Господь вибрав собі на служіння ізраїльський народ, який походить від праведника, патріарха Якова. Цьому ж народу довірив свій Божий виноградник, від якого сподівався отримати великі плоди віри і праведності. Та на жаль лукавими виноградарями виявились ізраїльтяни. Старий Завіт переповнений свідченнями про їхню невдячність, безсердечність та жорстокість. Від синів Якова, що продали свого брата Йосифа почалась серія злочинів. Нарікали євреї на Мойсея, а також на Бога, що кормив їх манною в пустині. Пророків Єремію та Захарію каменували, а Ісаю розпиляли пилою. Пророк Міхей про такі дії юдеїв говорить так : «Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих, на кров усі роблять засідки один на одного сіті закидає» Міх.7.2 на завершення цих злодіянь відрублена голова останнього з пророків Івана Хрестителя. До повноти часу сходження у світ Сина Божого нечестя юдеїв досягло висоти….. Вони вже не відчували благословення від наслідника Якова – Юди, але навпаки відчувався вже прихід Юди Іскаріотського. Найважчим було те, що учителі євреїв впали в гордість, вважаючи вже не Господа, а себе господарями виноградника. Замість плодів правди та благочестя, яких від них вимагав Господь, євреї приносять терня – осквернення Закону Божого, втрата віри та ідолопоклонство. Сучасні політологи вказали б на погану політику та менеджмент проводу політичної та духовної еліти євреїв. Замість того щоб Ізраїль піднявся вгору, до Бога – провід займається само возвеличенням від чого наноситься велика шкода загальному добру Божого виноградника. Провід Ізраїльського народу оглух. Одержимий манією величі, працівники виноградника всупереч Божій волі та планам Господаря вирішили заволодіти виноградником, що належав Богові. Пророк Ізекеїль говорить, що старий Ізраїль помер, Бог залишив його, а на відродженій землі утвердить новий Ізраїль, народ Божий, який прийме Сина Господаря виноградника.
Святитель Феофан Затворник пише : «Мудрість християнського життя полягає в практичному діянні». Тобто сказане говорить, що кожна справу людини незалежно від того велика вона чи мала, потрібно пам’ятати, що виконуємо її перед очима Божими.
Ще один з сучасних старців, звертає нашу увагу на наріжний камінь. З Святого Письма знаємо, наріжний камінь є Бог. Тому коли заберемо Його з основ фундаменту - впаде вся будова. Господь наділив людину владою, дає їй можливість керувати, обробляти, вирощувати різноманітні плоди і радіти з життя. Ці плоди, які приносить людина Богові могли творити спасіння душі людини.
Цю притчу Господь говорить після того як фарисеї запитали якою владою робить Господь всі чуда. Напевно після того, як євреї не відповіли на запитання Ісуса, Він починає розповідати сьогоднішню євангельську притчу. Кожне слово притчі має особливе значення. Великий Виноградар винограднику життя дає землю людині. Обгородив Він життя від смерті надійною охороною – Закон Божий і заповіді, щоб ніхто не міг викрасти людину від Бога. Поставив сторожову башту – совість – не підкупного та неусипного охоронця чистоти і правди душі. Та людина своїм падінням порушує цю дивну Божу гармонію. Зробив точило – оцінка приходу Месії, яка постійно була в пам’яті всіх благочестивих євреїв. Тому Господь висилає своїх вибраних людей, які були завжди вірні Йому. Посланці Божі - пророки, які приходили в рубищах, а не в золоті чи в дорогих одежах, були гнані, як непотріб світу.
Ось уже 2 тисячі років обробляється новий сад життя – виноградник – де все є під Богом. Основою такого життя є наріжний камінь – Христос Бог, Якого вбили попередні винаймачі. Закон Божий та Святе Євангеліє є новою огорожею. Нове точило це Святі Таїнства Христової Церкви, які народжують, освячують та укріплюють нових господарів.
Але напевно виникає запитання чому сьогодні ми маємо так багато різних стихійних лих, катастроф, війн? Бо в цей новий виноградник починають входити не порядні провідники, діячі, що заради тимчасової вигоди роблять все, щоб використати довіру всіх тих, хто трудиться у винограднику.
Подивімось навколо себе та заглянемо у виноградник своєї душі, адже ж кожен із нас отримав його з народженням. Подивімось на наші плоди. Чи є Бог у нашому винограднику? Коли ми завжди будемо питати своє сумління і все робити щоби не мати жодних викидів совісті, тоді напевно зробимо собі добрий висновок з цієї притчі, та будемо завжди пам’ятати, що вона нам дана щоб уникнути смерті. Амінь.
Автор: Протоієрей Тарас Огар
Джерело: sv-paraskeva.if.ua