Злодії анонімно повернули церковні коштовності у храм через два роки після крадіжкиТе, що сталося цими днями, рівно два роки тому, у селі Рачин, що на Дубенщині згадують і нині. Ця історія дивує навіть тих, кого важко здивувати. Здавалось, подібне може статись у кіно, або лише з промислу Божого. Адже в ніч з 26 на 27 вересня 2014-го року храм на честь Казанської ікони Божої Матері був пограбований. Злочинці винесли з храму хрести, чашу та чимало іншого церковного інвентарю. Минуло рівно два роки. І в ту ж саму ніч, з 26 на 27 вересня, напередодні Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста невідомі знову взяли до рук церковні речі, аби принести їх на сходи місцевого храму.

У 2014-му році Рачинська громада, майже у всьому складі, виявила бажання перейти під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату. Референдум в селі минув прозоро і без фальсифікацій. Оскільки громада була єдина у віросповіданні та приналежності до патріархату, то в селян майже нічого не змінилось.

Вони й надалі стали молитись у своєму храмі, проте з новим настоятелем – прот. Володимиром Стіньо. 
Тим часом, в село все частіше стали приїжджати «гості»: то журналісти з Російської Федерації, то серед ночі «паломники» в Рачин поспішали та багато інших дивних людей. 

Водночас в храмі почастішали крадіжки: якось серед ночі виносили церковні речі…; були й випадки, коли три диваки, які о 2 год. ночі приїхали до храму, наче проїздом, а тим часом хлопчина-злодій сидів під куполом храму. А коли його знайшла поліція, козацька варта та охоронна служба, то він зверху під куполом дзвонив до мами…

Чого й кого там тільки не було в тому Рачині. Слава Богу, що вже наче спокій настав. 

А тоді, однієї вересневої ночі (2014-го року) невідомі вандали виламали двері у паламарці та викрали з храму: Євхаристійний набір; два напрестольні хрести; хрест з прикрасами, яким був нагороджений настоятель прот. Володимира Стіньо; нову дарохранительницю, яку напередодні подарували парафіяни, а також медаль «За відвагу» та Георгіївські ордени місцевого жителя Івана Волошина, які він отримав під час Першої світовій війні. Після смерті Івана Волошина його родина пожертвувала ці нагороди на храм, оскільки вони були досить цінні і не лише, як спогад. 

27 вересня, але вже 2016-го року парафіяни прийшли помолитись до храму і побачили, що на бокових сходах щось лежить. Побачене, не могло не здивувати. – На сходах люди побачили чашу та хрести, які були вкрадені із церкви. Тими дверима, що два роки тому були зламані до тих самих дверей невідомі все це принесли. 

Злодій в ту саму ніч, в яку промишляв в ту і повернув вкрадене. На усвідомлення гріха було потрібно два роки.

  – Коли ми знайшли знахідку, то побачили наші латунні напрестольні хрести, навіть, був мій священичий нагрудний хрест з прикрасами. Повернули мені його знищеним і побитим. Важко сказати в яких умовах все це зберігалось,- продовжує розповідати настоятель місцевого храму прот. Володимир. От наприклад, копіє було покрите іржею. Одним словом, не дуже шанобливо ставились до церковних речей. Може десь в землі було закопане, - роздумує священик. 

Того ж дня в село приїхала поліція. Правоохоронці продовжують шукати причетних до злочину осіб. Чим завершилося слідство поки що невідомо. 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на vse.rv.ua