Українська Церква об'єдналася в співчутті та молитві
Без сумніву однією із найважливіших подій цього тижня стало повідомлення про важкий стан здоров’я та термінову госпіталізацію Предстоятеля Української Православної Церкви, Митрополита Володимира (Сабодана). Ця резонансна подія сколихнула інформаційний простір всієї України, а відсутність достовірної інформації з офіційних джерел УПЦ, підштовхнула фантазію журналістів на теорії з комою і навіть смертю Митрополита.
Особливої уваги заслуговує реакція предстоятелів Церков Київської традиції, які співчуваючи важкій недузі молилися за здоров’я Митрополита Володимира. І наче б на перший, зовнішній, погляд розділене українське православ’я об’єдналося в співчутті і молитві.
Так, глава УАПЦ Владика Мефодій, 1 листопада, помолився за добре лікування і поміч Господню для Митрополита Володимира, і своїм особливим указом благословив священству, чернецтву, та всім вірним Української Автокефальної Православної Церкви під час богослужінь молитися за главу УПЦ.
Молилася за Предстоятеля УПЦ також і Українська Православна Церква Київського Патріархату на чолі з Патріархом Філаретом, який 3 листопада, під час вечірнього богослужіння з акафістом перед мощами священномученика Макарія виголосив особливі прохання за здоров’я хворого Митрополита.
Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав сказав: «У ці дні молимося за недужого Митрополита Володимира. З однієї сторони просимо для нього зцілення, а з другої ? сили витривати у цих болях і терпіннях. Знаємо, що Господь є не тільки Спасителем, але й Зцілителем. Віримо, що Боже милосердя та опіка огортає у ці дні нашого співбрата у Христі». Блаженніший Святослав назвав Блаженнішого Володимира зразком правдивого християнина і українця.
Не можна залишити поза увагою і турботу про стан здоров’я Митрополита Володимира з боку Вселенського Патріарха Варфоломія І. Як інформував християнський портал КІРІОС Патріарх Варфоломій І, надіслав листа Митрополиту Володимиру в якому висловив своє занепокоєння станом здоров'я Блаженнішого Володимира, а також запевнив у свої молитвах за його швидше одужання.
Описуючи український народ, хтось з відомих людей сказав, що ми (українці) готові останнє віддати одне одному коли нам погано, але коли комусь добре – то ми готові забрати в нього останнє. В цих словах є доля правди, адже бачачи як представники певних конфесій б’ються за храми та території, як звинувачують одне одного в не канонічності, переманюють вірних і духовенство, втрачається віра в реальність церковної єдності.
Але як бачимо, любов до ближнього, співчуття до його страждань, об’єднали нашу Українську Церкву у молитві, до цієї молитви долучився і Вселенський Патріарх Варфоломій І, а саме з рук його попередників прийняла хрещення Київська Русь. Не хочеться вірити у те, що для об’єднання українського православ’я в єдину помісну церкву потрібно переживати якесь горе чи переслідування, але саме спільний біль та хрест може стати ключем єднання для української Церкви.
Автор: Дзьоба Тарас