаженнішим архієпископом Святославом (глава УГКЦ. – ред.). Тоді ми говорили про майбутню співпрацю, що ми є Церквами, які покликані служити Богові та інтересам українського народу.

– В інтерв’ю одному з телеканалів Ви казали, що перехід святкування Різдва на 25 грудня має бути поступовим. Ви взагалі підтримуєте цей перехід? Як будете готувати до цього людей? І поступовий перехід – це скільки років?

– Більшість помісних православних Церков святкують Різдво за новим - Григоріанським календарем. І ми це можемо робити у майбутньому, якщо це буде сприймати український народ.

Зараз передбачити, скільки потрібно років для цього, доволі складно. Якщо Церква побачить, що більшість православних християн в Україні готові сприйняти це, хочуть святкувати саме за новим стилем, тоді не виникне жодних проблем.

– На завершення – чи можна попросити у Вас настанови для українців напередодні Різдва і Нового року?

– Ми святкуємо Різдво Христове у складних умовах. Але ми повинні розуміти, що ця подія є не просто історичною. Це - подія, що торкається кожної християнської душі.

Христос, Який втілився, прийняв людську плоть, як Бог прийшов заради нашого спасіння, з великою любов’ю до людини. Ми повинні проявляти цю любов до всіх, у ці дні потрібно по-особливому молитися за тих наших воїнів, які стоять на сторожі нашого миру.

Ми повинні згадувати тих, хто лежить в окопах, тих, хто потребує нашої молитовної підтримки. Це дуже важливо. Ми повинні проявляти любов до тих, хто не має власної домівки, хто там, на окупованих територіях, втратив усе. Тому я закликаю всіх проявляти цю любов.

Ми повинні проявляти любов до тих, хто потребує нашої уваги і допомоги. Якщо ми будемо такими добрими, то побачимо, що світ, який певною мірою лежить у злі, стає добрішим, кращим, бо це залежить від кожного з нас.

Ще раз вітаю усіх вас із Різдвом Христовим і бажаю, щоб надалі Господь щедро допомагав, сприяв нам і благословляв наші Українську Церкву й державу.

   

 Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на zik.ua