Лк. 13, 10-17. 

Кожного разу, коли ми читаємо якийсь уривок Євангелія, він приносить для нас певну духовну науку, настанови для нашого життя. Коли уважно прочитати притчу про безумного багача і історію оздоровлення скорченої жінки, то між ними можна провести певну духовну паралель. Подія скорченої жінки продовжує думку з притчі про нерозумного багача. Обидві ці постаті об’єднує одна проблема - вони є в’язнями. Нерозумний чоловік є в’язнем достатку, а скорчена жінка є в’язнем хвороби. Але для них двох є спільна причина їхньої проблеми – гріх. Вони є в’язнями одного ворога – гріха, сатани, як зазначив Христос у відповідь начальнику синагоги: „Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих пут звільнити у день суботній?” (Лк.13,16).

Теперішня світова економічна криза викликає негативний психологічний вплив на багатьох людей, викликає у них пригнічення духа, духовне скорчення дуже часто через брак твердої віри і повної надії на Бога. Це є нова форма неволі, ув’язнення людини злим духом, який старається накинути на людину кайдани розчарування, безнадійності, втрати сенсу життя. Тим, хто може захистити нас від цього поневолення чи визволити з нього, розірвати кайдани, зруйнувати мури гріха, випростати нашого духа є Христос. Коли Ісус Христос навчав одного разу в Єрусалимі, то сказав до присутніх такі слова: „Кожен хто чинить гріх, є невільником гріха. Коли Син визволить вас, справді будете вільними” (Ів. 8, 34,36). 

На ліжку хвороби лежав чоловік, на його грудях з’явилися великі рани. Він довго страждав і мучився. Одного святкового дня вся його сім’я пішла до Церкви на богослужіння. Хворий дуже сумував, що він не може також піти до храму. Але цього самого дня йому з’явився уві сні якийсь старець і промовив: „Вставай”. Хворий відповів: „Я не можу встати, бо важко хворію”. Старець знову повторив: „Я тобі говорю, встань, встань і йди також у храм, прослав Бога, що повернув тобі знову здоров’я”. І старець зник з-перед його очей, а хворий відчув у собі якусь дивну силу, почав помалу вставати, не відчуваючи більше болю у своїх ранах. Він зняв пов’язки і з радістю побачив, що вони загоїлися. Вставши, поспішив у храм Божий, щоб щиро подякувати за своє чудесне оздоровлення.

І до багатьох із нас не раз і не два говорить у неділі і свята Господь: „Встань і йди до Церкви!” А як ми ставимося до поклику Божого?!

Кожен з нас хоче бути щасливим, життєрадісним, мати спокій душі, важливу ознаку щастя. Щоб ми не ставали в’язнями, невільниками гріха, сатани. Якби не складалися обставини життя довкола нас, стараймося жити з Христом, за його заповідями. У важких хвилинах завжди приходьмо до Христа. Тільки Він піднесе нас на дусі, подарує нам справжню свободу, поверне спокій душі і допоможе відчути себе щасливими. 

о. Михайло Чижович, редемпторист

Вхід/Вихід