Слухаючи сьогоднішню Євангелію, пригадуємо собі сумну подію. В невеличкім містечку Наін, що поблизу Назарету, відбувався похорон юнака, єдиного в матері своєї.

Ісус, ідучи з апостолами до містечка, зустрічається з сумною похоронною процесією.

У житті людей зустрічаються різні події: сумні і веселі, приємні і неприємні. Ісус Христос, як Богочоловік, теж не був позбавлений впливу людських переживань. В Євангелії не раз згадується як Він плакав. Чи то довідавшись про смерть свого найкращого друга Лазаря, чи то споглядаючи з сумом на Єрусалим, закам'янілий у своїх гріхах.

Перебуваючи в Святій Церкві, Христос переносить туди свою Боголюдськість зі всім маєстатом Божества, а разом із тим зі всіма людськими почуттями і переживаннями. Отже, Свята Церква живе життям Божим і людським, підносячи людей до Бога і зближаючи Божу велич до людей.

І тому не дивно, що у річному циклі читань Святої Євангелії, є в Церкві день похорону, подібно як у нашому житті є теж день, призначений для похорону. В сьогоднішньому дні коли Церква згадує похорон і воскресіння наінського юнака, роздумаймо собі про свою смерть і воскресіння.

Смерть... Що це за суворий косар, що косить немилосердно старців і дітей, що нераз змітає з лиця землі цілі народи? В житті можемо передбачати різні події більш-менш точно, але про одну подію можемо сказати з певністю: кожен з нас помре, тільки не знаємо коли і якою буде наша смерть.

Щоби роздумувати про кінець нашого життя, мусимо пригадати собі початок нашого існування. Тільки тоді знайдемо відповідь, що таке смерть. Бог сотворив людину на свій образ і свою подобу. Людина ніколи не мала зазнати смерті. На відміну від Вічного Бога, який не має ні початку, ні кінця, людина має початок, але не має кінця. Бог обдарував людину свобідною волею і світлим розумом, і хотів, щоб вона цей дар використала на Його славу. Однак Він не примушував людину до цього, а дав їй можливість вибору. Даючи свою Першу Заповідь в Раю, Господь застерігає людину від смерті: "З дерева пізнання добра і зла не їстимеш плоду, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш". На превеликий жаль, скориставшись цим вибором, людина вибрала не Бога — свого сотворителя, який дав їй життя, а його відвічного ворога — диявола, який стався причиною її смерті.

Через такий невдалий вибір, людина стягнула на себе багато кар, а серед них смерть. Сказав Господь: "В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято" (Бут. З, 19).

І коли поглянемо на наше життя, то побачимо, що воно сповнене терпінь від самого народження аж до смерті. Людина дбає про щось, здобуває, втрачає. Ніколи не задоволена своїми досягненнями. І все це триває впродовж життя доти, доки не візьме Господь душі її від тіла, а тіло не спочине в землі, повільно перетворюючись у глину, з якої створене.

Причиною появи людини на Землі є Бог. Причиною ж смерті став непослух проти Бога — гріх. Бог оживляє, а гріх вбиває. Отже гріх — це смертельна отрута, яка є причиною знищення тіла людини і вічної погибелі душі.

Але ж Бог покликав людину до життя, а не до смерті! До досконалості, а не до занепаду. І в сьогоднішній Євангелії чуємо його могуче, животворне: "Юначе! Кажу тобі встань". Цим чудом Христос показує нам, що Він має владу змінити закони природи, знищеної людським гріхом. Він має владу її оживити, відновити.

Сміливо можемо сказати, що місія Христова на Землі, і місія його Святої Церкви — оживляти, зціляти до життя те, що вмерло. Тому то Церква постійно пригадує нам слова Христові про життя вічне.

"Хто слухає Моє слово й вірує в Того, Хто послав Мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерті перейшов у життя... Надходить час, та вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого, і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Собі, так і Синові дав, щоб мав життя в Собі, і дав Йому владу суд чинити, бо Він Син Чоловічий" (Йо. 5, 24—27).

Христос не тільки засвідчує про себе як життєдавця, але і вказує шляхи, якими повинна йти людина до життя вічного.

"...Надходить час, коли всі, що у гробах, почують голос Його і вийдуть ті, що чинили добро на воскресіння життя, а ті, що чинили зло — на воскресіння суду" (Йо. 5, 28—29).

"Така бо воля Мого Отця, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне і Я воскрешу його в останній день." (Йо. 6, 40).

"Я – Хліб живий, що зійшов з Неба. Коли хто їстиме цей Хліб, житиме навіки. І Хліб, що я дам, то Моє Тіло за життя світу...

Хто їсть Моє тіло і п'є Мою кров, той живе життям вічним, і я воскрешу його в останній день" (Йо. 6, 51—54).

Христос також засвідчує своє велике бажання звільнити нас від смерті і провести до життя.

"Усе, що Мені дає Отець, прийде до Мене, і того, хто до Мене приходить, Я не відкину; бо Я зійшов з неба не для того, щоб Мою волю чинити, а волю Того, хто Мене послав. Ось така воля Того, що Мене послав: щоб з усього, що Він Мені дав, Я нічого не погубив, але воскресив його в останній день." (Йо. 6, 37—39).

Дорогі в Христі! Людина так влаштована, що всіма способами противиться смерті. І це природно, бо Бог покликав її до життя. Якщо хочемо жити вічно, відкиньмо гріх. Бо гріх — це смерть, це розпач, це плач і скрегіт зубів, жалоба і похорон. Щоб жити вічно, віруймо в слова Христові, творімо добро, йдімо разом із Церквою, яка взиває до життя, споживаймо Тіло Христове, і пиймо Його Кров у Святому Причасті, а Бог воскресить нас до життя вічного в небі — Амінь.

о. Володимир САЙЧУК

Вхід/Вихід