МиропомазанняІсус Христос під час Тайної Вечері пообіцяв своїм апостолам послати „іншого Утішителя... Духа істини, що перебуватиме з ними повіки” (Ів. 14, 16-17). А перед вознесінням він наказав своїм учням, щоб вони не покидали Єрусалиму, але чекали на „обіцянку Отця”, бо через кілька днів всі вони будуть охрещені „Духом Святим” (Ді. 1, 4-5). Тож після Христового вознесіння на небо Апостоли не покидали Єрусалиму, але в очікуванні обітниці Святого Духа перебували („однодушно на молитві з Марією, матір’ю Ісуса” (Ді, 1, 14)).

І справді, десятого дня після вознесіння, у празник святої П’ятидесятниці, почувся з неба великий шум, неначе подув буйного вітру, і наповнив увесь дім, де перебували Апостоли. Тоді з’явилися поділені вогненні язики і осіли на кожному з них, і всі вони „сповнилися Духом Святим” (Ді. 2, 1-4). Ось так здійснилася Христова обіцянка, і Він у видимий спосіб охрестив їх „силою з висоти” (Лк. 24, 49), тобто Духом Святим. Ще задовго до приходу Христа Господь Бог через пророка Йоіла пообіцяв „зілляти свого Духа на всяке тіло”, тобто на кожну віруючу людину. Ту саму обітницю Святого Духа, що його мали прийняти всі ті, які увірують у Нього”, повторив теж Ісус Христос за час свого земного життя. Тому-то святий апостол Петро уже перших християн запевняв, що і вони після свого хрещення „приймуть дар Святого Духа”, як пообіцяв Христос. І Апостоли, коли дізналися, що диякон Филип навернув і охрестив усю Самарію, відразу вислали туди святих Петра й Івана, щоб ті помолилися за них і поклали на них свої руки, щоб і вони прийняли Святого Духа. Так само поступив і святий Павло у Ефезі.

Через святу Тайну Хрещення ми відродились до життя Божого, ми стали дітьми Божими. А щоб ми могли насправді жити життям дітей Божих, Господь наш Ісус Христос установив святу Тайну Миропомазання, через яку ми стаємо „учасниками Духа Святого” (Євр. 6, 4). Як навчає святий апостол Павло, тільки ті є дітьми Божими, яких водить Дух Божий!” (Рим. 14). Ось чому святі Отці уже від самих початків християнства наказували, щоб після хрещення усі вірні приймали святу Тайну Миропомазання, бо через неї ми стаємо досконалими християнами. Тому при освяченні мира єпископ молиться: „Зроби, Господи, це миро для тих, що охрестяться, печаттю досконалості!”

Спочатку Апостоли уділяли новоохрещеним Святого Духа через молитву й покладення рук. Але пізніше, коли через покладення своїх святительських рук Апостоли почали вже наставляти дияконів і пресвітерів, тоді вирішили через помазання уділяти Святого Духа. На цьому наголошував святий Іван Євангеліст, запевняючи первісних християн: „Ви ж маєте помазання, що приходить від Святого (Духа)”, і помазання, „що ви прийняли, у вас перебуває” (1 їв. 2, 20; 27). Схоже повчає і святий Павло: „Той, хто помазав нас, - це Бог, який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток (Святого) Духа” (2 Кор, 1, 21-22).

У біблійному лексиконі слово помазувати означає уділяти Святого Духа. Звідси виходить, що через святу Тайну Миропомазання ми стаємо Божими помазаниками, дослівно з грецької - христами, чи, радше, християнами. Тому вже святий Теофіл Антіохійський у ІІ столітті пояснює, що „ми тому називаємося християнами, бо були помазані божим єлеєм”. А святий Кирило Єрусалимський (4 століття) повчаючи своїх новохрищених казав: „Тепер ви стали правдивими християнами (помазаниками), бо ви прийняли печать (знак) Святого Духа через святе помазання єлеєм”.

Як після хрещення Христа у ріці Йордані з неба зійшов Святий Дух у вигляді голуба і спочив на ньому, так само і після нашого хрещення, коли священик помазав нас святим миром, спочив на нас Святий Дух і зодягнув нас „силою з висоти” (Лк. 24, 49). Це був день П’ятидесятниці, коли Ісус Христос через святе Миропомазання зілляв на нас повноту Святого Духа, який оселився в наших серцях, щоб вести нас дорогою спасіння. Тому святий Кирило Єрусалимський заохочував новоохрещених: „Зодягнені в силу Святого Духа, мужньо протидійте ворогові вашого спасіння і, поборюючи його, кажіть: „Я все можу в тому, хто мене укріплює!” (Фил. 4, 13).

Як святі Апостоли, так і Отці Церкви святу Тайну Миропомазання завжди вважали доповненням Хрещення, тобто вірним здійсненням Христових слів відродитись „водою і Духом”. Тому вони миропомазували навернених безпосередньо після Хрещення. Ісус Христос через своє хрещення у Йорданських водах освятив воду своїм божеством. Коли він виходив з води, то (Святий) Дух спочив на ньому і своєю силою осінив його. Так само і ми, коли нас охрещено, були зразу помазані в прообразі тим (Святим) Духом, який помазав Хреста”.

“Коли хтось не родиться з води та Духа, не може увійти в царство Боже”, - говорить Христос. Хрещення є наше друге народження – від матеріального буття до духовного життя. Цей перехід стається в двох моментах. Найперше відрікаємося сатани і всіх діл його, тобто, відкидаємо все, що противиться Богові. Потім, прирікаючи служити Христові, заявляємо, що ми готові будувати наше життя на основі його Євангелії. У хрещенні цей перехід стає дійсністю. Занурені у воді в імя Пресвятої Тройці, умираємо для світу гріха та виходимо з води новими людьми, повними Божої ласки і Божого життя. Але людині не вистачає тільки народитися, щоб існувати і в житті боротися; їй треба життєдайних сил. При нашому другому народженні ці життєдайні сили – це Святий Дух і його дари, які одержуємо в таїнстві миропомазання. Святим миром, що його єпископ освячує у Великий четвер, священик дає охрещеному “печать дару Святого Духа”, щоб новопросвічений був повний Духа і ціле життя служив у духовних подвигах перед Богом і для ближнього. Прадавня практика Христової Церкви, збережена у східних Церквах, завершує тайну хрещення і миропомазання уділенням таїнства Євхаристії, навіть немовлятам. У такий спосіб новоохрещений і миропомазаний включається в духовне життя євхаристійної громади – Церкви, єднаючися вповні з Ісусом Христом.

Катехизм нас навчає, що святе Миропомазання – це свята тайна, установлена Христом, через яку охрещений приймає повноту Святого Духа для укріплення його віри, щоб мужньо визнавати і обороняти її. Інші пояснюють, що святе Миропомазання - це тайна, через яку Христос охрещеним дає силу, щоб вони могли успішно боротися з ворогами святої віри. Одним словом, як через святе Хрещення стаємо "дітьми Божими", так через святе Миропомазання стаємо "воїнами Христа".

За своєю суттю таїнство миропомазання є відмінним від таїнства хрещення і водночас є, так би мовити, його продовженням, другим етапом у духовному житті людини, яка стала християнином. Хрещення є таїнством, яке відкриває людині двері до царства Христового, таїнством, через яке людина народжується в життя духовне і стає членом християнського суспільства. Але, щоб стати достойним членом християнського суспільства, недостатньо мати тільки один доступ до нього.

Людина стає членом Церкви Христової для здійснення своєї мети – досягти спасіння. І щоб виконати цю мету, християнин повинен мати певні духовні сили, і сили не звичайні, а благодатні, бо і царство Христове є благодатним царством. Ось ці благодатні сили і надаються кожному новому члену Церкви через друге таїнство – таїнство миропомазання. Тому миропомазання серед інших Церковних таїнств за порядком його звершення займає друге місце.

У нашому обряді святу Тайну Миропомазання уділяє священик безпосередньо після хрещення, через помазання членів нашого тіла освяченим миром промовляючи такі слова: "Печать дару Святого Духа. Амінь", Миро – це суміш оливкової олії й запашного бальзаму. Оливкова олія символізує душевну силу, а запашний бальзам - пахощі Святого Духа. До складу мира входять також інші пахучі олійки й корінці, кількість яких доходить до тридцяти. Миро щороку освячує єпископ під час святої Літургії у Великий Четвер, а потім розсилає його до кожної парафії своєї єпархії.

Слова уділення св. Миропомазання, тобто форма "Печать дару Святого Духа" не є точно визначені у св. Письмі, проте про їх походження дізнаємось зі слів св. Петра і св. Павла. Св. Петро в день Зіслання Святого Духа пообіцяв наверненим, що вони приймуть "дар Святого Духа!"; а св. Павло святе помазання так і називає печаттю: "Бог, який помазав нас, поклав на нас свою печать як завдаток (Святого) Духа".

Свята Тайна Миропомазання є великою допомогою для практичного і правдивого християнського життя дітей Божих; бо саме вона зодягає нас "силою з висоти", тобто силою Святого Духа. А в життєвій боротьбі проти ворогів нашого спасіння нам усім потрібна та "сила з висоти", допомога Божа, особливо в час спокус. Тому святе Миропомазання влучно називаємо печаттю Святого Духа, бо через помазання миром на нашій душі залишається витиснутий знак – тавро (характер), знаменуючи нас «воїнами Христа».

Ось чому в актах переслідувань перших християн читаємо, що вони "захоронили свою печать", тобто залишилися вірними своїм приреченням Христові. Св. Тайна Миропомазання є печаттю, чи запорукою "дарів Святого Духа", які спливають на нашу душу і вдосконалюють наше духовне життя. Цих дарів є сім. Чотири з них просвічують і освячують наш розум, а інші три скріпляють нашу волю. Через миропомазання на нас спочив "Дух Господній, дух мудрості й розуму, дух ради й кріпості, дух знання і побожності", наповнюючи нас "страхом Божим". Ці дари постійно просвічують праведну душу кожного християнина. Дари мудрості, розуму, знання і ради просвічують наш розум, а дари побожності, кріпості і страху Господнього вдосконалюють нашу волю. Через свої дари Дух Святий постійно діє в нашій душі та веде нас дорогою нашого спасіння. Внаслідок діяння духовних дарів у нашій душі зростають плоди Святого Духа, а саме: любов, радість, мир, терпеливість, лагідність, доброта, вірність, тощо.

Тому кожний християнин повинен пильно вважати, щоб своїми гріхами він "не згасив" у своєму серці Святого Духа, але щоб вповні віддавався його проводу і в покірній молитві не переставав благати його:

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Амінь. Слава Ісусу Христу!