Пресвята Євхаристія у сучасному світі
«Так Бог полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав» (Ів.3,16). Слава Ісусу Христу. Всечесний отче, дорогі браття, сьогодні я б хотів з вами розважити над такою важливою темою як Пресвята Євхаристія у сучасному житті.
Після своєї смерті на хресті Господь наш Ісус Христос залишився з нами, як і обіцяв, по всі дні нашого життя аж до кінця світу в такий предивний, але воднораз простий спосіб – під євхаристійним видом хліба і вина.
«Це – Тіло Моє, це – Кров Моя» (Мт.26,26-28), – сказав Ісус на Тайній Вечері. Це перша в історії людства Свята Літургія, де вперше в історії з’явилася Пресвята Тайна Євхаристії. Господь звертається до нас із наполегливим запрошенням прийняти Його в таїнстві Євхаристії: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не споживатимете Тіла Людського Сина й не питимете Його Кров, не матимете життя в собі» (Ів. 6,53). Щоб відповісти на таке запрошення, нам слід приготуватися до цієї великої і святої хвилини. Святий Павло закликає до іспиту сумління: «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню не достойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п'є» (1 Кор. 11, 27-29). Той, хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити до таїнства Покаяння перед тим, як причащатися.
ККЦ говорить: «Церква зобов'язує вірних брати участь у Святій Літургії у неділі та свята і щонайменше один раз на рік приймати Євхаристію, якщо можливо, у Великодній час, приготувавшись у таїнстві Покаяння. Але Церква гаряче просить вірних приймати святу Євхаристію у неділі і свята або ще частіше, навіть кожного дня».
Нерідко Причастя в нашому повсякденному житті перетворюється на щось буденне, не рідко приступаючи до причастя ми не приготовляємось відповідно, а подекуди навіть і в стані тяжкого гріха. У «Науці дванадцятьох апостолів (Дідахе)» читаємо наступне: «Зібравшись разом у воскресний день Господній, поламайте хліб і складіть подяку, визнавши перед тим ваші переступи, щоб ваша жертва була чистою».
А скільки буває випадків, що ми перед тим, як піти на Святу Літургію тримаємо в своєму серці зло на свого ближнього, а йдучи дорогою до Церкви пліткуємо. А потім приступаємо до Святого Причастя і не задумуємось над тим, що велика кара чекає на тих, що негідно причащаються. Подумаймо, як ми обурюємося на зрадника і на тих, що розп’яли Христа. Тож вважаймо, щоб і ми не стали винними проти Тіла і Крові Христової.
Жертва Пресвятої Євхаристії — це жертва любові. Любов до ближнього і навіть до ворога — це дорога до самовдосконалення, до освячення, до обожествлення. Яке право маємо ненавидіти ворогів, коли ми самі не можемо позбутись ненависті до них?! Поміркуймо, коли ми маємо більше задоволення: чи тоді, коли помстилися, чи коли простили іншим?
Отже, Святе Причастя — це вияв Божої любові до нас людей. В наші часи як ніколи бракує любові. Чимало ми маємо прикладів із нашого щоденного життя, коли батько ненавидить свого сина, матір — дочку, брат — брата, сусід — сусіда. Ми й не помічаємо тієї злоби, що опанувала наші серця, і в такому стані ми спокійно приступаємо до Святого Причастя. Чи принесе нам таке споживання Найсвятішої Крові і Тіла Господа Нашого Ісуса Христа користь? Чи ж навпаки принесе нам засуд?
Нерідко за своїми турботами люди не помічають найосновнішого, так наприклад коли їхні діти мають приступити до Урочистого Святого Причастя вони дбають більше про одяг, про урочистість, про гостину для батьків, про відео та фото зйомку одним словом про речі минущі. З часом одяг висітиме на вішаку, а саму урочистість будуть нагадувати лише фотографії чи відеозапис. Так, ми завжди забуваємо про щось найосновніше, про те що у Святому Причасті ми Зустрічаємось із Безсмертним Богом та Царем. Коли до нашої оселі мають завітати якісь визначні гості, то ми якнайкраще приготовляємо наші оселі, одягаємо найкращий одяг, якнайретельніше готуємось до святкової трапези. А як ми готуємось до Святого Причастя, коли до наших сердець в гості має завітати Безсмертний Цар. Чи ми одягаємо себе в одяг любові і святості, чи прибираємо наші серця за допомогою Святої Тайни Сповіді.
«Як тілесна їжа служить відновленню втрачених сил, так Євхаристія зміцнює любов, яка в щоденному житті схильна послаблюватися; а ця оживлена любов нищить легкі гріхи» (ККЦ 1393).
Головною дією хліба, як і кожної іншої поживи є, що він з’єднується з організмом людини. Їжа перетворюється в субстанцію тіла. Подібна аналогія виникає в нас, коли ми споживаємо «Хліб життя» — Христа в Святому Причасті.
Ісус Христос є Хлібом, який дає нам життя, підтримує нас, дає нам силу жити по-християнськи. Наскільки легше нам бути покірними, коли покірний Христос перебуває в нас. Наскільки легше нам практикувати чесноту послуху, коли Христос, що був послушним Небесному Отцеві аж до хресної смерті, живе у нас. Наскільки легше нам берегти себе від гріхів нечистоти, вправляти чесноту терпеливості і безкорисності, коли в нас діє Христос, який відзначився якраз тими чеснотами. Наскільки легше нам приймати життєві клопоти й терпіння, коли терплячий Христос є з нами.
Достойно запричастившись не забуваймо, подякувати Всемогутньому Богові за такий неоціненний дар, як Пресвята Євхаристія. Промовляймо разом із Теофаном Затворником: «Ти бачиш, мій усеблагий Господи, як легко впадаю я в гріхи собі на згубу і яку силу має наді мною пристрасть, що воює проти мене, і який же я безпорадний у намаганні позбутися її самотужки! Допоможи мені, влий міць у мої немічні зусилля, а радше сам візьми мою зброю і нею ущент розбий цього мого лютого ворога». Амінь.
Касій Назар