Подібно, як і минулого тижня, сьогодні євангелист апостол Матвій, продовжує повчати нас про одну із вагомих чеснот, якої постійно нам усім бракує. Віра – чеснота, яку здається нам найбільше хотілося б розвинути у своєму духовному житті. Подія, яку ми прослухали в Євангелії від Матея, відбувається після того, як Ісус разом із своїми апостолами Петром, Яковом та Іваном, зійшли із гори Тавор. Десь та біля підніжжя гори на Учителя чекав чоловік, який прийшов просити Його за свого сина.
Євангелист Марко, який теж описує цю подію, звертає нашу увагу на те, що батько преклонив свої коліна перед Ісусом. Що спонукало цього чоловіка стати на коліна? Мабуть те, що він був не віруючим, але це не причина ставати на коліна, можливо відчай його заставив піти на такий крок. Батько звертає увагу Ісуса на немочі свого сина. Однією із них вважає вплив місяця на поведінку хлопця. Як говорить св. Іван Золотоустий, «демони роблять все, щоб від себе відвернути увагу, а тому навіюють думки про вплив в даному випадку Божого творіння – місяця». Сучасна медицина, здебільшого нетрадиційна, дуже часто багато своїх посилань робить на вплив небесних світил. Ісус, який бачить важкий стан хлопця вимагає віри від батька. Тому слова Ісуса «О роде невірний доки Я буду з вами», є адресовані не тільки до апостолів, але також і до батька хлопця.
У нашому житті Бог потрібний нам, щоб добре жити, отримувати земні блага. Працювати над своїм духовним ростом не хочемо, можливо і не вміємо, а може і не маємо такої віри. Отці церкви стверджують, що віра – чеснота, яку можемо у собі розвинути, збільшити. Для цього ми з вами маємо усі середники: молитва, піст, покаяння, участь у богослужіннях, Св. Тайни. Подивімось на святих, ніхто із них не народився святим, але святими вони ставали. Вони не від свого народження почали творити чудеса, але після певних особистих духовних подвигів. Ми ж усі прагнемо пожинати плоди віри не проявляючи жодних зусиль, жодної праці, а лише хочемо задовільнити власне «Я» та власні бажання. Після короткого спілкування з батьком хлопця, Христос виганяє злого духа з опанованого хлопця. Ісус не картає апостолів за слабу віру при всіх, а вони самі відчуваючи неспокій підходять до Нього і питають про причини фіаско. Господь, як добрий пастир знаходить потрібні слова для викладення суті цієї проблеми, вказуючи на їхню слабку віру. Для чуда потрібна віра, в апостолів її не було. Вони напевно сподівались на оправдання у тому, що не могли допомогти повернути здоров’я юнакові. Можливо хотіли почути від Христа якусь особливу причину через яку не могли зробити цього. Але Господь говорить причина слаба віра, а для осягнення чи вирішення їм потрібні піст і молитва.
Порівняймо тепер себе із апостолами, у нас з вами ще менше віри, а відповідно нема і чудес у житті. Один із російських духівників схиархимандрит Авраам наводить цікавий приклад, який буде для нас дуже актуальний. Одна жінка мала трьох синів, двоє з них один за одним помирають, а третій починає тяжко хворіти. Великі випробовування вона переживає. За якийсь час після довгої боротьби за здоров’я помирає третій, наймолодший син. Втрата останнього сина не може зломити серце жінки. Йдучи по вулиці вона бачить жінку, яка виходить із дому, це була блудниця. Матір просить її : «Помолись за мого сина, може Господь змилується наді мною». Блудниця зупинилась і подивилась в очі засмученої матері : « Хіба ти не бачиш, хто я? Ще кілька хвилин тому я чинила свій черговий гріх, ти думаєш мене послухає Господь?» Та напевно не хотіла до кінця розчаровувати її, вона стає на молитву і Господь творить чудо. Хлопчик повертається до життя.
Наводячи такий приклад цей духівник хоче сказати усім нам, віра у людей перших століть християнства була набагато більшою, якщо Господь вислуховує блудницю і творить по суті неможливе. Вислухана молитва жінки, яка відпала від Бога через гріх. Наш розум і душа настільки викривлені, що в нас нема навіть тої простоти перших християн. Тому так є дуже часто, що ми при такому собі лукавстві та гордості вимагаємо у Бога чуда. Господь Ісус Христос вказує нам на гірчичне зерно, яке є найменшим серед всіх культур, що знайомі людині.
До одного старця приходить послушник і просить : «поясни мені отче, що таке є віра, як гірчичне зерно?». Старець каже йому : «Якщо ти будеш мати таку віру, як гірчичне зерно, то скажеш горі і вона піде», - обертається учень і бачить недалеко справді гора починає зміщуватись, тоді старець каже до гори «повернись і стань на своє місце, я просто наводив приклад». Старець тільки наводить приклад, а гора його слухає,то скільки би міг зробити цей старець з такою Божою допомогою?!
Христос вказує апостолам на піст і молитву, що є тими важливими складовими, які потрібно використати їм для вирішення проблем здоров’я хворого хлопця. Ісус звертає увагу в даному випадку не на читання книг, роздуми, докази чи розмови, а на певні духовні вправи, які потрібно зробити людині. Просімо щоби Ласкавий Господь дарував нам таку віру, щоби користаючи з неї ми могли служити Йому для більшої Його слави. Амінь.
Автор: протоієрей Тарас Огар
Джерело: sv-paraskeva.if.ua