Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри, уявіть собі таку неприємну і дуже прикру обставину. Ви справляєте великий бенкет, завчасно вислали запрошення на цю гостину до своїх родичів, приятелів чи знайомих і всі вони пообіцяли прийти. Ось уже завітав день гостини, їжа і напої приготовані, а гостей нема. Ви телефонуєте до всіх запрошених, а вони виправдовуються, кажучи, що ніяк не можуть прийти через якісь перешкоди. І ніхто не прийшов. Якою прикрою була б для вас така зневажлива поведінка цих запрошених людей! У щоденному житті це майже неможливо, щоб ніхто із запрошених родичів чи друзів не прийшов на бенкет приятеля, але така невдячна поведінка є звичною у ставленні людей до Господа Бога. Бо Господь Бог постійно запрошує до Себе всіх людей на духовний бенкет, а дуже багато людей є глухими на цей Божий поклик.

У Святому Письмі Старого Завіту читаємо, що Божа Мудрість приготувала бенкет і посилає своїх служниць кажучи: «Ходіте, мій хліб їжте і вино, що  приготувала, пийте». У Новому Завіті Ісус Христос приготував чудесний бенкет для всіх людей на землі. Цей бенкет – це Його Свята Церква зі Святими Тайнами, з небесними скарбами, з Божественною Літургією, проповіддю Слова Божого і з небесною манною Святого Причастя. «Я – хліб життя. Хто приходить до Мене, не голодуватиме; хто в Мене вірує – не матиме спраги ніколи». Все це є даром для вас, для вашого дочасного і вічного щастя. Прийдіть!

У Святому Письмі Господь Бог часто запрошує до Себе людей різними словами: «Прийдіть до Мене», «Поверніться до Мене і Я повернусь до вас», «Коли хтось спраглий, нехай прийде до Мене і п’є». Ісус Христос бажає ощасливити всіх людей. Євангелист записав нам лагідні слова Христові: «Шкода Мені люду, – ось уже три дні перебуває зо Мною, а не має що їсти». Проказавши ці слова, Спаситель чудесно помножив хліб та рибки і нагодував тисячі голодних слухачів. Подібно, як тіло потребує природної поживи, так і душа потребує надприродного корму.

Свята Літургія і Боже Слово – це небесний, Божий бенкет. Сповідь і Святе Причастя – небесна манна, ангельський хліб, пожива на вічне життя. «Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня. Бо Тіло Моє – їжа правдива, і Кров Моя – правдивий напій». Якби всі християни справді зрозуміли вартість Служби Божої, проповіді Євангелія і Святого Причастя, то кожної неділі всі церкви були б переповнені.

Господь Бог голосом совісті часто промовляє до людини: «Ти маєш змінити своє життя, мусиш уникати того чи іншого гріха, маєш простити ближньому, мусиш молитися та читати й розважати над Святим Письмом, маєш брати участь у Святій Літургії і краще тобі частіше приступати до Святих Тайн, зокрема, до Сповіді і Святого Причастя». «От, стою при дверях і стукаю», – говорить Господь. Подібно, як запрошені гості в євангельській притчі погордили запрошенням щедрого Господаря і не прийшли на бенкет, так християни часто є глухими на поклик Божий і не мають часу для безсмертної душі. На все знаходять люди час, немає лиш часу для Бога. Розгніваний Господар промовив: «Кажу вам: ніхто з отих запрошених не покуштує Моєї вечері». Погордили Божим покликом, не прийняли Божої Ласки – це страшна річ.

Є давня легенда, як одного разу сатана скликав злих духів, давши завдання підшукати найкращий спосіб, щоб тримати людей якнайдалі від Бога та Його Слова і відштовхнути від щиросердного розкаяння й здобуття ними правдивої та живої віри й, відповідно, вчинення добрих діл, що все це, зрештою, і приводить до Божого прощення, зцілення і спасіння.

Один із злих духів сказав: «Скажімо людям, що Бога немає». Другий запропонував: «Скажімо їм, що Бог не знає про добро і зло». Наприкінці третій сказав: «Нехай собі вірять у Бога, вірять у те, що Бог знає про добро і зло. Але ми постійно шепочімо, що людям не варто поспішати із регулярним відвідуванням церкви та участі в Святій літургії та особливо в добрих справах!» Ухвалили останній спосіб. Й від того часу сатана постійно шепоче нам на вухо: «Очевидно, ти правий: тобі треба ходити до храму, у т. ч. сповідатися та каятися в своїх гріхах і переступах, читати Біблію та робити добрі справи. Але у тебе є дуже багато інших - більш нагальних і спішних турбот і потреб, котрі слід задовільняти тут і зараз. А з тими відвідинами церкви, знайомством зі Святим Письмом та добрими справами - ще вдосталь часу, не дуже поспішай».

Отже, він спокушає нас і стримує перед дверима Божого дому, від Господнього Слова та виконання добрих справ, які ми хочемо і маємо намір робити. То й дорога до пекла нерідко вистелена якраз цими добрими намірами. Ми проходимо цим дочасним життєвим шляхом тільки раз. Тому не зволікаймо з відвідуванням церковних богослужінь та особистим пізнанням, а надто виконанням записаних у Біблії волі та заповідей і настанов Божих щодо нашого життя. Не втрачаймо численні нагоди, щиро каючись, визнавати й виправляти свої помилки й прогріхи, робити добрі вчинки і постійно співпрацюймо у всьому цьому з Божою Благодаттю і Святим Духом. Повсякчас дбаймо про своє навернення і спасіння та спасіння інших, не відкладаючи на завтра й післязавтра свої добрі наміри. Завжди думаймо так: «саме тепер - сприятливий час, саме тепер - день спасіння». Амінь.

Слава Ісусу Христу!

 

о. Роман Боярський

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ