ХрещенняМи віримо і визнаємо, що Господь і Бог наш Ісус Христос установив сім святих Тайн, і їх свята Церква уділяє для спасіння усіх вірних. Першою серед тих святих Тайн, яка є наче дверима до всіх інших, є свята Тайна Хрещення, про яку засвідчив сам Божественний Спаситель Ісус Христос: „Коли хтось не вродиться з води і Духа, не спроможен увійти у Царство Боже” (Ів. 3, 5). Це означає, що свята Тайна Хрещення є обов’язковою для нашого спасіння. Отож розглянемо сьогодні тему святого Хрещення, чим є свята Тайна Хрещення, якої багато із вас і дорослі, і діти були свідками, брали участь. Про святу Тайну Хрещення згадували вже старозавітні пророки,серед яких - пророк Ісая чи Захарія. А через пророка Єзекиїла Господь Бог виразно заявив: „Я обмию вас чистою водою, і ви очиститесь; і дам вам нове серце, а в нутро ваше вкладу мого духа; і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та зберігати мої установи” (Єз. 36, 25-27). У Новому Завіті святий апостол Павло, а згодом і святі Отці Церкви, називають святе Хрещення купіллю, бо воно очищує, так би мовити, обмиває людську душу від первородного гріха, а у випадку хрещення дорослих - від усіх особистих гріхів. Святий апостол Петро у день П’ятидесятниці, коли євреї запитували його, що мають робити, відповів: „Покайтеся, і нехай кожен з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших!” (Ді. 2, 38). Тому-то і ми в Символі віри заявляємо: „Ісповідую (визнаю) одне хрещення на відпущення гріхів!”

Крім очищення душі від гріхів, свята Тайна Хрещення також відроджує нас до Божого життя ласки через Святого Духа. Звідси святий Павло називає Хрещення  «купіллю відродження та відновленням Святого Духа»,  щоб, оправдані його благодаттю, ми стали спадкоємцями життя вічного!” (Тит. 3, 5-7). Святий Іван Дамаскин, пояснюючи ці слова, каже: „Хрещення називаємо теж купіллю відродження, бо з ним, через благодать Святого Духа, ми починаємо нове життя, життя дітей Божих”.

Коли при нашому хрещенні священик хрестовидно зілляв на нашу голову Йорданську (освячену) воду і промовив слова: „Хрещається слуга Божий, чи слугиня Божа (називаючи наше ім’я), в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”, то і над нами, як колись у Йордані над Ісусом Христом, відкрилося небо, на нас зійшов Святий Дух, який своєю благодаттю відроджує нас до нового життя, до життя дітей Божих, а голос Отця Небесного про нас свідчить: „Ти – мій син, моя дочка, тебе я собі вподобав!” (Мт. 3, 16-17).

За навчанням святої Церкви, хрещення – це свята Тайна, установлена Ісусом Христом для очищення душі від первородного гріха (а в дорослих людей - від усіх особистих гріхів) і для відродження душі до надприродного, тобто Божого життя, діянням Святого Духа. Подібне значення святої Тайни Хрещення подав святий апостол Павло коринтянам, повчаючи їх, що вони „обмилися (від гріхів) і освятилися іменем Господа нашого Ісуса Христа та Духом Божим” (1 Кор. 6, 11). Хреститися (гр.) - обмиватися, очищуватися, купатися. Але в Новому Завіті ті, які повірили в Ісуса Христа, через святе Хрещення стають Христовими учнями, тобто християнами. Тому це слово набрало нового значення - „ставати християнином” (Ді. 11, 26). Ось чому в деяких катехизмах читаємо, що святе Хрещення – це св. Тайна, встановлена Ісусом Христом, через яку ми стаємо християнами, тобто учнями Христа, дітьми Божими і членами Христової Церкви. Це пояснення співзвучне зі словами доручення, що їх дав Ісус Христос святим Апостолам: „Ідіть і зробіть моїми учнями (навчайте) всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28, 19).

Як було зазначено, свята Тайна Хрещення, за словами самого Христа, є обов’язковою для нашого спасіння. Він-бо сказав: „Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже” (Ів. 3, 5). Цими словами Ісус не виключає нікого, навіть малих дітей. Тому діти, які вмирають без хрещення, вмирають із первородним гріхом на душі. А тому, що багато малих дітей помирало задовго до пізнання правди, вже від апостольських часів був введений звичай хрестити малих дітей, немовлят, щоб таким чином сповнити Христовий наказ: „Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне” (Мт. 19, 14). Святий Іван Золотоустий так пояснює звичай хрестити малих дітей: „Ми хрестимо немовлят, хоча вони ще не вчинили особистих гріхів, щоб, очистившись від первородного гріха, вони одержали дар освячення, усиновлення Божого і спадкоємства Царства Небесного і, ставши членами Христової Церкви, були храмом Святого Духа”.

Тож християнські батьки зобов’язані якнайшвидше охрестити своїх дітей, не пізніше двох тижнів після їх народження. Зазвичай, дитину хрестить у церкві місцевий священик-парох, або ним призначений священик за приписаними обрядами, які мають глибоке релігійне та богословське значення. В разі небезпеки дитину може охрестити і світська особа, необхідним залишається тільки обряд злиття на голову дитини хоча б звичайної води і промовляння Христом приписаних слів: „Хрещається слуга Божий, чи слугиня Божа (дається ім’я), в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь”. Коли ж у такий спосіб охрещена дитина переживе небезпеку, то слід її принести до церкви, щоб священик доповнив усі приписані обряди.

При хрещенні дитині дають ім’я якогось святого чи святої, тобто хресне ім’я. Воно має своє символічне значення, бо через хрещення ми стаємо дітьми Божими, і наше ім’я записане в Небі, в книзі життя (Одкр. 21, 27). Вже І Вселенський Собор у Нікеї (325 року) наказав батькам давати своїм дітям християнські імена, тобто імена апостолів, мучеників та ісповідників, щоб вони стали небесними покровителями їх дітей і заохочували до наслідування їх благочестивого життя. Пізніше до списку хресних імен були додані ще імена зі Святого Письма, як зі Старого, так і Нового Завітів, також імена ангелів чи християнських чеснот. Святий Іван Золотоустий пояснює, що „Християнські батьки повинні завжди давати своїм дітям такі імена, які б заохочували дітей до праведного життя і були для них постійним нагадуванням про Небесне Царство”.

У святому Хрещенні, особливо ж при хрещенні немовлят, важливу роль виконують хресні батьки, чи куми, які тримають, як у нас кажуть, дитину до хреста. Число кумів протягом століть змінювалося, але вже з XV століття було прийнято брати одного кума й одну куму. Їх уже святий Іван Золотоустий називає хресними батьками, бо при хресті вони беруть на себе чималу відповідальність про християнське виховання своїх похресників, особливо, якщо б рідні батьки занедбали цей важливий обов’язок. Тому хресними батьками можуть бути тільки практикуючі християни, які живуть благочестивим християнським життям і можуть бути запорукою такого ж релігійного життя для своїх хрещеників. Хресні батьки є також урядовими свідками хрещення дитини, тому їх імена вписані в парафіяльній книзі-метриці охрещених.

Свята Тайна Хрещення – великий і пребагатий дар, який залишив нам Господь Ісус Христос. Через неї Він очистив, чи радше, обмив нас від первородного гріха і привернув нам первісний образ Божий, так що ми насправді стали дітьми Божими. Свідчення святого Івана Євангелиста про Христа говорить: „До своїх прийшов, та свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його, тим дав право дітьми Божими стати, які вірують в його ім’я” (Ів. 1, 11-12). А вже згадуваний святий Іван Золотоустий так пояснює ці слова: „Коли Євангелист сказав, що ті, які прийняли його, стали дітьми Божими, ось яку причину цієї невимовної нашої гідності він подає: Ісус Христос, будучи правдивим Сином Божим, став Сином чоловічим, тобто людиною, щоб нас, людей, вчинити синами Божими. Ось так своїм приходом на землю Ісус Христос підніс нас до невимовної слави дітей Божих!” Це добре зрозумів французький король, святий Людовік IX, який у своїй коронаційній бесіді прилюдно заявляв: „Найбільшою моєю славою не є оцей королівський вінок, але те, що я був охрещений і став дитиною Божою!”

Через св. Тайну Хрещення ми освятились, Святий Дух замешкав у наших серцях, ми стали храмом Божим, спадкоємцями життя вічного. Як колись ізраїльтяни повинні були перейти річку Йордан, щоб дійти до Обіцяної землі, так тепер і ми мусимо перейти через Йорданську воду хрещення, щоб дійти до нашої обіцяної землі – Небесного Царства.

Царство Небесне – це життя вічне - щастя безконечне, яке Господь дасть усім тим, які повірять у його Євангеліє і охрестяться. Тож разом із святим Кирилом Єрусалимським і я закликаю вас, дорогі у Христі: „Піднесіть свої очі до Неба і живіть думкою про нього, як той подорожній, що бажає дійти до мети. Нехай Небо буде метою ваших зітхань, ваших бажань та змагань. Нехай ваші думки, ваші слова та ваші діла будуть гідні обіцяного вам Небесного раю. Пам’ять про Небо додасть знеможеному силу, доброго заохотить до витривалості, а грішника приведе до покаяння. Тож піднесіть свої очі до Неба, бо Небо є нашим призначенням, Небо є метою, ми всі сотворені для Неба!

о. д-р  Петро Козак