о.Юрій Блажиєвський: "Богоявлення - це ворота у всю нашу віру"Вже завтра відзначатимемо величне свято – Богоявлення Господнє.  Чому у цей день вода набуває особливого сенсу? Яке саме значення має екуменічне водосвяття, яке відбувається у Львові щороку? Що Біблія каже про воду? Чи неодмінно священик має завітати до оселі на свято Богоявлення? Про це та більше спілкуємося із о. Юрієм Блажиєвським, священиком і монахом зі Зромадження Отців Оріоністів, головним редактором журналу Скинія.

 -Богоявлення  – це одне із найдавніших християнських свят. Розкажіть про значення цього празника.

-Спочатку треба сказати, що Богоявлень є багато.  Сама назва “Богоявлення” вказує на те, що Господь об’являє себе. Фактично вся наша віра побудована на Богоявленні, на тому, що Господь в Особі Ісуса Христа об’явив себе і знаємо, що таких Богоявлень є дуже багато. Саме Різдво є Богоявленням. Бог являє себе. У традиції Західної Церкви Водохреща, або Богоявлення, як ми у східній традиції його називаємо, також розділене: саме “Епіфанія”, тобто Богоявлення (за західним календарем 6 січня), і Хрещення Господнє, яке відзначають 14 січня. Натомість у нашій традиції Східної Церкви ці свята поєднані в одне. І фактично ми святкуємо те Богоявлення, яке відбулося на річці Йордан, тобто Хрещення Господнє. І також є ще одне Богоявлення, яке відоме всім, це чудо у Кані Галилейській, перше чудо Христа, яке Він зробив, коли об’явив себе на шлюбі у Кані.

Чому Богоявлення важливе? Бо без того, щоб Бог себе об’явив, ми б не знали хто Він.  Це ворота у всю нашу віру. Це брама, яка впроваджує, щоб ми могли пізнати Того, хто перший нас полюбив, у Кого ми віруємо, Хто хоче дарувати нам спасіння.

На свято Богоявлення у Львові традиційно відбувається Чин освячення води за участю духівників усіх християнських конфесій міста.

-Думаю, великі свята – це добра нагода правити екуменічні молебні. І це дозволяє християнам проявити єдність, наскільки це можливо. Так, ця єдність неповна поки що, але сподіваємося, що до єдності ми будемо прямувати. І зі сторони кожного — важлива добра воля, яка можливо ще не зруйнує бар’єрів, але готує підґрунтя до діалогу і ця готовність співпрацювати на найнижчих рівнях між вірянами різних конфесій, між священиками різних конфесій, вона уможливлює цей діалог на найвищих щаблях.

У часі Богоявлення ми говоримо про Йорданську воду. Чому таке особливе значення надають саме воді? Яке є біблійне трактування води?

-Ми пригадуємо саме події Хрещення Господнього, які відбулося на Йордані і ця вода символізує води Йордану, які освятив Христос, входячи в них. Взагалі біблійний символ води є дуже давнім. Він може символізувати як життя, так і смерть. Згадаймо потоп за часів Ноя, або безодню над якою ширяв Святий Дух, що також була безоднею вод. Натомість з другої сторони – це вода, яка дає життя, як води Червоного моря,  над яким перейшов вибраний люд за Мойсеєм. Натомість вони знову зімкнулися над головами нечестивих, єгиптян, які їх переслідували. У Біблії дуже часто зустрічаємо образ води.

І я хотів би ще раз наголосити на найбільш знаному образі води вже з Нового Завіту, тої води про яку Господь говорить символічно – воду Життя Вічного, джерело, яке б’є у кожному з нас. Так  само людина на 70-80% складається із води. І духовно також “складаємося” з Божої благодаті. Щось в тому є. Тої “духовної води” нам треба кожен день. Як щоденно людина має випити мінімум літр води, щоб поповнити свої запаси в організмі, так само і душа має торкнутися великої кількості Благодаті на день, щоб відновлювати те, чим вона є. І цю благодать дає нам Господь.

Треба пам’ятати, що ми – християни і ми віримо не у воду, бо це язичники вірять у воду,  ми віримо у Бога. І символ води має для нас значення настільки, наскільки ми знаємо, що за цим стоїть. А він відсилає нас до Бога і до Благодаті, яку Господь дає кожному з нас.

Фактично саме на свято Богоявлення вода скрізь стає Йорданською, тобто освяченою?

-Ми віримо, що запрошуємо Бога, щоб Він за посередництвом цього знаку – води – був до нас більш близьким, щоб наша віра могла його побачити чіткіше.

Хочу нагадати, що те саме відбувається під час обряду Хрещення. Коли священик готується охрестити дитину, він мовить молитву на освячення води, і в тій молитві він вимовляє такі слова: Нехай ця вода станеться Йордановою водою. Тобто фактично води нашого Хрещення – це теж є води Благодаті, води Богоявлення, які ми на Водохреще зустрічаємо.

І тому це ще один вимір, ще одне пригадування для нас про те, що ж сталося на Йордані. Тоді всі почули голос Бога Отця, який казав до Христа: “Ти є мій син улюблений”. І це ж саме стається з кожним з нас у моменті Хрещення – ми свідомо стаємо дітьми Божими, але це так само означає, що ми свідомо обираємо Бога, як свого батька. А батько має таке завдання – він може і у кут поставити, і насварити: все для блага дитини, з любов’ю очевидно. Але Він не буде робити тільки те, що дитина хоче, а те, що для дитини корисно. І коли ми збираємося стати християнами, ми даємо згоду на це, щоб Господь робив те, що можливо ми не будемо у своєму житті розуміти, те що не буде подобатися. І вода Богоявленська нам про цей факт нагадує, про те , що ми одного разу в цю воду ввійшли і очевидно дали згоду цього дотримуватися.

Побутує така традиція, що після Йорданського Водосвяття, священики ходять квартирами, будинками.

–  Тут є кілька аспектів на які потрібно звернути увагу. Бо очевидно, що знак  освячення водою, донесення цієї Божої Благодаті потрібний для кожної хати. І тоді це вповні відчитується, коли до кожної оселі, до кожного християнина ця вода потрапляє. Тому люди беруть із собою цю воду, але також запрошують священика на окроплення хати. І у молитвах також священик згадує про це, кажучи про те, що він приносить із собою Божу Благодать, щоб у будинку панували християнські цінності, добро, любов. І треба підкреслити, що це не є якась там магія, а це є дія, яка пов’язана із нашою вірою, а отже ми скористаємося з того лише тоді, коли будемо вірити в те, що справді на цей дім сходить спасіння і Божа Благодать.

І тут поєднується ще одна вагома і практична річ, що цей період освячення осель становить для священика нагоду зробити душпастирський візит. Тому власне дуже і дуже прикро, коли люди не кличуть свого парафіяльного священика, а думають, що хтось і так буде ходити. Хто? Звідки? Чи то взагалі священик, їх це мало обходить. Традиція Йорданських відвідин тісно переплетена саме із душпастирськими візитами. Священик має змогу хоча би 15 хвилин поспілкуватися із парафіянами. Довідатися, що у них сталося за рік, можливо, хтось хотів би про щось розповісти. Може були якісь втрати у цьому році, а може хтось народився. І тоді священик знає як живе його парафія. І не варто уникати такої нагоди.

Також просимо Вас про побажання для читачів у свято Богоявлення.

-Я бажаю читачам, щоб вони шукали цієї справжньої “Духовної величі” у собі. Всі ми є дітьми Божими, а отже ми є на Його Образ і Подобу, носимо у собі цей Образ Божий, а отже маємо у собі цю велич. Не марнуймо цю велич, не розмінюймо на мідяки, а отже не даваймо легко звести до суто обрядових справ, значення яких ми не розуміємо. Шукаймо у всьому сенс, бо наша віра є розумною.  Так само все, що стосується віри, можна пізнати. Настільки, наскільки Господь дає нам це пізнати. Наша віра не полягає на якихось незрозумілих фокусах, магічних забобонах, вона полягає на міцних аргументах. І найміцнішим аргументом зі сторони Бога є любов. Тому її треба почути, відчитати, бо вона об’являє себе і наше завдання помітити це, відчитати. І бажаю саме цього нашим читачам.

 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на velychlviv.com