У другій половині серпня, в Мадриді, зібралась молодь зі всього світу щоби зустрітись із главою Вселенської Церкви Венедиктом XVI. Вся увага міжнародних ЗМІ була зосереджена на цьому спілкуванні – діалогу молодих людей та Святішого Отця, ця зустріч відображує щось подібне, що є записане сьогодні у трьох євангелістів. Молоді люди слухали науки глави Церкви, яка б допомогла знайти їм правдиву дорогу у житті. Євангельський юнак про якого ми сьогодні з вами чули теж бажав почути Божого слова. За ради цього він йде щоб зустрітись з Христом. Молодий багатий юнак перейнявшись своїм майбутнім, запитує Спасителя : «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» Мт.19.16. Напевно він в Ісусі бачив цю невидиму таємницю Неба, яка би відкрила йому відповідь на потребуючі запитання, він розгледів в Ісусі Сина Божого, Який не може звести його з дороги, а тому називає Його Добрим чи Благим, бо таким є Бог.

 

Цей багатий юнак задає питання, яке всіх нас турбує – про майбутнє життя та щасливу вічність. Він хотів про це не просто дізнатись, бо йому цього не хватає, але й виконати це щоб наслідувати вічне життя. Напевно що більшість, як нам здається думаючи про вічність думає як про щось собі абстрактне, як про якусь річ яку вона вже посідає. Така хибна думка є поширена протестантами, які кажуть : «прийди до нас в нашу церкву чи спільноту і ти вже будеш спасенний». Якщо ми теж такої думки, то глибоко помиляємось, бо Господь справді всіх нас відкупив, але те що стосується спасіння, то це нам потрібно ще заслужити. Цілеспрямований юнак, добре розуміє, що все те що він має і чого добився на даний момент у житті – є недостатнім для щасливої вічності, а відтак приходить з цим питанням до Ісуса. Сама думка про вічне життя є свідченням того, що він був добре вихований і мав глибоку віру. Варто би було нам зізнатись, що ми в своєму житті дуже рідко думаємо про життя вічне. Виконуючи свої щоденні обов’язки ми забуваємо про життя вічне. Ми дуже часто більше думаємо як споживачі - подай нам Господи, а про вічність задумуємось коли чуємо про важку хворобу чи смерть. Саме в цей час ми можемо роздумувати про вічність. Христос відповідаючи на запитання юнака вказує йому на Божі заповіді. Юнак стверджує що виконує їх змалечку. Здається і ми з вами маємо якісь певні знання, але чи ми їх(заповіді) виконуємо? Виконання Божих заповідей є одним із етапів у духовному житті, юнак свідчить що виконав їх, а ми з вами?

Ісус повчаючи молодого юнака дає нам можливість зрозуміти, що виконання заповідей і йти за Христом, це різні речі. Бо виконання заповідей це є та мінімальна вимога, яка закладена вже є в природі життя людини. Коли ж ми з вами це все виконуємо, то закрадається нам в серці спокуслива думка, що можливо цього вже є достатньо для вічності. Юнак виконавши заповіді не був з цього задоволеним, цього для нього було вже не достатньо, це свідчить про його чутливу совість, яка людині більше свідчить, коли людина до неї прислухається.

Христос після такої відповіді молодого чоловіка пропонує йому продати все і йти за Ним, тобто цим хотів скерувати його до більшої досконалості. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить, що запропонована досконалість є не що інше як у сучасному розумінні послух монашества. З такою думкою не всі погоджуються, бо в перші століття християнства багато одружених людей відрікались від своїх речей чи маєтків за ради перебування в єдності з Христом, тобто цим акцентується наша увага на те, що будь-яке багатство можна залишити та відректись. Євангельський молодий чоловік цього не зумів зробити, його заможність, походження, а можливо і якісь певний соціальний статус переважили у цьому виборі. Що тепер нам робити? Подібно і ми так думаємо як і апостоли після побаченого. «Хто тоді може спастись?» - запитуємо ми. Ісус після розмови з юнаком сказав : «трудно багатому увійти в Царство Боже»Мт.19.23. Трудно, але не неможливо. Звичайно що для цього потрібно докласти зусилля. Святитель Феофан Затворник : « Не багатство біда, а надія та пристрасть до нього є злом для людини». Ми можемо переглянути у Старому Завіті скільки було великих і славних мужів, які були в свою чергу досить багатими і заможними, але їхнє багатство не перешкоджало їм спілкуватись з Богом. Бачимо що досконалість про яку так розпитував юнак є особливим покликанням людини – стати вільною від усього матеріального, бо коли людина цього всім серцем прагне тоді вона стає що раз досконалішою в духовному житті. Хто не багатіє у Бога, той немає входу у Царство Боже.

Сьогодні почута нами євангельська історія розвіює міф про дочасне багатство, яке людина не хоче чи не може залишити за ради вічності, а навпаки вчить нас, що дочасні та матеріальні речі нас тільки зупиняють і відволікають від правдивої дороги, яку вказує нам Христос. Просімо щоби Ласкавий Господь навчив нас відрікатись від усього земного та бажати того що є в Небі. Амінь.

Автор: протоієрей Тарас Огар

Джерело: sv-paraskeva.if.ua