Із ХІХ століття у Богоявленську, що тепер територіально належить до м. Миколаєва, височіла одна з найвеличніших церков Херсонської губернії – храм Святого Духа. Зруйнована у часи Другої Світової війни, церква нині поступилася місцем школі, але згодом була відбудована новим настоятелем. Сьогодні влада міста відмовляється надати в оренду землю громаді УПЦ КП для відбудови автентичної святині.
Влітку, а саме на свято Петра і Павла, 1999-го року біля напівзруйнованого приміщення старої школи жителі Миколаєва почули молитовні співи українською мовою.
Це був перший молебень біля храму Святого Духа, зруйнованого у 1944 році. У скорому часі відновлює святиню новий настоятель церкви - протоієрей Василій, який і оповідає нам історію храму. А історія, власне, починається із 1886-го року, коли було отримано дозвіл на будівництво і через рік освячено головний престол храму в ім’я Святого Духа. Це був один із найбільших храмів Херсонської губернії: 500 м2 складала площа забудови, висота дзвінниці сягала 67 метрів, а сама церква знаходилася під покровом 24-х куполів. У березні 1944-го року, коли німецькі війська відступали з Богоявленська, храм було зірвано. Богослужіння було перервано на 55 років. Про те, як тут відновилися молитви, розповідає протоієрей Василій Мазурик:
- Наша молитва – то був молебень біля дерева, яке дотепер ще стоїть біля храму. Звичайно, були погрози - як з боку місцевих комуністів, адже пам’ятник Лєніну знаходиться на цій території, так і зі сторони представників нашого «старшого брата» – Московського патріархату, - що нас, мовляв, розженуть, бо ми "не маємо права" молитися тут. Але помалу, та все ж великими силами і молитвою громади, ми почали будувати храм у приміщенні, де була майстерня старої школи, оскільки на автентичному місці не можна було відбудовувати церкву з технічних причин.
Першими увійшли до храму ми з чотирма парафіянками і своїми руками почали обладнувати старе приміщення, яке на той час було також практично зруйноване всередині. Згодом вдалося поставити невеличкий іконостас, нанести штукатурку на стіни, зробити стелю та перенести вхід на західну сторону, як це і повинно бути. Молитвами і проханнями громади нам дали на той час в оренду це приміщення, де ми і дотепер маємо змогу молитися, та навколишню територію.
- Чому зараз Вам відмовляють в оренді земель для церкви?
- Ми знаємо, що ми маємо ті важелі правди, яка дозволяє дати нам ці землі. Але, на жаль, часто наше становище залежить від політичної ситуації. Адже це впливає як на стан наших жертводавців, які сьогодні є, і вони хочуть і можуть допомагати церкві, однак цей стан, відповідно, будь-якої хвилини може змінитися. Так політика і впливає, власне, на рішення передати нам цю територію. Ми неодноразово зверталися до міськради із проханням взяти землі в оренду та, за можливістю, купити їх. Однак сьогодні нам не дозволяють користуватися навіть прилеглими територіями, адже тут повинні будувати школу нового типу, а нам лишили лише по декілька метрів довкруги.
В дійсності, чому б і не дати ці землі громаді? Але чиновники не прислуховуються до свого серця… Нам не дозволяють перенести пам’ятник за рахунок коштів наших жертводавців, хоча навіть комуністи дали на це дозвіл. Ми молимося і сподіваємося на порозуміння, закликаємо до слідування мудрості: «Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, тому що надбання ії краще за надбання срібла, і прибутку від нього більше, ніж від золота», - пояснює настоятель, цитуючи Соломонові слова у зверненні до міського голови.
Насправді ж сьогодні приміщення старої школи, яку побудували на місці зірваної церкви, зруйноване, але нову школу не будують. Незважаючи на ці та інші труднощі, у храмі сьогодні здійснюються всі богослужіння і Таїнства та виконуються треби, діє недільна школа, де діти духовно збагачують не лише себе, а й організовують благодійні дитячі святкові заходи в будинках престарілих. На свята площа біля храму заповнена людьми, які ідуть молитися Богові до своєї церкви - своєю рідною мовою. Отець Василій не втрачає віри в те, що для цього будуть кращі умови, коли Бог дасть таку можливість.
- Звичайно, таку ж саму церкву відбудувати зараз неможливо. Але й інші технології можуть дати такий самий зовнішній вигляд. Ми сподіваємось, що спільною молитвою, зусиллями парафіян і жертводавців ми таки зможемо відновити автентичний храмовий комплекс. А проблема, яку ми маємо зараз, - не лише наша. Це - проблема всього Київського Патріархату та Української Церкви. Тому - із вірою в Бога та, слідуючи законам, - ми чекаємо відповідного часу та святої волі Божої.
Продовжують щиру молитву і всі парафіяни храму Святого Духа. Молитву за свою обитель, за Церкву Христову, за мир і мудрість усіх людей.
Ольга Сопачова для християнського порталу КІРІОС.
