За підтримки акції «Папа для України» у Києві розпочався табір психологічної реабілітації дітей які пережили війну чи досі живуть у зоні бойових дій«Лісова Застава» під Києвом існує стільки, скільки й війна на Сході України. Ще з 2014-го сюди почали вивозити дітей з-під обстрілів із зони АТО, щоб перечекали поки все стихне. Не стихло. Тому з табору-евакуації він перетворився на табір психологічної реабілітації дітей, які пережили війну чи досі живуть у зоні бойових дій. З того часу тут побувало вже близько трьох тисяч дітлахів. 6-го липня розпочався перший з чотирьох заїздів за підтримки акції «Папа для України», під час яких змогу на безкоштовний відпочинок отримають вісімсот дітей від 7 до 17 років,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на popeforukraine.

Дітей шукають через волонтерів, що працюють при фронті, через державні служби, військових, батьків, опікунів. Табір для тих, хто, травмований війною, потребує психологічної допомоги, хто мешкає безпосередньо в зоні АТО, чи належить до сімей переселенців та вояків. Проте майже 70% тут – це діти з прифронтової зони. Вони в пріоритеті, адже дехто з них постійно живе під обстрілами, сидить у підвалі, не має що їсти, пояснює Ірина Сазонова, координатор табору «Лісова застава» та керівник всеукраїнської благодійної організації «За право на життя». Вона тут від початку. Програма табору, звісно, має оздоровчі напрямки – діти перебувають на свіжому повітрі, багато рухаються. Але основне завдання – психологічна реабілітація.

«Головна проблема дітей, які приїжджають із прифронтової зони, чи дітей переселенців – це те, що вони провалюються у страшні спогади, бачать жахливі сни і їм здається, що вони божеволіють, – розказує пані Ірина. – Тому перший крок програми реабілітації показати, що переживання такої дитини це нормально. Але ми не попереджаємо їх про заняття з терапії травми війни, не кажемо, що розбиратимемо те, що вони пережили. Ні, здебільшого реабілітація відбувається в ігровій формі, і діти часом не усвідомлюють, що поки триває гра, з ними відбувається психологічна робота».

Пані Ірина пояснює, що за таких травм найважливіше – пропрацювати важкі емоції та почуття, які накопичилися в дітях, але вони не можуть показати їх людям. Це роблять через арт-терапію. Наприклад, працюють із різними пластичними матеріалами – глиною, пластиліном, тістом. Скажімо, є таке заняття – «Майстер-шеф», коли діти готують з тіста різні смаколики для друзів, рідних. Ще грають в «мокрий футбол» – у басейн наливають по коліна води, щоб бігати там із м’ячем. Це наче гра, але водночас дуже хороший інструмент для «легалізації» сильних почуттів – адже можна кричати, бризкати, голосно виявляти емоції, чого не зробиш у звичному середовищі, серед рідних.

Окрім таких занять діти ще лазять по мотузковому парку, розігрують різні театральні сцени, вирушають у лісові походи, їздять на екскурсії до Києва, а також займаються волонтерством – відвідують притулок для собак та будинок для літніх людей, де зустрічаються з такими ж дітьми війни, як і вони самі. І кожен із пунктів програми чогось вчить: долати страх, проживати емоції, виживати за важких умов, показувати, що вони самі здатні допомагати іншим.

«У нас був випадок, – розповідає пані Ірина, – коли після табору діти з Новотроїцька, що під Волновахою, повернулися додому і почали помагати місцевим бабусям по господарству, городи копати. Або збирали всіх менших дітей, які ще замалі для табору, і навчали їх того, що опанували в нас. Тобто перенесли програму табору в своє село. До нас приїхали безпомічними жертвами, в яких немає майбутнього, які ні на що не впливають. А від нас уже їхали здатними перевернути весь світ, життєрадісними».

За час табору психологи також мають індивідуальні та групові зустрічі з дітьми, звісно, лише за умови, якщо дитина готова говорити про те, що її болить. Пані Іра каже, що найскладніше з тими, хто потім повернеться в зону АТО, оскільки певні захисні механізми, які вони виробили вже протягом кількох років, не можна «знімати». Або повертати їх з відкритою раною у світ, де немає підтримки. Саме тому будь-яка безпосередня праця психологів з дітьми відбувається дуже делікатно. Всі, хто працює в таборі, навіть інструктори, пройшли спеціальне навчання – з дитячої психології, конфліктології, стресостійкості, з травм війни. Найважливіше – дати таким дітям інструмент саморегуляції, щоб за складних обставин вони могли розпізнати, що з ними відбувається, що вони відчувають, як можуть допомогти собі та іншим.

«Для нас допомога від Папи вирішальна, – каже пані Іра. –Якби ми не мали цього проекту, то навіть не могли б охопити таку кількість дітей, яку охопили. А коли б і охопили, то батькам все одно довелося бодай щось заплатити, принаймні за трансфер. Чере це діти з багатьох сімей, яким дуже потрібна допомога, в яких взагалі нічого нема, не змогли б приїхати. А дякуючи Ініціативі «Папа для України», ми не лише можемо охопити аж вісімсот дітей, а ще й покращити саму програму реабілітації. Бо є засоби для різних терапій, яких ми раніше не могли собі дозволити. Наприклад, барабани, ми про них тільки мріяли, а тепер вони у нас уже є і це така бомба, бо дуже класно працює!»

Олена Розвадовська, волонтерка, яка від початку війни перебуває у прифронтовій зоні, одна з тих, хто привозить до табору дітей, які опинилися в особливо складній ситуації. Каже, що таких таборів як «Лісова застава» небагато, тому їх потрібно підтримувати.

«Спочатку вони розвивалися як волонтерські проекти, зараз це повноцінні команди, готові працювати з дітьми, які постраждали внаслідок військового протистояння, – пояснює пані Олена. – Було би нерозумно не скористатися часом канікул, щоби хоча б на деякий час вивезти дітей, які живуть в умовах критичних для здоров’я. Бо тут із ними попрацюють, дадуть підтримку, турботу, дитина набереться сил, енергії, здоров’я. Крім того, зрозуміло, що діти з прифронтової зони вдома особливої активності не виявляли, переважно через брак на це часу у дорослих. А з державного бюджету такі форми роботи фінансуються мало – навіть не кожна десята дитина має змогу скористатися путівками за державний кошт. Тому дітям, батьки яких не можуть оплатити путівку, і які не отримали путівки за рахунок держави, треба дати шанс хоч трохи оздоровитися».

Допомогти порталу

Просимо допомоги з оплатою рахунків порталу КІРІОС. Пожертву можна скласти за допомогою кнопки "Пожертвувати" над цим повідомленням. Також перегляд і переходи по рекламних посиланнях допомагають нам утримувати портал і робити його цікавим для Вас.