Проповідь на 17-ту неділю по П'ятдесятниці | Проповідь Чи я маю таку віру?
Поява Спасителя в сторонах Тирських і Сидонських для мешканців цього краю не залишилась не помітною. Як тільки жінка-ханаенянка побачила Господа, Який із своїми апостолами проходив в тій місцевості, вона почала голосити до Нього : «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.» Мт.15.22 Христос не відповідав їй ні слова і продовжував йти дальше. Бідна ця жінка, хоча й була язичницею, довго чекала цієї зустрічі, а коли вже зустріла Ісуса з учнями наполегливо Його благала про допомогу. Вона розуміла, що її релігійні переконання та походження, стали перепоною в спілкуванні, але відчуваючи в своєму серці, що саме тут вирішиться її проблема, вона не відступала і продовжувала благати про змилування. В особі Ісуса, ханаенянка бачила не простого єврейського учителя чи лікаря-цілителя, а когось, Хто був на багато більший, тому вона звертається : «Господи, Сину Давида!» Мт.15.22. На допомогу бідній жінці стають апостоли, які не витримують її крику, і не розуміють чому Христос відвертається від неї, чому не допоможе їй, адже це якось не схоже на Нього. Саме від цього місця починається наука, яку Господь з цієї нагоди хотів усім подати. Для цього Він не реагував на голосіння бідної матері, а своїх апостолів повчає : «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля» Мт.15.24. Почувши таку категоричну відповідь, жінка підійшла ближче і впавши на коліна перед Ісусом, каже до Нього : «Господи, допоможи мені!» Мт.15.25. Господь продовжує навчати : «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам» Мт.15.26. Блаженний Феофілакт Болгарський про це говорить так : «Коли Христос грубо називає її псом, бо язичники вели нечисте життя (мається на увазі релігійне життя), юдеїв ж називає дітьми; то вона досить розумно відповідає : хоча я пес і недостойна отримати хліб, тобто будь-яку силу чи щось велике, тоді дай мені хоч щось мале, для мене воно буде чимось великим, бо хто їсть хліб не вважає крихти чимось великим, а для пса крихти – щось велике, бо він цим живиться».
У слові «діти» Ісус вказує на вибраний єврейський народ, а «щенята» всі інші народи. Цими словами Христос викриває гордість і фальш юдеїв, які присвоїли виключно собі право бути дітьми Божими.
Діти це великий дар та благословення Господнє, це як каже один церковний достойник : радість та оправдання життя батьків. Ми бачимо, як батьки радіють з успіху своїх дітей. Про цю радість справедливо говорить премудрий Соломон : «Не радій за своїх дітей, якщо вони не мають страху Господнього, не вір і в життя їх, бо заплачеш великим плачем, коли несподівано дізнаєшся про їхню погибель». Цими словами Соломона влучно можна охарактеризувати як єврейський народ так і доньку ханаенянки. Цю паралель можна тут провести бо спочатку і Господь Бог втішався вибраним своїм народом, як і жінка-ханаенянка своєю донькою, але потім Бог розчарувався з євреїв, бо вони зовні виконували заповіді, а в середині були далекі від Нього, так і ця бідна жінка втішалась з успіхів своєї дитини до часу, коли дізналася про страшну її хворобу. Як донька так і євреї втратили страх Господній, тому як наслідок сталися такі «переміни» в їхньому житті. Можна сказати, що тут зараз ми зможемо прослідкувати за найголовнішою думкою в словах Христа, якими Він дає зрозуміти всім євреям, які загорділи із своєї вибраності, що не тільки для євреїв є відкритий Господь, але Він Себе відкриває усім, тим які Його шукають, незалежно від їхніх релігійних переконань. Віра, покора та наполегливість жінки- ханаенянки, її невідступна молитва стають для нас усіх прикладом у духовному житті. Ісус високо оцінює такі старання язичниці. На її прикладі наша віра стає просто маловір’ям. Бо хоча ми також з вірою молимось, але коли Господь цього не виконує, тоді ми впадаємо в розпач. На цьому і закінчується наша молитва. Подивімось на прикладі цієї мужньої та мудрої жінки. Складається на перший погляд враження що Ісус не хоче її слухати, але Він насправді все добре чує,бо згодом показує усім присутнім великий скарб смиренної віри, який був прихований від людського ока. Господь усім показує те, що таїлось в її серці та душі і за це справедливо її винагороджує – дає здоров’я немічній доньці. Блаженний Феофілакт Болгарський вчить нас : «якщо б вона не мала віри, то не досягнула б того, про що просила». З почутого можемо зробити висновок : якщо ми щось бажаємо, ніщо не перешкоджає нам в цьому, якщо ми маємо віру. Звернімо увагу, хоча і святі просять за нас, як апостоли за жінку, однак ми досягаємо бажаного, коли самі за себе просимо. Продовжує нас вчити блаженний Феофілакт : «Ханаенянка – символ церкви, яка складається з язичників, хоча вони були раніше відкинутими, то після цього випадку, коли вони вступили в ряди синівства та сподобились хліба,тобто Тіла Господнього. Навпаки ж відбулось з євреями, вони втрачаючи колосальну довіру від Бога, стали псами, почавши їсти кришки, тобто від самого виконання Закону перейшли до «букви» Закону.
Задумаємось сьогодні і провіримо себе : чи зміг би я вистояти до кінця, як ця жінка? Чи готовий я бути приниженим, заради віри? Чи шукаю я Ісуса, коли мені є важко? Тому наші діти бачачи таке поверхове наше духовне життя, точніше всю цю фальш, втрачають віру і страх Божий. Причина біснування дітей, полягає в тому, що ми з вами всього на всього є зовнішніми християнами, які є облишені духа Христового, тобто сьогодні для всіх нас все що є пов’язане з Богом та Церквою є на другому плані. Чи довго ми зможемо так жити і сподіватись на щасливу вічність?
Сумує Мати Церква з тої причини, що батьки-християни не страдають за своїх дітей як ця жінка-язичниця. Отже, привити дитині правдиву віру, можна прикладом нашого особистого життя у Христі, в такий самий спосіб показуючи свій приклад, Господь і нас вислухає, як вислухав ханаенянку. Господь любить давати більше ніж у Нього просять, лиш би при цьому людина була здатною прийняти і зберегти дорогоцінний дар Його милості. Амінь.
Автор: Протоієрей Тарас Огар
Джерело: sv-paraskeva.if.ua