Сьогодні починається Великий піст. Піст – це покути і омертвлення за наші гріхи і через піст відвертаємо Божий гнів, шукаємо Його МИЛОСЕРДЯ. Піст триває 40 днів, в пам’ять про сорокаденний піст Ісуса Христа в пустелі. Називається він Великим тому, що найдовший зі всіх постів і найважливіший, бо приготовляє нас до гідного святкування Воскресіння Христового.

Латинники мають дуже гарний звичай. В них піст розпочинається в середу. В той день всі люди приходять до церкви, клякають перед престолом, а священик попелом з пальмових галузок, з Квітної неділі, робить знак хреста кожному на чолі, кажучи: «МОМЕНТО ГОМО – пам’ятай чоловіче, що ти порох, і в порох повернеш».

Люди замало думають. Чоловік так тяжко робить на ті гроші, що губить рівновагу. Живе, наче ніколи б не мав умерти. Нічого не має на думці – тільки гроші, гроші, чим більше заробити, і мати „гуд тайм”, і гарно забавитися. Чи не правда? Дуріють за грішми. Не раз тільки чую: „О, мій чоловік багато заробляє, і ми все ходимо на різні забави”. То всьо. Більше нічого! Схаменіться люди! Чи на то нас Бог створив? Ви втратили рівновагу, всьо перекрутили. Трохи застановись і думай! Пам’ятай, що ти порох і в порох повернешся… Чому забуваєш про це, а живеш, щоб тільки догодити тілу і пристрастям, та ж твоє тіло в короткім часі згниє, умре. Спам’ятайся! Для чого Всевишній тебе сотворив – для Себе, для Неба! По смерті починається вічність, життя без кінця в Небі або в пеклі – але жити будеш! Нас чекає СУД. Всемогутній, Всевидячий Бог буде судити твоє кожне діло, кожну думку, кожне слово… Спам’ятайся, трохи подумай над тим, в якому стані твоя душа.

Нехай кожен загляне у свою душу. Що він там побачить – душу, обтяжену гріхами. Тіло – пещене забавами. Волю – ослаблену, яка піддається пристрастям і похотям тіла… Як вам здається? Чи ви відважилися б встати сьогодні перед Богом на суд? А як би вас Бог сьогодні покликав на суд, який на вашу думку, був би Його засуд над вами? Небо чи пекло? А, навіть, якби спаслися, як довго, думаєте ви, вам прийдеться терпіти в чистилищі за ваші гріхи? Бо за кожен гріх мусиш відпокутувати тут, як ні, то в чистилищі. Ось чому Свята Церква встановила піст, щоб відпокутувати за наші гріхи, щоб скоротити терпіння, що нас чекають в чистилищі, а тут набагато легше за них спокутувати… Як тільки Господь Бог побачить, що ви дійсно жалієте за свої гріхи, то відразу відверне свій гнів. Молитвою, постом, щирим покаянням відвернемо Божий гнів. Скріпіть свою волю постом. Зрозумійте, як то легко впасти, коли наша воля чим раз слабне і чим раз стає тяжче стриматись від гріха… Покутуйте, скріпляйте волю, щоб коли спокуса надійде, щоб ви могли сказати: ні! Відверніться від гріха. Застановіться над вічними правдами. Здорово думайте! Хай розум керує тілом.

Ми дотримуємося посту не тому, що це гарний звичай, але тому, що Христос сказав: «Ні, кажу вам, але коли не покаєтеся, то загинете так само» (Лк. 13:3). Ось чому відбуваємо піст – щоб спасти душу. Хто не буде каятись в цьому житті, втратить душу навіки. Ось що каже нам Христос! Декотрі кажуть: бачу, що треба покаятися у гріхах, признаю рацію, отже, обіцяю, що наступного місяця піду до сповіді… Потім ще за місяць… Кожен раз все відкладає покуту… Свята Церква каже: „Всі люди на світі: єпископи, священики, діти, дорослі, всі, всі люди від сьогодні і протягом сорока днів разом будуть постити і каятися за гріхи і Бога перепрошувати”. Тут вже нема відкладання. Всі, цілий світ разом буде заховувати піст.

Часто чути: постити не люблю, той чоловік щасливий, що до церкви не ходить і не мусить постити. Усі мусять постити, хто тільки людина. У мене був пес, та той не постив, але якраз тому, що був пес, а не людина!

„Отче, – не раз чую, – кажете не гуляти, не пити, ну то як забавимося?” Якраз тому, що піст, не є час на забаву, а на покаяння і роздуми. Не раз керівник на роботі вам каже щось зробити, а ви собі думаєте: добре йому говорити: „Роби”, а чому сам не робить? Христос не вимагає від нас того, що Сам не робив! Сам Христос постив, і сильно постив сорок днів, заки сказав: ідіть Моїми слідами!

Переїдання, пиятика, розпуста – відвертають людей від Бога. Вони займають перше місце в декотрих людей, а не Бог. Цілком все перемішали, але це можна поправити. Те що відвернуло нас від Бога, знищімо постом.

Декотрі кажуть: Отче, написано: „Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а те, що виходить з уст, те сквернить чоловіка” (Мт. 15:11). Отже, не треба постити, можна їсти, що хочеш і коли хочеш… Це дійсно думка фарисея. Такі люди не будуть читати Святого Письма, щоб змінитися, поправити своє життя, щоб жити, як вимагає Бог. Ні, але будуть вишукувати такі цитати зі Святого Письма, що зможуть перекрутити так, щоб не піти на Службу Божу, щоб виправдати своє грішне, ліниве життя. Так написано у Святім Письмі. Але тоді Христос не говорив про піст! Христос виступав проти фарисейства у пості, показового посту! Фарисеї, як постили, то не вмивалися, посипали голову попелом, йшли на ярмарок, молилися вголос, щоб люди бачили, як постять строго. Христос цього не хотів. Але каже Христос: „А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям” (Мт. 6:17-18). Христос хоче, щоб ми постили! Навіть диявол брав речення (цитати) із Святого Письма, щоб спокушати Христа. І те, що чорт говорив, дійсно є у Святому Письмі. Нехай люди не перекручують Святого Письма, як то їм до вподоби. От які наслідки, коли люди кажуть, що я можу сам читати Святе Письмо і тлумачити, і не потребую, щоб Церква мені пояснювала. „І пояснюють собі на погибель”, – говорить Святий Петро (Пор. 2 Петра 2:1-2). Ми кажемо: ні! Не ми, але Свята Церква, встановлена Богом, є голосом Божим, пояснює нам Святе Письмо.

Піст не є нічим новим. Сказав Бог Адамові, щоб не їсти забороненого дерева. Це був піст. Всевишній погрозив Ніневії, що знищить те славне місто, коли не покаються і не будуть покутувати. На ті слова цар проголосив загальний піст по цілій державі, сам постив дуже сильно. Він і люди. Навіть худобі не давали їсти. Всевишній відвернув свій гнів і їх не покарав. А Содому і Гомору, що не хотіли покутувати, Всевишній спалив вогнем з неба! Святи Іван Хреститель постив в пустелі, їв саранчу і дикий мед. Сам Христос постив сорок днів і ночей. Що люди собі думають, що вони ліпші за Ісуса Христа!? Він потребував постити, а ви ні! Цікаво, що зараз по пості до Ісуса прийшов диявол і словами Святого Письма і намовляє Його до гріха. Ось як диявол боїться посту.

Що в пості робити, як покутувати? Перш за все до церкви ходити щонеділі. Стриматись від м’ясної їжі, бодай у середу та п’ятницю. На Великопосні молитви учащати з родиною. Перед і після їжі молитися, дякувати Богу за Його доброту. І зробити добровільні жертви: стриматися від куріння, алкоголю, телебачення. Хай це робить ціла родина.

Пам’ятаймо слова Спасителя: „Покайтесь, бо загинете так само” (Пор. Лк. 13.3). Амінь.

ПРИКЛАДИ

1. Дуже багато корисного можна навчитися, дивлячись та вивчаючи культуру інших народів. Дуже велике значення посту і обмеженню себе у їжі надають народи Індії. У них навіть існує філософія (світогляд), згідно якої вони вважають, що кожній людині належиться з’їсти певну кількість їжі. Коли людина з’їсть цю кількість, то вже приходить пора помирати. Тому, чим менш-людина буде споживати їжі, тим більше вона проживе. Їх улюблену приказку на українську мову і менталітет приблизно можна перекласти так: „Людина виделкою і ложкою копає собі могилу”. Тобто, чим більше ми їмо, тим швидше помремо. Тому кожен із самого дитинства вчиться повністю задовольняти потреби свого організму маленькою кількістю їжі. Це не так просто. Тому що потрібно невеликою кількістю їжі задовольнити повністю організм усіма потрібними поживними речовинами. Це ціле мистецтво одним з напрямків якого є хатха-йога.

Їх філософія має раціональне зерно, бо вчить людей задовольняти організм, давати йому повноцінний здоровий розвиток, не перевантажуючи внутрішніх органів. Переїдання – страшна проблема усіх розвинених країн світу. І коли б вони повернулися до практики посту (а є два види посту, що їсти (утримування від важкої та м’ясної їжі) та скільки їсти (піст подвижників раннього християнства – це вміння давати повноцінний, здоровий розвиток організму, як можна меншою кількістю їжі)). Коли б люди почали добровільно обмежувати себе у кількості їжі, та вчитись задовольняти організм, якомога меншою кількістю їжі, то вони б помітили, що фізіологічну потребу у їжі найкраще задовольняють прості продукти (буряк, морква, цибуля та інші). А вишуканої їжі хочеться для морального задоволення.

Тож вчімося задовольняти свій організм малою кількістю їжі і ми відчуємо не упадок, а великий приплив фізичних сил. Тим більше це корисно у наш час, коли у „вишуканих” продуктах так багато біохімічних додатків, що поступово вбивають, затруюють наш організм.

2. Дуже цікаву історію свого життя розповіла пані Віра К. Її пограбували, і вона потрапила у дуже скрутне фінансове становище. Вирішила ні до кого не звертатися і вирішувати свої проблеми самій. Та за декілька днів раптом неочікуваний дзвінок від друзів-мусульман. Вони сказали: „Ми чули, що у вас великі проблеми. Вирішили вам допомогти” і запропонували велику суму грошей. Пані Віра була дуже здивована і запитала: „Чому ви мені запропонували, адже я є людина іншої нації, іншої віри”. „У нас розпочався піст, а в піст кожен мусульманин має зробити бодай одну добру справу, пожертвувати певну частину грошей, зароблених за рік. І допомогти потрібно тій людині, яка цього найбільше потребує, не залежно від віри і нації. Ми вирішили, що у найбільшій скруті є ви”, – пояснили вони. Отже, піст у них – це не тільки дуже строге утримання від їжі, але обов’язкове роблення добрих справ.

Дуже гарна практика – намагатися у піст зробити, якомога більше добрих справ, і це буде найкраща покута за наші гріхи протягом року. Дійсно, багато можна навчитися у культур і звичаях інших народів, але, нажаль, багато з християн не знає власних традицій і звичаїв. У давні часи слов’яни також намагалися зробити у Великий піст, якомога більше добрих справ. І вважалося, що добре діло, зроблене у піст, мало подвійну, потрійну вартість і цінність.

У слов’ян було прислів’я, що у піст людина має „істопити жир”. „Жир” у перекладі з давньоруської мови означає „надлишок” (а точніше „ізлишність”, тобто непотрібний надлишок). І людина мала у піст поділитися непотрібним надлишком, що заважає успішно рухатись до спасіння, з іншим братом у Христі, який перебуває у потребі і нужді.


Василь Анин

„Сівач”, березень 2009 ч. 3 (114) рік 11

Джерело: www.propovid.org.ua