Дорогі брати і сестри!

Здавалося, яке ще може бути прозоріше, ясніше свято, ніж сьогоднішній день – Благовіщення Пресвятої Богородиці! Так яскраво описане воно у Євангелії від

Читати далі

Дорогі брати і сестри!    Дякую Господу за те, що можу звершувати цю Святу Месу на початок Петрового служіння в урочистість святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії і покровителя Вселенської Церкви. Цей збіг має дуже глибоке значення: на цей день припадають також іменини мого шанованого попередника. Ми єднаємося з ним у молитві, сповненій любові та вдячності.    Люб’язно вітаю братів-кардиналів і єпископів, священиків, дияконів, ченців і черниць та всіх мирян. Дякую за присутність представникам інших Церков і церковних спільнот, а також представникам єврейської громади й іншим релігійним спільнотам. Звертаюся із моїм щирим привітанням до глав держав та урядів, до офіційних делегацій численних країн світу і дипломатичного корпусу.    Ми чули у Євангелії, що «Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку» (Мт 1, 24). У цих словах уже міститься та місія, яку Бог довірив Йосифові, тобто бути custos (лат.) – охоронцем. Охоронцем кого? Марії та Ісуса. Однак ця охорона згодом поширюється на Церкву, як підкреслив блаженний Йоан Павло ІІ: «Подібно як святий Йосиф із любов'ю опікувався Марією та присвятив себе радісному завданню виховання Ісуса Христа, так він охороняє і захищає Його Містичне Тіло, Церкву, образом та взірцем якої є Пресвята Діва» (Esort. ap. Redemptoris Custos, 1).    Як Йосиф здійснює цю опіку? Зі скромністю, зі смиренням, у тиші, однак він постійно присутній і цілковито вірний, навіть і тоді, коли не розуміє. Від одруження з Марією й аж до випадку, коли дванадцятилітнього Ісуса знайшли у Єрусалимському храмі, Йосиф кожної миті супроводжує їх із турботою і любов’ю. Він поряд із Марією, своєю дружиною, і в радісні, і у важкі моменти життя: прямуючи до Вифлеєма на перепис і в трепетні та радісні години пологів; у драматичний момент утечі до Єгипту і під час відчайдушних пошуків свого Сина у храмі; і згодом у щоденному домашньому житті в Назареті, у майстерні, де навчав Ісуса свого ремесла.    Як Йосиф переживає своє покликання опікуна Марії, Ісуса та Церкви? Він постійно уважний до голосу Бога, відкритий на Його знаки, готовий виконувати Божий задум, а не власні плани. Саме цього Бог вимагав і від Давида, як ми чули в Першому читанні: Бог не хоче дому, збудованого людиною, а бажає вірності Його Слову, Його задуму. Це сам Бог будує дім, але із живого каміння, позначеного його Духом. Йосиф є «опікуном», тому що вміє слухати Бога, дозволяє, аби його вела Божа воля. Саме тому він надзвичайно вразливий на довірених йому осіб, уміє реалістично відчитувати значення подій; він уважний до того, що його оточує, і вміє приймати мудрі рішення. На його прикладі, дорогі друзі, бачимо, як треба відповідати на покликання Бога – з відкритістю, з готовністю, але бачимо також, хто є центром християнського покликання – це Христос! Оберігаймо Христа в нашому житті, щоб оберігати інших, щоб оберігати творіння!    Однак покликання до оберігання стосується не лише нас, християн – воно має вимір, який передує всьому і який є просто людським, охоплює всіх. Оберігати все творіння, красу творіння, як сказано в Книзі Буття і як нам показав святий Франциск Ассизький, - це мати пошану до кожного Божого створіння та довкілля, у якому живемо. Це означає оберігати людей, турбуватися з любов’ю про всіх, про кожну особу, а особливо про дітей, літніх осіб – тих, хто слабший і часто перебуває десь на маргінесах наших сердець.  Це турбота одне про одного в сім’ї: подружжя взаємно себе оберігає, потім батьки турбуються про дітей, а з часом діти стають також опікунами батьків. Це також означає зі щирістю переживати дружбу, яка є взаємним оберіганням у довірі, пошані й добрі. По суті, усе довірене опіці людини. Це відповідальність, яка стосується нас усіх. Будьте хранителями Божих дарів!    Коли ж людина не відчуває цієї відповідальності, коли ми не турбуємося про створіння і братів, тоді нищення торує собі шлях і серце стає твердим. У кожну історичну епоху, на жаль, є свої «Іроди», які вигадують образи смерті, нищать та спотворюють обличчя чоловіка і жінки.    Хочу дуже попросити всіх, які виконують відповідальні завдання в економічній, політичній і суспільній сферах, - усіх чоловіків і жінок доброї волі: будьмо «хранителями» творіння, задуму Бога, вписаного у природу, хранителями інших людей і довкілля; не дозвольмо, щоб ознаки знищення і смерті супроводжували шлях нашого світу! Проте, щоб «охороняти», ми мусимо також піклуватися за нас самих! Не забуваймо, що ненависть, заздрість, пиха засмічують наше життя! Отже, охороняти – означає чувати над нашими почуттями, над нашим серцем, тому що звідти походять добрі і злі наміри: і ті, що будують, і ті, що нищать! Ми не повинні боятися доброти і ніжності!    Тут додам ще одне зауваження: турбота, опіка вимагає доброти, вимагає жити з ніжністю. У Євангеліях святий Йосиф показаний чоловіком міцним і відважним, робітником, однак у його душі присутня велика ніжність, яка є не чеснотою слабкої людини, а навпаки, свідчить про душевну силу та здатність виявляти увагу, співчуття, справжню відкритість на іншу людину, а також любов. Ми не повинні боятися доброти і ніжності!    Сьогодні разом зі святом святого Йосифа святкуємо і початок служіння нового Єпископа Рима, Наступника Петра, яке також містить у собі владу. Безсумнівно, Ісус Христос дав Петру владу, але про яку владу йдеться? Після триразового питання, яке Ісус ставить Петрові про його любов, слідує триразове запрошення: паси Мої ягнята, паси Мої вівці. Не забуваймо ніколи, що справжня влада є служінням, що Папа також, аби здійснювати владу, мусить дедалі більше входити у це служіння, яке сягає своєї осяйної вершини на хресті; мусить дивитися на покірне служіння – конкретне, сповнене багатства віри святого Йосифа, і так, як він, відкривати обійми, щоб оберігати увесь народ Божий та приймати з любов'ю і ніжністю ціле людство, особливо найбільш убогих, слабких, найменших – тих, яких Матей описує в Остаточному суді любов'ю: голодних, спраглих, чужинців, голих, ув'язнених (пор. Мт 25, 31-46). Лише той, хто служить із любов’ю, вміє оберігати!    У Другому читанні святий Павло говорить про Авраама, який «проти надії надіявшись, повірив» (Рим 4, 18). Проти надії надіявшись, повірив! Також і сьогодні посеред численних ділянок сірого неба ми потребуємо бачити світло надії і давати надію самим собі. Оберігати творіння, кожного чоловіка і кожну жінку, з поглядом, сповненим ніжності та любові, - це означає відкрити горизонт надії, відкрити промінчик світла посеред безлічі хмар; це нести тепло надії! І для людини віруючої, як-от Авраам, як святий Йосиф, для нас, християн, надія, яку несемо, містить горизонт Бога, який був нам відкритий у Христі; ця надія побудована на скелі, якою є Бог.    Оберігати Ісуса з Марією, оберігати все творіння, оберігати кожну особу, особливо найубогіших, оберігати нас самих – ось служіння, яке покликаний виконувати Єпископ Рима. Однак до цього служіння покликанні ми всі, щоб засяяла зоря надії. Тож оберігаймо з любов’ю те, що Бог нам подарував!    Прошу заступництва Пресвятої Діви Марії, святого Йосифа, святих Петра і Павла, святого Франциска, аби Святий Дух супроводжував мене у служінні, а всім вам кажу: моліться за мене! Амінь.Дорогі брати і сестри!

Дякую Господу за те, що можу звершувати цю Святу Месу на початок Петрового служіння в урочистість святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви

Читати далі

Сьогодні нам Свята Церква пропонує повчання Господа Ісуса Христа, яке може налаштувати нас на правильне проведення Великого посту: таке, при якому піст принесе нам користь

Читати далі

Дорогі брати і сестри!

Коли сьогодні ми вирушали з дому - до зупинки автобусу, до метро, на стоянку машини, – мабуть, більшість із нас напружено пригадувала: чи

Читати далі

Дорогі брати і сестри!

В старих українських церквах любили на задній західній стіні зображувати картину Страшного суду. Про це нам нагадує і оповідання Миколи Гоголя «Ніч

Читати далі

Відомий голлівудський актор Роберт Де Ніро сказав якось геніальну фразу: «Немає нічого кращого, ніж повертатися туди, де нічого не змінилося, щоб зрозуміти, наскільки змінився ти

Читати далі

Пригадуючи собі Євангеліє минулого тижня, ми бачили, як Господь Своїми відвідинами дому Закхея перевернув всю його душу і життя. Ми бачили, як, після всього його

Читати далі

Темно. Ніч. Де-не-де кидають тьмяне ліниве світло поодинокі вуличні ліхтарі. Швидко проходячи порожніми вулицями, поспішаючи додому, встигаєш чути лише звук власного поступу і зауважуєш, як

Читати далі

Другий тиждень підряд Свята Церква словами Господа нашого Ісуса Христа ставить нам в приклад особу митаря. Минулого тижня це був митар Закхей, а сьогодні навіть

Читати далі

Усе Боже створіння перебуває в очікуванні приходу свого Господа, сподівається знову знайти Того, хто зробить його довершеним та сповненим миру. Гебрейською мовою «мир» звучить як

Читати далі

Дорогі брати і сестри!

«Сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!», – звертався до нас Христос разом із Закхеєм минулої неділі. Сьогодні ж, за два тижні

Читати далі

«Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19, 10). Цими словами Христос запрошує кожного з нас взяти участь божественному промислі спасіння

Читати далі

Дві неділі підряд у недільних євангеліях нашій увазі буде представлено двох митарів. Одного, про якого розповідає сьогоднішнє євангеліє, ім'я ми чули. Його звали Закхей. Як

Читати далі

Як на небесній тверді Творець поставив світила для того, щоб вони розганяли нічну темряву й освітлювали шлях подорожуючим, так і в духовному світі для всіх,

Читати далі

Дорогі брати і сестри!

Старозавітня заповідь «Шануй батька твого i матiр твою» втілюється в навчанні й пастирській практиці Христової Церкви послідовно й багатоманітно. Вона виявляється, зокрема,

Читати далі