Вже втретє ми чуємо про значення великого таланту, який Господь вложив кожній людині від її народження. Талант віри – це зовсім не мертвий капітал, це своєрідний рушій, двигун серця, думки та волі людини. Це також можна сказати зерно живе, яке засівають в наші душі. Після певного якогось часу зерно дає свої плоди. Перший із них смирення, з якого походить послух Богові.
Про який ми говоримо послух? До чого послух до віри? Попробуємо розібратись наскільки вони між собою взаємопов’язані або ж навпаки чим різняться між собою. Для кожної людини є важливо навчитись слухати Бога, з цієї здається на перший погляд простої науки походить незрозумілий поки, що послух. В чому полягає слухання Бога? Спочатку здається потрібно прийняти це слово , вислухати його, тоді після цього слова Св Письма зливаються з нашою волею. Ми приймаємо ці слова у своє життя, тоді вони роблять великі зміни. В цьому часі воля Христа зливається в одне з волею людини, чим робить зовсім іншою. Такий спосіб життя, підтриманий з висоти творить в людині нові цінності, так званий новий закон, нові правила. Що ми почули в уривку св. євангелія? Христос йдучи по березі бачить рибаків, які полоскали сіті. Зібралось чимало людей. Ісус просить відплисти трохи від берега. З човна рибаків Спаситель повчає народ. Після проповіді бачимо Ісус не думає, як би то скоріше піти додому, а дивиться на замучених нічної працею рибалок. Вони за якийсь час мають прийти до своїх домівок. З чим вони стануть перед своїми найближчими? Як вони будуть дивитись в очі своїм близьким? Господь просить відплисти на глибінь. Уявіть собі хоч на мить, що для прикладу я підходжу до професіоналів рибаків і кажу : «хлопці, а ну давайте відпливімо на глибінь». Я думаю, що звичайно за якусь мить на мою адресу щось би вже летіло. Стомлені рибалки не полінувались б допомогти мені скоріше накивати п’ятами. Та зовсім інакше вони сприймають Учителя. Симон, який з діда прадіда рибак, слухає Ісуса і потверджує свій вибір виключно авторитетом Спасителя. Він знає, що найкраща рибалка є вночі, але їхня ніч не принесла їм жодного улову. «По слову твоєму», - говорить Симон, довіряючи Йому. Господь допомагає рибалкам. Вони ж слухають Його, а за свій послух є винагородженні. В їхніх сітях набирається стільки риби, що вони змушені просити своїх товаришів із сусіднього човна на допомогу. Переповненні човни починають потопати, Симон бачачи таке чудо стає перед Господом і просить «Відійди від мене Господи, бо я грішна людина». Всі присутні на човні шоковані, як це могло статись? Можливо хтось з юдеїв, які не відішли відразу ж додому, стали також свідками чудесного улову риби. «Відійди від мене Господи, бо я грішна людина», - з тими словами, як кажуть отці церкви, Симон просить Ісуса не залиши мене, дозволь мені бути завжди з Тобою. Господь каже до нього : «Не бійся! Від нині Я тебе зроблю ловцем людських душ». Подумаймо разом з вами. Христос запропонував Петрові : «відплисти на глибінь». Петро почув це і виконав. Господь дуже часто каже до нас щось подібне, а ми не хочемо чи не можемо зрозуміти слів Спасителя. Вказуючи на «глибінь», Ісус пояснює нам ще те, що можна будь як виконувати свою працю, але якщо вникнути «в глибінь», то справді можна досягти успіху. Бо поверхневі знання не можуть відобразити сутності будь – якої науки, а лише занурення в її глибину приносить бажаний успіх. Святий Іван Золотоустий пояснюючи успіх рибалки з Господом, говорить, що риба сама бажала попасти в сіті, вони між собою змагались, хто перший буде в сітці.
«Від нині будеш ловцем людських душ». Симон, який виріс на морі, знав повадки риб, дуже часто він розмовляв з нею, від сьогодні стане знавцем людських душ. Він зможе з Божою допомогою навчити, переконати та підтримати - людину.
Що давав багатий улов рибакам? Звичайно, що ситий шлунок та гроші. Що очікувало після улову рибу? Ніж кухарки та приготування страви. Інший наслідок праці для ловця людських душ – вінець слави у Небі.
Святий Іван Золотоустий говорить, що вибранці Божі продовжують втілювати свою земну спеціальність у духовному житті. Апостол Петро був до свого покликання рибаком, а стає ловцем людських душ. Апостол Павло до свого покликання Христом був ремісником, робив такі собі палатки, шатри – будує Христову Церкву. Ісус, син теслі, обробляв раніше деревину, а тепер обробляє людські душі.
Підсумовуючи все це хотілося б навести слова святителя Феофана Затворника : «Доки людина сама працює і розраховує на власні сили, все з рук валиться, коли ж прибігає до Бога в молитві, тоді добро йде за добром». Слова святителя потрібно нам втілювати у своєму житті.
Всі ми добре знаємо, що риба живе у воді, а коли її витягують з води і любуються нею під куполом неба вона – гине. Людина живе на землі, а в Небі її правдиве життя. Господь всім нам залишив свою Церкву – човен, небесну сітку – храми, рибалок – священиків. Тому для нас є велика радість, подібно до євангельської риби, яка прагнула попасти в сіть, бути спійманими рибалками - священиками та перебувати завжди у Вселенській Церкві. Амінь
Протоієрей Тарас Огар.